Міжнародний інститут преси (IPI) звернувся до Верховної Ради України із закликом переглянути окремі положення проєкту нового Цивільного кодексу, який наразі готується до другого читання. У міжнародній організації наголошують, що частина запропонованих норм може створити суттєві ризики для свободи слова, ускладнити діяльність журналістів-розслідувачів, а також негативно вплинути на доступ суспільства до інформації, що становить публічний інтерес.
Про це повідомляє пресслужба IPI.
У заяві організації підкреслюється, що запропонований законопроєкт містить низку положень, які можуть вплинути на баланс між захистом приватності та правом суспільства на отримання інформації. Зокрема, йдеться про потенційні обмеження в роботі медіа, посилення юридичних ризиків для викривачів корупції, а також можливі перешкоди у використанні відкритих даних і цифрового контенту для журналістських розслідувань.
IPI закликає українських законодавців або вилучити проблемні норми, або суттєво їх доопрацювати до моменту ухвалення документа у другому читанні, аби уникнути створення правових колізій, які можуть бути використані для тиску на медіа або обмеження свободи слова.
Одним із ключових застережень міжнародної організації є відсутність у проєкті достатніх гарантій захисту викривачів корупції. У IPI звертають увагу, що у нинішній редакції документу такі особи можуть залишатися вразливими до позовів про відшкодування збитків, що, на думку експертів, може мати стримувальний ефект і фактично зменшити кількість повідомлень про порушення в органах влади та бізнесі.
Окреме занепокоєння викликає положення про так зване “право на забуття”, яке, за оцінкою IPI, може застосовуватися не лише до застарілої або неактуальної інформації, а й до архівних журналістських матеріалів. Це, як застерігають у міжнародній організації, може призвести до вимог видалення публікацій, які навіть через роки залишаються важливими з точки зору суспільного інтересу, зокрема матеріалів розслідувань або викриттів корупційних схем.
Ще одним проблемним аспектом називається розширене трактування конфіденційності листування, яке в проєкті поширюється не лише на фізичних осіб, а й на компанії, як приватні, так і державні. У IPI вважають, що це може створити додаткові юридичні бар’єри для журналістів, які працюють із документами, внутрішньою перепискою або іншими матеріалами, що можуть мати значну суспільну вагу, особливо у випадках викриття зловживань або корупції.
Також у міжнародному інституті підтримали застереження Ради Європи щодо норм, які передбачають необхідність отримання згоди на використання імені або зображення особи. На думку експертів, такі вимоги можуть ускладнити використання відкритих державних реєстрів та баз даних, які часто є ключовим джерелом інформації для журналістських розслідувань, аналітики та громадського контролю.
IPI підкреслює, що подібні положення потребують особливо ретельного перегляду з урахуванням міжнародних стандартів у сфері свободи вираження поглядів і доступу до інформації. У заяві наголошується, що в умовах війни роль незалежних медіа є особливо важливою, оскільки суспільство потребує як захисту від дезінформації, так і максимально можливого доступу до перевіреної та суспільно значущої інформації.
Що стосується самого законопроєкту, нову редакцію Цивільного кодексу Верховна Рада України підтримала у першому читанні 28 квітня. Законопроєкт №15150 наразі перебуває на етапі підготовки до другого читання, під час якого парламент має розглянути правки та пропозиції. Після першого голосування документ неодноразово зазнавав критики з боку медійних організацій, правозахисників та експертів, які застерігають про можливі ризики для свободи слова, розвитку незалежної журналістики та доступу до публічної інформації.
На тлі цих дискусій продовжується ширша європейська та міжнародна увага до стану свободи слова в Україні, особливо в умовах повномасштабної війни, коли інформаційна безпека держави має балансувати з принципами відкритості та демократичності. Експерти наголошують, що будь-які зміни до цивільного законодавства повинні враховувати не лише внутрішні потреби правової системи, а й міжнародні зобов’язання України у сфері захисту прав людини та свободи медіа.