Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що не збирається відмовлятися від підтримки України заради політичної вигоди напередодні виборів 2027 року. За її словами, позиція Рима щодо Києва продиктована передусім інтересами самої Італії та необхідністю захищати міжнародний порядок, у якому сильні держави не можуть безкарно диктувати свою волю слабшим.
Про це Мелоні сказала в інтерв’ю італійському виданню Il Foglio, опублікованому 12 вересня. У розмові прем’єрка прямо визнала, що з електоральної точки зору останніми роками їй було б вигідніше дистанціюватися від підтримки України. Однак, за її словами, вона не готова змінювати зовнішньополітичний курс лише через рейтинги або ситуативні настрої виборців.
Мелоні сформулювала свою позицію максимально чітко: «Я підтримувала Україну не заради Києва, а заради Риму». Вона пояснила, що Італія має надто багато втратити в міжнародній системі, де перестають діяти правила мирного співіснування, а на перший план виходить «право сильнішого». Саме російська агресія проти України, за її словами, показала Європі, наскільки небезпечно покладатися на старі уявлення про безпеку.
В інтерв’ю Мелоні наголосила, що спроба Росії захопити Київ фактично «розбудила Європу» після тривалого періоду самозаспокоєння. За її оцінкою, війна довела, що європейські країни більше не можуть повністю делегувати питання власної безпеки іншим і повинні брати на себе більше відповідальності за оборону.
Прем’єрка також пов’язала український опір із поняттям патріотизму. За її словами, здатність України чинити опір значно сильнішому противнику змусила багатьох європейців знову переосмислити поняття національної ідентичності та відповідальності перед власною державою. Для самої Мелоні, як вона наголосила, патріотизм означає насамперед готовність ставити інтереси країни вище за особисту політичну вигоду.
Саме тому вона відкинула можливість різко змінити курс лише заради майбутніх виборів. «Я не готова робити протилежне тому, що робила досі, або тому, у що вірю, через політичний чи електоральний розрахунок», — заявила прем’єрка.
Ця позиція пролунала на тлі помітних змін у внутрішній політиці Італії. На правому фланзі зростає популярність політиків, які виступають проти подальшої військової допомоги Україні та критикують європейський курс Рима. Для Мелоні це створює додатковий тиск: з одного боку, вона прагне зберегти підтримку консервативного електорату, з іншого — не хоче відмовлятися від проукраїнської та проатлантичної позиції, яка стала важливою частиною зовнішньої політики її уряду.
Показово, що в інтерв’ю Il Foglio Мелоні фактично пов’язала підтримку Києва не з емоціями чи символічною солідарністю, а з безпосередніми національними інтересами Італії.
На її думку, якщо агресія Росії завершиться успіхом, це створить небезпечний прецедент: будь-яка сильніша держава зможе намагатися змінювати кордони силою. Для Італії, яка є частиною ЄС і НАТО та критично залежить від стабільності європейської системи безпеки, такий сценарій був би стратегічно невигідним.
Саме тому Мелоні також виступила на захист збільшення оборонних витрат. Попри те, що ця тема залишається непопулярною серед частини італійського суспільства, прем’єрка наполягає: Європа повинна посилити власний оборонний потенціал і зміцнити європейську складову НАТО.
В останні роки Рим послідовно збільшував військову підтримку України. За даними ANSA, до кінця 2025 року Італія підготувала вже дванадцятий пакет допомоги Києву. Попередні одинадцять пакетів оцінювалися приблизно у $2,5–3 млрд і включали озброєння, боєприпаси та системи протиповітряної оборони.
Одним із ключових елементів італійської допомоги стала система ППО SAMP/T, розроблена спільно Італією та Францією. Ці комплекси призначені для перехоплення літаків і ракет та стали особливо важливими для України на тлі постійних російських атак по енергетичній та цивільній інфраструктурі.
Рим також бере участь у ширших механізмах підтримки України в межах НАТО і ЄС. Італія одночасно намагається зберігати політичний баланс усередині власної правлячої коаліції, де окремі сили традиційно займають значно м’якшу позицію щодо Москви.
Саме це робить заяву Мелоні особливо показовою. Вона фактично дала зрозуміти, що питання України для неї вже вийшло за межі ситуативної політики і стало частиною стратегічного бачення ролі Італії в Європі.
Водночас усередині країни ця позиція може ставати дедалі складнішою для захисту.
Італія, як і багато інших європейських держав, стикається зі зростанням вартості енергоресурсів і посиленням дискусій про оборонні витрати. На цьому тлі опозиційні політики дедалі частіше ставлять питання, чи має держава продовжувати значні витрати на військову підтримку України.
Мелоні відповідає на це аргументом безпеки: за її логікою, ці витрати є не «допомогою чужій країні», а інвестицією у власну стабільність.
Вона також не приховує, що Європа має стати самостійнішою у сфері оборони.
Для Італії це особливо важливо на тлі ширшої дискусії про роль США у європейській безпеці. Мелоні залишається прихильницею НАТО, але паралельно наполягає на сильнішій європейській опорі Альянсу.
Така позиція дозволяє їй одночасно дистанціюватися від ідей повної стратегічної автономії ЄС і водночас підтримувати збільшення європейського оборонного потенціалу.
У своєму інтерв’ю Мелоні також дала зрозуміти, що не хоче будувати майбутні політичні союзи з силами, які вимагають від неї відмови від нинішнього курсу щодо України.
Це особливо важливо напередодні виборів 2027 року.
Італійська політична система традиційно залежить від коаліцій, тому питання зовнішньої політики може стати одним із ключових критеріїв під час формування майбутніх союзів.
Мелоні фактично окреслила червону лінію: вона не готова міняти позицію щодо України заради збереження влади.
Її слова також демонструють, наскільки сильно війна в Україні змінила політичну ідентичність самої Європи.
До 2022 року багато європейських держав поступово скорочували військові бюджети та покладалися на економічну взаємозалежність як головний інструмент стримування конфліктів.
Повномасштабне вторгнення Росії зруйнувало цю модель.
Для Мелоні це стало доказом того, що Європа повинна повернутися до класичного розуміння безпеки: сильні збройні сили, надійні союзи та готовність захищати власні інтереси.
Саме тому фраза «я підтримувала Україну не заради Києва, а заради Риму» фактично є концентрованим викладом її зовнішньополітичної доктрини.
Вона не намагається подати підтримку України як альтруїзм.
Навпаки — Мелоні прямо говорить, що вважає її прагматичною частиною національної безпеки Італії.
Ця позиція може бути важливою й для інших європейських держав, де суспільна підтримка військової допомоги поступово слабшає.
Замість аргументу про солідарність із Києвом дедалі частіше звучить інший: якщо Росія отримає винагороду за силову зміну кордонів, ризики для самої Європи стануть значно вищими.
Для Мелоні саме цей аргумент є центральним.
І хоча він може бути політично непопулярним, прем’єрка дала зрозуміти, що не має наміру від нього відмовлятися навіть тоді, коли це коштуватиме їй частини голосів.