Кадрові зміни в Одеській міській раді: нове призначення без конкурсу та з підвищеною оплатою

Юрій Косюк є однією з найбільш помітних фігур українського аграрного сектору та засновником холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Протягом приблизно двадцяти років він зумів вибудувати масштабний бізнес, що починався з переробки курятини, а згодом перетворився на вертикально інтегровану корпорацію з багатомільярдними оборотами, значним земельним банком і присутністю на міжнародних ринках. Його ім’я часто згадують у контексті підприємницького прориву, однак разом із досягненнями зростає й кількість дискусій щодо методів ведення бізнесу, управлінських рішень та взаємодії з державою.

Професійний шлях Косюка розпочинався далеко від аграрної галузі. На початку кар’єри він працював біржовим брокером, набуваючи досвіду у фінансових операціях та ринковій аналітиці. Паралельно він експериментував із різними комерційними напрямами, не всі з яких були однаково успішними. Саме цей період сформував його підхід до ризику, масштабування та пошуку ніш, здатних забезпечити довгострокове зростання.

До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.

6 лютого за новим церковним календарем Православна церква України згадує преподобного Вукола, єпископа Смирнського — визначного діяча раннього християнства, чия духовна спадщина тісно переплелася з народною традицією. Цей день здавна сприймався не лише як церковне свято, а й як особливий час для молитви за здоров’я близьких, лад у домі та благополуччя господарства.

Преподобний Вукол жив у I–II століттях і був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. За церковним переданням, саме Іоанн поставив його єпископом міста Смирни (нині територія Туреччини), де Вукол ревно проповідував християнську віру серед язичників. Його служіння припало на непростий період, коли перші християни зазнавали переслідувань, однак єпископ відзначався мудрістю, смиренням і здатністю підтримувати паству навіть у найтяжчих обставинах.

За легендою, після смерті святого на його могилі виросло миртове дерево, що мало цілющі властивості. До нього приходили з молитвами про зцілення та отримували допомогу.

Окрім Вукола, цього дня за новим стилем також згадують преподобних Варсонофія Великого та Іоанна, святителя Фотія, мучениць Дорофею, Христину, Каллисту, Феофіла та інших святих.

За старим стилем 6 лютого вшановують преподобну Ксенію Мілаську.

У народній традиції день отримав назву Вукол-телятник. Вважалося, що святий опікується домашньою худобою та оберігає господарство. Тому цього дня радили займатися домашніми справами, прибиранням, ремонтом, налагодженням стосунків із сусідами та примиренням після сварок.

До Вукола звертаються з молитвами про здоров’я, добробут родини та створення сім’ї. За прикметами, якщо людина, яка мріє про шлюб, цього дня відвідає храм, то незабаром зустріне свою долю.

Водночас існують і заборони. Не рекомендується сваритися, пліткувати, ображати людей або тварин, відмовляти в допомозі. Також не радять давати гроші в борг, виносити з дому речі чи продукти та укладати важливі фінансові угоди — вважається, що це може призвести до втрат.

За погодою 6 лютого наші предки визначали, якими будуть весна й літо. Ранковий туман віщує різку зміну погоди, хуртовина — швидке потепління, низький політ птахів — похолодання. Якщо випав сніг, літо може бути прохолодним, а відлига обіцяє холодний початок весни.

У місті Ямпіль Вінницької області з вод річки Дністер підняли тіло 31-річного місцевого мешканця. Чоловік загинув під час спроби вплав подолати державний кордон України. Про подію поінформувало Південне регіональне управління Державної прикордонної служби.

Як зазначили у відомстві, пересування чоловіка у бік річки було зафіксовано технічними засобами спостереження прикордонників. Після виявлення підозрілої активності наряд негайно висунувся до вказаного району, однак на момент прибуття людини на березі вже не було. Згодом стало зрозуміло, що він увійшов у воду та намагався самостійно перетнути Дністер.

Через сильну течію та низьку температуру води чоловік не зміг самостійно впоратися з умовами. Прикордонний наряд оперативно прибув на місце події та намагався надати допомогу, однак через складну погоду і небезпечні умови дістатися до нього було неможливо.

До пошукової операції залучили водолазну групу ДСНС. Роботи тривали кілька годин. Наступного дня рятувальники виявили тіло чоловіка та підняли його на поверхню.

Обставини події з’ясовують правоохоронці. У Держприкордонслужбі вкотре нагадують, що спроби незаконного перетину кордону, особливо через водні перешкоди та в зимовий період, становлять серйозну загрозу для життя.