В українському сегменті соцмереж спалахнув скандал після того, як користувачка Instagram оприлюднила відео з російськими шкільними підручниками, які, за її словами, замовила для своїх дітей через посередників. Жінка сама назвала отриману літературу «санкціонкою», розповіла, що хвилювалася через можливі проблеми під час перетину кордону, та пояснила покупку бажанням навчати дітей російської мови.
На відео, яке згодом почало активно поширюватися в інших соціальних мережах, зокрема Threads, можна побачити підручники «Русский язык» та «Литературное чтение». На обкладинках є позначка російської освітньої програми «Школа России».
Саме ця деталь разом із формулюваннями авторки про «рідну мову» та «санкціонку» спричинила особливо гостру реакцію користувачів.
У Мережі почали вимагати перевірити, яким шляхом книжки російського виробництва потрапили в Україну, чи не порушувалося під час їх ввезення українське законодавство та чи не здійснювалася оплата безпосередньо російському видавництву або пов’язаним із РФ структурам.
Водночас станом на ранок 6 серпня офіційних повідомлень Служби безпеки України, Держкомтелерадіо або поштового оператора щодо конкретно цього випадку у відкритих джерелах знайти не вдалося. Тому твердження користувачів соцмереж про вже встановлене правопорушення наразі залишаються припущеннями.
Що саме показала українка
За інформацією ТСН, користувачка Instagram під ніком katia_saygin опублікувала розпакування посилки, отриманої через українського поштового оператора.
Всередині були навчальні видання з російської мови та літературного читання, розраховані на дітей і створені в межах російської шкільної програми.
Авторка відео заявила, що замовляла їх через посередників у Туреччині.
При цьому вона нібито зізналася, що переживала, чи зможе посилка перетнути український кордон, а самі книги назвала «санкціонкою».
Публікація швидко вийшла за межі сторінки авторки. Скриншоти й уривки відео почали розповсюджувати в Threads та інших соцмережах, після чого історія отримала значний суспільний резонанс.
Особливо користувачів обурило те, що йдеться не просто про книжки російською мовою, а про навчальні матеріали, виготовлені для російської системи освіти.
Російськомовна книжка і російська книжка — не одне й те саме
Юридично в цій історії є принципово важливий нюанс.
Українське законодавство не встановлює загальної заборони на будь-яку книжку лише тому, що вона надрукована російською мовою.
Обмеження передусім стосуються походження продукції, видавця, країни виготовлення, способу ввезення та змісту.
У червні 2022 року Верховна Рада ухвалила закон №2309-IX, спрямований на обмеження ввезення та розповсюдження видавничої продукції, пов’язаної з державою-агресором, Білоруссю та тимчасово окупованими територіями.
Законодавство передбачає заборону ввезення і розповсюдження в Україні видавничої продукції, виготовленої або випущеної видавництвами держави-агресора та Білорусі, а для окремої продукції російською мовою з інших країн встановлює спеціальні правила.
Тому сам факт того, що книга написана російською, ще не дозволяє автоматично стверджувати, що вона ввезена незаконно.
Ключове питання у цьому конкретному випадку — хто видавець книжок, де вони були виготовлені та яким був юридичний механізм їх ввезення в Україну.
Ввезення російської видавничої продукції суттєво обмежене
Ще після початку повномасштабного вторгнення Держкомтелерадіо припинило видачу нових дозволів та зупинило дію дозволів на ввезення видавничої продукції з території держави-агресора.
Відповідний наказ №94 було ухвалено 6 березня 2022 року.
У документі прямо зазначалося, що рішення прийняли через російське повномасштабне вторгнення та необхідність протидії культурному й інформаційному впливу держави-агресора.
Надалі обмеження було посилено законом.
Станом на 2026 рік Держкомтелерадіо регулярно виявляє російські та білоруські книги, які намагаються продавати через українські маркетплейси.
Лише у червні 2026 року відомство повідомило про припинення онлайн-продажу понад 150 найменувань книжок, випущених видавництвами Росії та Білорусі. Такі пропозиції знаходили на Prom.ua та ROZETKA.
Подібна ситуація була і в лютому. Тоді Держкомтелерадіо також виявило понад 150 найменувань забороненої видавничої продукції на українських маркетплейсах та домоглося видалення відповідних товарних позицій.
Понад 10 тисяч російських книжок уже прибрали з онлайн-продажу
Масштаб проблеми значно більший за один скандальний допис.
За даними Держкомтелерадіо, лише від травня 2024 року до початку 2026-го з українських онлайн-майданчиків припинили розповсюдження понад 10,2 тисячі найменувань видавничої продукції Росії та Білорусі, яку продавці розміщували всупереч чинним обмеженням.
У березні 2026 року відомство також повідомляло, що працює над виявленням таких видань спільно зі Службою безпеки України.
Йдеться про постійний моніторинг українського сегменту інтернету та пошук ресурсів, через які продається видавнича продукція держави-агресора.
Саме тому заклики користувачів соцмереж звернути увагу правоохоронців на історію з підручниками не виникли на порожньому місці.
Проте лише компетентні державні органи можуть встановити, чи було конкретне ввезення незаконним.
Чи можна обійти заборону через Туреччину
Особливу увагу в історії привернула заява про те, що книги нібито замовлялися через турецьких посередників.
Сам по собі транзит через третю країну не змінює країну походження товару.
Якщо книжка виготовлена російським видавництвом у Росії, її фізичне відправлення з Туреччини саме по собі не перетворює її на турецьку видавничу продукцію.
Водночас для юридичного висновку потрібно знати видавничі дані конкретних підручників, продавця, митне оформлення, кількість примірників та обставини покупки.
Саме цих даних у відкритому доступі зараз бракує.
Тому коректніше говорити про підстави для перевірки, а не про вже доведений факт контрабанди чи іншого злочину.
Найбільше обурила фраза про «рідну мову»
Дискусія у соцмережах швидко вийшла далеко за межі юридичного питання.
Користувачі звернули увагу на те, що авторка публікації нібито пояснювала покупку прагненням навчити дітей грамотно володіти «рідною» російською мовою.
Одна частина коментаторів наголошувала, що використання російської мови в побуті саме по собі не є предметом кримінальної відповідальності.
Інша — ставила питання про доцільність придбання саме російських державних шкільних підручників у країни, яка веде проти України повномасштабну війну.
Ще одна претензія стосувалася грошей.
Користувачі зауважували, що в разі придбання нових книжок російського виробництва частина коштів зрештою може надходити компаніям, які працюють і сплачують податки в Росії.
Однак без інформації про продавця та схему придбання стверджувати, кому саме надійшли кошти в цьому випадку, неможливо.
«Школа России» має власний контекст
Окремий резонанс спричинила позначка «Школа России» на підручниках.
Це не просто загальний напис про країну походження. «Школа России» — російський навчально-методичний комплекс для початкової школи.
Таким чином, користувачка фактично показала матеріали, створені для навчання дітей у російській освітній системі.
Саме тому реакція в соцмережах виявилася значно гострішою, ніж могла б бути у випадку звичайної художньої книжки російською мовою.
Під час повномасштабної війни освітня політика Росії сама стала одним із важливих інструментів впливу на окупованих українських територіях, де Москва переводить школи на російські програми та витісняє українські навчальні матеріали.
На цьому тлі демонстрація російського шкільного комплекту в Україні стала для багатьох користувачів символічно особливо чутливою.
СБУ вже співпрацює з Держкомтелерадіо щодо російських видань
Вимоги у соцмережах «звернутися до СБУ» також мають певний контекст.
У березні Держкомтелерадіо прямо повідомляло, що спільно з СБУ вживає заходів для очищення українського інформаційного простору від заборонених російських видань.
Проте не кожен випадок придбання книги автоматично стає справою Служби безпеки.
Можлива правова оцінка залежить від того, чи було порушено правила ввезення або розповсюдження, який зміст мають матеріали та хто організував їх постачання.
Станом на момент підготовки матеріалу публічної інформації про відкриття провадження або офіційну перевірку саме щодо користувачки katia_saygin немає.
Так само немає підтвердження того, що «Нова пошта» свідомо перевозила заборонену продукцію. Поштовий оператор виконує доставку відправлень, тоді як законність міжнародного ввезення товару залежить від митних процедур та характеру самого вантажу.
Скандал показав ширшу проблему
Історія із російськими підручниками виявила одразу кілька проблем.
Перша — російська видавнича продукція, попри заборони, все ще потрапляє на український ринок або продається через інтернет. Масштаб регулярних блокувань Держкомтелерадіо показує, що це не поодинокі випадки.
Друга — глобальна електронна торгівля та посередники у третіх країнах створюють можливості для складніших схем доставки товарів.
Третя — межа між мовним питанням і питанням фінансування та культурного продукту держави-агресора часто губиться у суспільній дискусії.
Українське законодавство не забороняє людині розмовляти російською чи навчати її дитину цієї мови. Але походження конкретної видавничої продукції та її легальне ввезення — вже зовсім інше питання.
Саме його й мають з’ясувати компетентні органи, якщо історія стане предметом офіційної перевірки.
Поки ж найбільш достовірно можна стверджувати лише те, що відео з російськими підручниками «Школа России» справді спричинило масштабну хвилю обурення в українських соцмережах, а сама авторка, назвавши покупку «санкціонкою» та розповівши про посередників, фактично сама поставила питання про законність шляху, яким ці книги опинилися в Україні.
Чи було при цьому порушено українське законодавство, має визначатися не коментарями у Threads, а за результатами перевірки походження книжок, документів на їх ввезення та фактичного продавця.