Ігор Семіног та ДМС Києва: детективи викрили корупційну мережу

Детективне агентство Absolution оприлюднило інформацію про корупційні зв’язки Ігоря Семінога, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу. За даними агентства, він причетний до схем у Державній міграційній службі Києва та області.

Деталі можливих правопорушень поки що не розголошуються, але розслідування триває. Якщо підтвердяться факти про незаконну діяльність Семінога, це може стати новим ударом по системі державного контролю та черговим доказом корупційної злочинності в органах влади.

Ігор Семиног очолював управління міграційного контролю ДМС Києва та області з 2019 року. До цього він працював начальником відділу запобігання нелегальній міграції у головному управлінні ДМС у Харківській області. Наставником Семинога в міграційній службі був Дмитро Лемеш — колишній очільник управління нелегальної міграції ДМС Харківщини. У 2019 році він привів його з командою «Акули» В’ячеслава Гузя до Києва. Туди приєднали й Акопа Араратовича Арустамова. Останній з посади секретаря судового засідання став заступником начальника у справах іноземців управління центрального управління ДМС Києва та області без досвіду та розуміння ситуації у свої 30 років.

Через рік роботи Ігор Семиног купує квартиру в ЖК «Пори року» у столиці площею 108 кв. м вартістю 320 тис. доларів, дружині Тетяні (також працювала в міграційній службі Харкова) купує BMW X5 (2016) за 45 тис. доларів, собі купує Toyota Camry (2017) за 30 тис. доларів і все це за рік на посаді начальника управління.

Друг Арустамов придбав квартиру в ЖК «Комфорт Таун» 87 кв. м за 100 тис. доларів. Придбав Toyota Camry (2018) за 28 тис. доларів у Максима Кондрахіна з СБУ.

Дмитро Лемеш (Хом’як). Придбав квартиру в 130 кв. м по вул. Машинобудівна за 230 тис. доларів та два паркомісця за 55 тис. доларів з гаражем за 35 тис. доларів.

«Чорна каса» ДМС Києва

Колишній заступник голови ДМС Києва Ігор Семиног, який зараз прилаштувався на тиху посаду в Держекоінспекції, на минулій роботі відповідав за «чорну касу» служби, куди надходили кошти іноземців, щоб уникнути депортації або примусового повернення, погодження при легалізації. Семиног за планом мав здавати нагору 200 тис. доларів, а все, що більше — залишав собі. Він передавав кошти голові ДМС Києва В’ячеславу Гузю та його заступнику Дмитру Лемешу.

Заступник Семинога — Акоп Арустамов щомісячно отримував 10 тис. доларів за контроль потоку іноземців, які оформлялись списками за вказівкою Гузя за тарифом 1-1,5 тис. доларів, залежно від країни походження іноземця та посвідки на проживання в Україні (постійної або тимчасової).

Після затримання ОЗУ у складі Лемеша, Семинога, Арустамова, а також двох адвокатів-утікачів з купою грошей та документів іноземців на початку липня 2022, нічого не змінилося.

За даними наших джерел, Семиног почав приховувати від Гузя та Лемеша частину коштів та невиконувати «план». Після цього його вигнали з ДМС.

Його батько Олександр Семіног також раніше працював у структурі МВС на Харківщині, у відставку вийшов у званні полковника міліції. У ЗМІ його пов’язують із Сергієм Курченком — раніше він входив до наглядових рад футбольного клубу «Металіст» і «Реалбанк», які належали олігарху-втікачу. Зараз Олександр Семіног є адвокатом і асоційованим партнером у адвокатському об’єднанні «Gestors», що також представляє інтереси компаній Курченка в судах.

The post Ігор Семіног та ДМС Києва: детективи викрили корупційну мережу first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

Чутки про “масове скасування прав власності”: що насправді відбувається з житлом в Україні

В українських соцмережах активно поширюються емоційні дописи про нібито масштабні анулювання права власності, арешти квартир за борги та «перезавантаження» державних реєстрів. Автори таких повідомлень часто апелюють до страхів людей, стверджуючи, що житло можна втратити майже миттєво й без пояснень. Водночас фахівці у сфері права підкреслюють: подібні твердження не мають під собою юридичних підстав і спотворюють реальний стан речей.

Юристи наголошують, що право власності в Україні є конституційно захищеним. Його припинення або обмеження можливе лише у чітко визначених законом випадках і виключно на підставі судового рішення. Жоден державний орган, банк чи реєстратор не може «автоматично» позбавити людину квартири або будинку без проходження встановленої законом процедури. Будь-які історії про масові нічні списання чи централізоване очищення реєстрів є маніпулятивними.

Найбільший ризик виникає у випадках сумнівних правочинів — коли договір купівлі-продажу чи дарування був підписаний під тиском, без згоди співвласників, без нотаріального посвідчення або за участі фіктивних сторін. Якщо суд визнає документ недійсним, право власності повертається до попереднього власника або стає предметом спору.

Активно обговорювана тема — втрата житла через борги. Закон справді передбачає можливість стягнення майна у випадку кредитної застави або великих судових боргів. Проте йдеться про індивідуальні рішення суду, а не масові виселення. За комунальні борги або невеликі заборгованості квартири не відбирають.

Окремий блок інформації стосується реквізиції майна в умовах війни. Юристи пояснюють: вилучення можливе лише офіційно, з компенсацією, і рішення ухвалює держава, а не місцеві чиновники. Масових випадків реквізиції житлової нерухомості наразі не зафіксовано.

Право власності також може бути втрачено у разі конфіскації за кримінальні злочини або вилучення земельних ділянок для суспільних потреб — але такі випадки дуже поодинокі й повністю залежать від обставин конкретної справи.

Експерти прогнозують: у 2026 році масового позбавлення українців житла не буде. Усі рішення приймаються індивідуально, у суді, з перевіркою документів і дотриманням процедури. Панічні дописи у соцмережах — значною мірою перебільшення.

Юристи радять власникам нерухомості регулярно перевіряти правильність даних у держреєстрі, зберігати копії документів, уважно вивчати історію об’єкта при купівлі та усувати ризики, пов’язані з іпотечними чи кредитними зобов’язаннями. За належного оформлення права власності та відсутності сумнівних угод підстав для хвилювання немає.

Модернізація “Шахедів” і виклики для ППО: чому ефективність протидії дронам знизилася

Росія за останній час істотно вдосконалила ударні безпілотники типу «Шахед», тоді як в Україні досі не сформовано комплексної та системної концепції протидії цій загрозі. На цьому наголошує авіаційний експерт і аналітик Костянтин Криволап, аналізуючи зміну ефективності протиповітряної оборони в умовах масованого застосування дронів-камікадзе. За його оцінками, показники знищення ворожих безпілотників за рік суттєво погіршилися, що безпосередньо впливає на безпеку енергетичної та цивільної інфраструктури.

На початковому етапі широкого використання «шахедів» українська система ППО демонструвала доволі високі результати — рівень перехоплення сягав приблизно 85%. Навіть попри окремі випадки влучань і жертви, ті атаки не мали масштабних наслідків для функціонування енергосистеми чи життєдіяльності міст. Це пояснювалося низкою факторів, серед яких — відносна примітивність перших модифікацій дронів, передбачувані маршрути польоту та обмежені можливості подолання протиповітряного захисту.

Однак ситуація кардинально змінилася після того, як Росія суттєво модернізувала безпілотники. Улітку, за словами фахівця, рівень збиття інколи падав до 30–50%, а під час останніх масованих ударів ворогу дедалі частіше вдається досягати заданих цілей.

Криволап зауважує, що це вже має прямий вплив на енергетичну систему України. За його словами, атаки дедалі частіше спрямовані саме на критичні об’єкти, і результати говорять самі за себе.

«Окупанти влучають туди, куди їм треба. Фахівці вже кажуть, що ще кілька таких серйозних ударів — і незрозуміло, що ми будемо робити з енергетикою», — наголосив експерт.

Він пов’язує ситуацію не лише з технологічним прогресом РФ, а й із відсутністю державної політики щодо боротьби з «Шахедами». За його словами, Україна досі не має комплексного плану, який би визначав, як саме захищати електроенергію, тепло та інші критично важливі ресурси від атак дронів.

Глобальне поширення H3N2: чому новий штам грипу викликає занепокоєння науковців

У світі фіксують нову хвилю сезонного грипу, пов’язану зі штамом H3N2, який демонструє надзвичайно швидкі темпи поширення. За даними міжнародних спостережень, вірус уже виявлено більш ніж у трьох десятках країн, а кількість підтверджених випадків продовжує зростати. Епідеміологи наголошують, що динаміка заражень цього разу відрізняється від попередніх сезонів і має всі ознаки глобального спалаху.

Фахівці пояснюють таку ситуацію значними генетичними змінами вірусу. Штам H3N2 зазнав щонайменше семи суттєвих мутацій, які вплинули на його антигенну структуру. У результаті імунна система багатьох людей не розпізнає новий варіант так ефективно, як попередні різновиди грипу. Це означає, що навіть ті, хто хворів на грип у минулі роки, можуть не мати достатнього захисту.

«Він майже напевно охопить увесь світ», — наголосив Сміт.

Про незвичність нинішньої ситуації говорить і професорка Нікола Льюїс, директорка Всесвітнього центру грипу у Лондоні. Вона зазначає, що вірус демонструє динаміку, яку фахівці не спостерігали вже багато років.

Для більшості людей перебіг хвороби може бути типовим для грипу, однак потенційна кількість інфікованих значно вища через відсутність захисних антитіл. Найбільший ризик традиційно мають літні люди, пацієнти з хронічними захворюваннями та ті, хто має ослаблений імунітет.

Фахівці наголошують: одним з основних інструментів захисту залишається вакцинація. Хоча існуючі вакцини можуть не повністю відповідати новому штаму, вони все ж здатні забезпечити частковий захист і зменшити ризик ускладнень. «Хоч якийсь захист — краще, ніж його відсутність», — зазначає професор Крістоф Фрейзер з Оксфордського університету.

Паралельно країни реагують на зростання захворюваності локальними обмеженнями. У Японії та Великій Британії деякі школи тимчасово закрилися, щоб стримати поширення вірусу.

Медики також нагадують про базові правила профілактики: прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання, регулярно мити руки теплою водою з милом, уникати тісних контактів і залишатися вдома у разі появи симптомів. Якщо ж вихід на вулицю неминучий, лікарі радять перебувати якомога більше на відкритому повітрі.

Експерти прогнозують, що цьогорічний сезон грипу може виявитися складнішим за попередній саме через особливості штаму H3N2, однак наголошують: базові засоби захисту та своєчасна вакцинація залишаються найефективнішими інструментами у боротьбі з вірусом.

“Океан Ельзи: Спостереження шторму” — кадри, що знімають завісу приватності Святослава Вакарчука

В інтернеті з’явився документальний фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму», який майже одразу став предметом активних дискусій у соцмережах. Стрічка привертає увагу не лише історією культового гурту, а й несподіваними особистими штрихами до портрета його фронтмена. Попри багаторічне прагнення Святослава Вакарчука відокремлювати сцену від приватного життя, нові епізоди демонструють: частина важливих для нього моментів уперше опинилася в об’єктиві камери.

Один із найемоційніших фрагментів фільму присвячений родині музиканта. Глядачі бачать не концертні зали й не репетиційні студії, а звичайну відеорозмову — Вакарчук спілкується зі своїми дітьми, сином Іваном та донькою Соломією. Камера фіксує екран смартфона, на якому відбувається теплий, стриманий діалог без пафосу та публічних жестів. У цих кадрах артист постає спокійним і зосередженим, уважним до кожного слова, що звучить по той бік екрана.

«Ваня, я тебе дуже люблю. І тебе, і Соломійку. Як тільки тато зможе, тато вже скоро до вас приїде. Я вас обіймаю, цілую. Гарно там будьте, слухайтеся чемно Олю і маму. Все, скоро побачимось», — каже артист, всміхаючись у камеру.

Епізод став одним із найбільш обговорюваних у мережі — не лише через фільм, а й тому, що глядачі вперше побачили, яким Вакарчук є поза сценою та поза політичними чи суспільними ролями. Для багатьох він постав не фронтменом гурту, а просто батьком, який підтримує своїх дітей на відстані.

«Спостереження шторму», схоже, відкриває значно більше, ніж історію культового гурту. Стрічка пропонує наблизитися до людини, яку українці знають майже 30 років, але водночас — знають лише частково. І саме ці фрагменти особистого спілкування роблять документальний фільм не просто музичною історією, а дуже приватним щоденником у часи війни.