М” та відпрацьовували сценарії застосування стратегічного озброєння, є радше політичною демонстрацією сили, ніж підготовкою до реального ядерного конфлікту. Таку оцінку ситуації висловлюють українські експерти, наголошуючи, що головною метою цих маневрів є психологічний тиск на Захід та спроба утримати Білорусь у сфері впливу Кремля без прямого втягування у війну проти України.
Як зазначив головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, Росія традиційно використовує ядерну риторику як інструмент політичного шантажу. За його словами, Кремль розраховує, що згадка про ядерну зброю автоматично змушує міжнародних партнерів реагувати з обережністю, навіть якщо мова йде про планові навчання, які зазвичай готуються заздалегідь.
Експерт підкреслив, що залучення Білорусі до таких тренувань має чіткий геополітичний сенс. Москва використовує територію Білорусі як наближений до країн НАТО майданчик, демонструючи потенційні загрози Польщі, Литві та Латвії. Таким чином створюється додатковий елемент тиску на європейські столиці та НАТО в цілому.
Водночас, за оцінками Івана Уса, президент Білорусі Олександр Лукашенко намагається уникнути прямого втягування у війну проти України. Попри політичну та військову залежність від Росії, Мінськ, за його словами, обирає стратегію обмеженої участі — погоджується на спільні навчання, але уникає кроків, які могли б призвести до фактичної участі білоруської армії у бойових діях.
“Лукашенко намагається не бути залученим до війни. Він розуміє, що повноцінна участь Білорусі створить для нього серйозні ризики, як внутрішні, так і зовнішні”, — пояснив експерт, додавши, що нинішня поведінка Мінська є спробою балансування між вимогами Кремля та власними політичними інтересами.
На думку аналітиків, згода Білорусі на участь у ядерних маневрах є вимушеним кроком під тиском Москви. Росія, за їхніми словами, намагається поступово посилювати військову інтеграцію з Білоруссю, використовуючи спільні навчання як механізм демонстрації “єдиного військового простору”. Однак реального бажання Мінська вступати у війну проти України наразі не спостерігається.
Окремо експерти звертають увагу на інформаційно-психологічний аспект таких навчань. За словами колишнього співробітника СБУ Іван Ступак, Росія очікує, що демонстрація ядерного потенціалу викличе у західних країн підвищену тривогу та стане предметом активних політичних дискусій. Водночас реакція Заходу, яка переважно зводиться до стриманих коментарів або ігнорування, фактично нівелює ефект таких маневрів.
Ступак також наголосив, що подібні навчання зазвичай плануються заздалегідь і не є відповіддю на поточні події. Їхня мета — продемонструвати внутрішній аудиторії “силу держави”, яка попри економічні труднощі та санкційний тиск продовжує позиціонувати себе як ядерну наддержаву.
У цьому контексті Росія прагне не лише зовнішнього ефекту, а й внутрішньої мобілізації суспільства, демонструючи наявність потужного військового потенціалу на тлі зростаючих економічних проблем і соціального напруження.
Аналітики підкреслюють, що ключовим результатом таких навчань стає не військовий, а інформаційний ефект. Кремль намагається підтримувати образ глобальної загрози, тоді як Захід дедалі частіше реагує стримано, не піддаючись на демонстративні кроки Москви.
У підсумку експерти сходяться на думці, що Білорусь наразі продовжує курс на уникнення прямої участі у війні, використовуючи участь у спільних навчаннях як інструмент політичного маневрування, тоді як Росія — навпаки — намагається поступово розширювати зону свого військового впливу, використовуючи ядерний фактор як головний елемент тиску на міжнародну спільноту.
