Майор Тимур Абдурахманов, відомий під позивним «Шаман», вже два роки перебуває в українському полоні, ставши одним із найвідоміших російських офіцерів, які брали участь у військових діях проти України. Колишній командир добровольчого батальйону «Алга», що входив до складу 72-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ, не був включений до жодного з обмінів полоненими, незважаючи на те, що з моменту його захоплення минуло 22 місяці.
Увага до його особи зросла після публікації інтерв’ю та відеоматеріалів, в яких офіцер висловив свої думки щодо війни, оцінив ставлення командування до військовослужбовців та поділився досвідом перебування в українському полоні. Він різко розкритикував офіційну версію Кремля, стверджуючи, що цілі «спеціальної військової операції» не відповідають дійсності.
Абдурахманов потрапив у полон восени 2023 року під час боїв у районі Андріївки на Бахмутському напрямку, коли підрозділи ЗСУ нанесли нищівний удар по 72-й мотострілецькій бригаді. Українські військові підтвердили факт його захоплення, як і російські джерела.
На момент полону він вже виконував обов'язки заступника командира бригади та сподівався на присвоєння звання підполковника. Втрата такого офіцера стала значною для російської армії, адже Абдурахманов мав профільну освіту та бойовий досвід.
Майбутній комбат народився в 1990 році в Узбекистані в родині військових. Його батько, офіцер зв’язку, досягнув звання підполковника, а брат служить у Росгвардії. Сам Тимур закінчив суворовське військове училище в Єкатеринбурзі та Казанське танкове командне училище з відзнакою.
Батальйон «Алга», створений у Татарстані у 2022 році, взяв участь у вторгненні в Україну. У 2023 році підрозділ зазнав значних втрат під час боїв на Вугледарському та Бахмутському напрямках через помилки командування.
Після потрапляння в полон Абдурахманов довго уникав публічних інтерв'ю, пояснюючи це бажанням не ставати інструментом пропаганди. Проте, через тривалий час в полоні він вирішив поділитися своїм баченням війни.
У своїх заявах він поставив під сумнів офіційні наративи Кремля про причини вторгнення. Абдурахманов зазначив, що не виявив жодних ознак загроз, про які говорила російська пропаганда, та охарактеризував ситуацію як окупацію українських територій.
Коментуючи тактики російського військового керівництва, офіцер підкреслив, що особовий склад часто сприймається лише як ресурс, без урахування втрат. Він також розповів про практики масованого знищення населених пунктів, після чого російське командування оголошує їх «звільненням».
Під час інтерв'ю Абдурахманов згадував про своє поранення під час боїв за Андріївку. Він розповів, що деякі підлеглі відмовилися евакуювати його, вважаючи його загиблим, і саме це призвело до його захоплення українськими військовими.
Офіцери, які брали участь у його захопленні, були вражені, що командир такого рівня перебував на передовій, адже згідно з військовими статутами, він мав керувати підрозділом з безпечної відстані.
Щодо умов утримання в полоні, Абдурахманов запевнив, що має можливість виконувати релігійні обряди, зокрема п’ятиразовий намаз, без перешкод з боку адміністрації.
Причини, чому російська сторона не включає його в списки на обмін, залишаються незрозумілими. Експерти припускають, що це може бути пов'язано з його публічною позицією та критикою військового керівництва.
Історія Тимура Абдурахманова стала резонансним прикладом серед російських військових у полоні, привертаючи увагу до внутрішніх проблем армії, величезних втрат і реальності війни, яка суттєво відрізняється від того, що показують російські ЗМІ.