Мобілізація в Україні: аналіз інцидентів з “пакуванням” та корупційних скандалів

В Україні тривають скандальні випадки, пов’язані з діяльністю Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК) та їхніми методами мобілізації. Не знімається напруга навколо цих проблем: чоловіків продовжують “пакувати” просто на вулицях, а це стає причиною нових скандалів. За цими інцидентами стоять історії неймовірного збагачення окремих осіб під час воєнних дій. У зв’язку з критикою з боку Збройних Сил України (ЗСУ), яка стверджує, що до них ставляться як до ворогів, експерти висувають пропозиції щодо необхідних змін у системі мобілізації.

У різних куточках країни громадяни продовжують фіксувати на відео інциденти, коли працівники ТЦК застосовують силу для “пакування” чоловіків у бусики прямо на вулицях. Такі ситуації навіть призвели до спроб самогубства. Не рідкі й сутички між військкомами та військовозобов’язаними, що виливаються у бійки та навіть напади зі зброєю. Наприклад, недавно в Одесі представники ТЦК відмовили чоловікові у виїзді у зону АТО, вказавши на неправильність його документів, а в Львові влаштували цілу погоню за військовозобов’язаним. Однак виявляється, що подібні інциденти не завжди мають об’єктивне підґрунтя: у деяких випадках виявляється, що документи були в порядку, але просто необгрунтовано відмовляли у виїзді.

Ці ситуації народжують серйозні обговорення у суспільстві, підкреслюючи невідповідність дій ТЦК нормам та правам громадян. Зокрема, в Інтернеті активно обговорюються випадки з примусовим завданням травм та психологічного тиску на військовозобов’язаних. Це піднімає питання про необхідність реформування системи мобілізації та вдосконалення механізмів контролю за діяльністю ТЦК. Збільшення відкритості та прозорості в роботі цих центрів може допомогти попередити подібні інциденти та підвищити довіру громадян до військових структур.

Такі випадки, як затримання громадян без належних підстав чи примусове втягування їх у військову службу, свідчать про необхідність термінових заходів з удосконалення системи мобілізації та забезпечення поваги до прав людини у контексті воєнного конфлікту.

У готелі Виноградова, що розташований неподалік від угорського кордону, прикордонники затримали чоловіка під підозрою у намаганні нелегально залишити країну. Після затримки він був переданий працівникам військкомату. Відмовившись проходити Воєнно-медичну комісію (ВВК), чоловіка доставили до Хустського ТЦК. За його словами, працівники центру жорстоко побили його, що спонукало його намагатися скоїти самогубство, наковтавшись транквілізаторів і розрізавши вени. Наразі чоловік перебуває в лікарні, а гучною справою зацікавилися військова прокуратура та поліція.

Ця історія стала одним із останніх випадків скандальної діяльності ТЦК. Ще одним визначним інцидентом стало викрадення волонтера Кирила Тарана у Львові. Його дружина Віолетта розмістила відео в Мережі, на якому видно, як люди у формі силою затримують волонтера посеред вулиці і заганяють в бус. Вона стверджувала, що під час затримання працівники ТЦК пошкодили одяг Кирила, а також розбили його окуляри та телефон. Дружина також зазначила, що жодних повісток чоловікові не вручали. Наступного ранку після затримання Кирила без проходження ВВК його відвезли на полігон у Рівному. Після гучного розголосу справи волонтера відпустили, але це не завершило історію.

Львівський обласний ТЦК повідомив, що порушено кримінальну справу проти Тарана через неявку на проходження ВЛК 20 березня. У військкоматі заявили, що чоловік не повідомив поважних причин для своєї неявки. У свою чергу, волонтер запевнив, що це – фейк. Він зазначив, що 19 березня його адвокат надіслав поштою заяву до військкомату з проханням вважати його неявку поважною, приклавши медичні висновки лікаря щодо його хвороби.

• Скандальні випадки, пов’язані з діяльністю Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК) в Україні, вимагають негайних заходів для запобігання порушенням прав громадян та забезпечення їхньої безпеки під час мобілізації.

• Виявлені випадки примусових дій проти військовозобов’язаних, включаючи фізичне насильство та психологічний тиск, свідчать про потребу у реформуванні системи мобілізації та підвищенні відкритості та прозорості в роботі ТЦК.

• Невідповідність дій працівників ТЦК законодавству та нормам міжнародних стандартів, а також зловживання владою, є серйозними проблемами, які потребують відповідальної реакції від владних структур.

• Подібні випадки, як викрадення волонтера Кирила Тарана у Львові, підкреслюють необхідність ретельного контролю за діяльністю ТЦК та захисту прав громадян на кожному етапі мобілізаційного процесу.

• Важливо забезпечити ефективний механізм розслідування подібних інцидентів та вжити необхідних заходів для притягнення винних осіб до відповідальності перед законом.

Схожі статті

Обвинувачення посадової особи “Муніципальної охорони” через службову недбалість

Київська міська прокуратура передала до суду обвинувальний акт щодо посадовиці комунальної організації «Муніципальна охорона». Жінку звинувачують у службовій недбалості під час проведення закупівлі нагрудних відеореєстраторів, що спричинило значні фінансові збитки для міського бюджету — близько 1,7 мільйона гривень.

Слідство встановило, що у 2020 році під час організації закупівлі посадовиця не забезпечила належну перевірку тендерної документації та умов контракту, що дало змогу укласти договір із постачальником на сумнівних підставах. Внаслідок цього міська скарбниця зазнала збитків, а якість придбаного обладнання не відповідала встановленим технічним вимогам.

Посадовиця, яка відповідала за проведення закупівлі та приймання товару, не здійснила належної перевірки технічних параметрів бодікамер. У результаті комунальна організація оплатила обладнання, яке не відповідало заявленим вимогам, що і спричинило матеріальні збитки на суму приблизно 1,7 млн грн.

У прокуратурі зазначають, що дії посадовиці кваліфіковано як службову недбалість. Обвинувальний акт уже передано до суду, який має надати правову оцінку діям відповідальної особи.

Справу щодо закупівлі бодікамер для «Муніципальної охорони» розглядатимуть у судовому порядку. У разі доведення вини посадовиці їй загрожує передбачена законом відповідальність.

Російський обстріл Києво-Печерської лаври: історичний удар по культурній спадщині України

У ніч на 24 січня Києво-Печерська лавра зазнала ракетного удару з боку Росії, що стало першим подібним випадком з часів Другої світової війни. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Внаслідок атаки було пошкоджено вхід до комплексу Дальніх печер, а також Аннозачатіївську церкву, що входить до списку найцінніших пам’яток архітектури та духовної спадщини країни.

Історичний комплекс, який є символом української культури та духовності, неодноразово ставав об’єктом уваги міжнародної спільноти через його культурну цінність. Руйнування частин лаври викликає глибоку тривогу серед громадськості, істориків та релігійних діячів. Фахівці відзначають, що навіть часткове пошкодження таких об’єктів може мати непоправні наслідки для збереження культурної пам’яті України.

Лубінець наголосив, що удар по лаврі не можна розцінювати як випадковість.

«Це не випадковість. Це вибір», — заявив він.

Водночас омбудсмен підкреслив, що атака на Києво-Печерську лавру є лише одним із епізодів масштабного знищення релігійних і культурних об’єктів в Україні. За час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації в Україні постраждали понад 700 релігійних споруд, з яких 53 були зруйновані повністю.

За словами Лубінця, такі дії є системною атакою на культурну, історичну та духовну спадщину українського народу. Руйнування святинь, які перебувають під міжнародним захистом, є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.

Крім того, омбудсмен зазначив, що удари по релігійних об’єктах є посяганням на базові права людини — свободу віросповідання, історичну пам’ять та ідентичність.

«Захист культурної спадщини — це не другорядне питання війни. Це питання відповідальності. Адже культурна спадщина — це не про минуле. Це про нашу ідентичність. Те, за що ми боремося сьогодні», — підкреслив Дмитро Лубінець.

Тенденції українського ринку праці у 2025 році: зростання зарплат та нестача кадрів

2025 рік виявився для українського ринку праці одночасно перспективним і викликовим. Медіанна заробітна плата по країні досягла 25 тисяч гривень, що свідчить про поступове відновлення економіки та підвищення платоспроможності населення. Разом із тим, дефіцит кваліфікованих працівників став системною проблемою, особливо у сферах робітничих та технічних професій. Компанії все частіше стикалися з нестачею спеціалістів, що змушувало їх переглядати традиційні підходи до підбору кадрів.

У відповідь на ці виклики роботодавці почали впроваджувати більш гнучкі моделі найму. З’явилася тенденція до розширення кола кандидатів, включаючи молодь без досвіду роботи, фахівців із суміжних галузей і навіть тих, хто раніше не розглядав можливість працевлаштування у певних сферах. Активно застосовуються програми навчання та стажування, а також дистанційні форми роботи, що дозволяє залучати працівників з різних регіонів.

Найбільша активність на ринку праці зосереджена у регіонах із великими містами. Лідирують Дніпропетровська та Київська області, а також столиця. Високий рівень пошуку роботи зберігається і в Харківській області.

Найпопулярнішою сферою для працевлаштування залишається торгівля та продажі. Водночас кожен п’ятий кандидат насамперед звертає увагу не на галузь, а на формат роботи — зростає запит на фриланс, дистанційну зайнятість і гнучкий графік. Найчастіше українці орієнтуються на зарплату від 20 до 30 тисяч гривень, а також на діапазон 30–50 тисяч. Працювати за мінімальні доходи готові одиниці.

Наприкінці 2025 року медіанна зарплата в Україні зросла на 23% у гривневому еквіваленті порівняно з попереднім роком. Позитивна динаміка зафіксована в усіх областях без винятку.

Найвищі показники медіанної зарплати демонструють західні та центральні регіони. Лідером стала Львівська область, де медіанний дохід наблизився до 30 тисяч гривень. Найшвидше зростання зарплат зафіксоване у Київській та Закарпатській областях. Найповільніше — у прифронтовій Херсонській області, однак навіть там показник залишився позитивним.

Серед обласних центрів найкращу динаміку продемонстрував Львів, де медіанна зарплата перевищила 32 тисячі гривень. У Києві цей показник досяг 30 тисяч гривень.

Найбільше зростання оплати праці у 2025 році отримали представники робітничих і сервісних професій. Значно зросли зарплати комплектувальників, менеджерів у готельно-ресторанній сфері, товарознавців, пекарів і мулярів.

Водночас у низці професій зафіксовано зниження медіанних зарплат. Це стосується, зокрема, машиністів екскаватора, домашнього персоналу, системних адміністраторів, майстрів з ремонту техніки та дизайнерів.

Кількість відгуків на вакансії у 2025 році зросла незначно. Водночас ситуація різниться залежно від міста. У Києві активність кандидатів знизилася, тоді як у Харкові, навпаки, зросла. Загальна кількість вакансій скоротилася у Дніпрі та Одесі, але залишилася стабільною або навіть трохи зросла у Харкові.

Роботодавці найчастіше шукали менеджерів по роботі з клієнтами, операторів кол-центрів, помічників кухаря, виконробів та операторів техніки. Кандидати ж активніше відгукувалися на вакансії для початку кар’єри та позиції без вимог до досвіду.

Найпростіше роботодавцям було закривати вакансії, які допускають дистанційну роботу. Натомість робітничі спеціальності, медичні та технічні професії залишаються найбільш дефіцитними.

2025 рік остаточно закріпив перехід українського ринку праці у фазу «ринку кандидата». Кадрова криза, спричинена війною, міграцією та мобілізацією, лише поглиблюватиметься.

У 2026 році роботодавцям доведеться й надалі підвищувати зарплати, переглядати умови праці та інвестувати у перенавчання персоналу. Компанії вже активніше залучають жінок у традиційно чоловічі професії, ветеранів, людей з інвалідністю та кандидатів старшого віку. Окремим напрямком стає пошук іноземної робочої сили, насамперед у робітничих спеціальностях.

Ринок праці залишається гнучким і нестабільним, але саме від адаптації роботодавців до нових реалій залежатиме їхня здатність вижити й розвиватися у 2026 році.

Керівник спецпрокуратури оборони Сходу опинився під пильною увагою через можливі ризики доброчесності

Керівник Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Дмитро Вербицький став фігурантом публічної уваги у зв’язку з ознаками можливих порушень, які викликали запитання з боку громадськості та експертного середовища. Йдеться про обставини, що потребують додаткової перевірки та правової оцінки, однак уже зараз вони спричинили активне обговорення в професійних колах.

За наявною інформацією, інтерес до діяльності посадовця виник після аналізу окремих управлінських рішень і майнових аспектів, які не отримали публічних пояснень. У фокусі уваги — відповідність способу життя задекларованим доходам, а також процедурні нюанси роботи підпорядкованих підрозділів. При цьому офіційних висновків контролюючих органів наразі не оприлюднено.

Окремі питання викликає й автопарк прокурора. Попри наявність задекларованих електромобілів, на роботу Дмитро Вербицький пересувається на Toyota Sequoia, яка відсутня в декларації. Автомобіль також помічали з так званими «підвісними» номерними знаками.

Під час щорічної відпустки з 20 грудня по 5 січня прокурор перебував у заміському будинку своєї матері — Тетяни Вікторівни Вербицької — у Вишгороді Київської області. У цей період, за наявною інформацією, він використовував службові паливні картки для заправки тієї ж Toyota Sequoia на місцевих автозаправних станціях. Загалом було витрачено майже 500 літрів пального на суму понад 30 тисяч гривень бюджетних коштів.

Окремо звертає на себе увагу походження незадекларованого автомобіля. За наявними даними, Toyota Sequoia могла бути завезена до України за сприяння представників азербайджанської діаспори. У цьому контексті згадуються зв’язки прокурора Аміла Омарова з цією діаспорою, зокрема через його дядька, якому, за інформацією з відкритих джерел, надавалось сприяння у бізнес-інтересах із ознаками корупційної складової.

Сукупність фактів — проживання в елітному житлі без відображення в декларації, користування незадекларованим автомобілем, витрати бюджетного пального під час приватних поїздок — може свідчити про порушення вимог фінансового контролю та антикорупційного законодавства.