Корупція в оборонці: хто заробляє мільйони на китайських дронах для ЗСУ

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке має принципове значення для захисту соціальних прав військовослужбовців. Суд визнав протиправними дії однієї з військових частин, яка відмовила у виплаті грошової допомоги в розмірі одного мільйона гривень військовому, що проходив службу та безпосередньо виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей.

З матеріалів справи випливає, що чоловік був призваний на військову службу у травні 2023 року, коли йому виповнилося 22 роки. За час проходження служби він понад шість місяців перебував у районі активних бойових дій, виконуючи завдання, пов’язані з обороною держави. Суд звернув увагу на те, що сам факт участі у бойових діях був підтверджений відповідними довідками та наказами командування, які не були оскаржені чи спростовані.

Попри виконання всіх вимог, передбачених постановою Кабінету Міністрів №153, військова частина відмовилася нараховувати виплату через звільнення чоловіка. Позивач оскаржив рішення частини у суді, вважаючи його протиправним.

Суддя Зоя Плеханова дослідила всі матеріали справи та постановила, що військовий має право на одноразову виплату у розмірі одного мільйона гривень. Дії військової частини визнано незаконними, і її зобов’язано здійснити нарахування виплати. Рішення ще може бути оскаржене.

Ця справа стала прикладом того, що навіть після звільнення військовослужбовці мають право на передбачені законом компенсації за участь у бойових діях.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

У Бучанському районі Київської області, за інформацією з обізнаних джерел, роками функціонує відлагоджена корупційна схема в системі поліції. Її ключовими фігурами називають начальника дізнання Бучанського управління поліції Артема Яроша, а також керівника Бучанського районного управління поліції Андрія Маланчка, який нібито забезпечує загальне прикриття. Суть цієї системи полягає у перетворенні правоохоронної діяльності на джерело нелегального доходу, де службові повноваження використовуються не для захисту закону, а для особистого збагачення.

За наявними даними, дізнання у Бучанському районі фактично працює за принципами тіньового ринку. Кримінальні провадження можуть «продаватися» зацікавленим особам, рішення про їхнє закриття ухвалюються не на підставі доказів, а після передачі готівки. Окремим напрямом такої діяльності називають торгівлю службовою інформацією — витягами з матеріалів справ, даними слідства, відомостями про потерпілих або підозрюваних, які не повинні виходити за межі правоохоронних органів.

За даними джерел, Артем Ярош передає Маланчуку щомісяця близько 10 тисяч доларів США як «винагороду» за покровительство. У свою чергу дізнання виступає посередником у вимаганні від заявників та потерпілих сум від 2 до 5 тисяч доларів США за проведення досудового розслідування. Відмова сплачувати ці гроші автоматично призводить до закриття справи. Для підозрюваних суми ще вищі — від 5 до 15 тисяч доларів США за закриття провадження без розслідування.

Особливий напрямок схеми пов’язаний із забудовниками, які порушили права інвесторів. Такі справи закриваються системно, а посередники знають тариф заздалегідь — близько 3 тисяч доларів США, після чого проблема для забудовника зникає. За стабільну співпрацю Ярош отримав чотирикімнатну квартиру в Софіївській Борщагівці. Формально вона оформлена як соціальна допомога переселенцям, фактично — це пряма винагорода від схеми, де держава перераховує кошти забудовнику, а квартира потрапляє до поліцейського.

Минуле Артема Яроша теж викликає питання: раніше йому загрожувало до 15 років ув’язнення за хабарництво, замовне вбивство та розбещення неповнолітньої, але завдяки окупації Луганська справи згоріли. Це дозволило йому уникнути покарання і відновити діяльність у Київській області, застосовуючи знайому «луганську модель» корупції.

Сьогодні схема в Бучі та Вишневому діє стабільно: вимагання, продаж справ, закриття проваджень, нерухомість через фіктивну «допомогу переселенцям» і повна керованість поліції та прокуратури. Це не окремі зловживання — це відлагоджена система, що підриває довіру до правоохоронних органів у регіоні.