У зв’язку із втратою деяких позицій на напрямку Часового Яру на Донеччині у 67-й окремій механізованій бригаді “Добровольчий український корпус” розпочалися перевірки та переведення командирів і військових до інших підрозділів. Ситуація викликає серйозні обговорення, як серед військових, так і серед громадськості. За інформацією, опублікованою на сторінці у Facebook 67-ї ОМБР ДУК, вище командування ЗСУ розпочало процес переведення всіх командирів і бійців ДУК ПС в інші військові частини. Однак мотиви таких дій залишаються невідомими. У між тим, спроби зупинити цей процес та встановити причини не дали результатів. Деякі особи вважають, що розпорошення бійців ДУК ПС по різних підрозділах Збройних сил може загрожувати існуванню самого корпусу. У зв’язку з цим у бригаді активно працюють комісії, які складають списки бійців, що активно захищали Україну з перших днів існування частини. На даний час, проводяться службові розслідування з приводу командирів підрозділів, і не виключено, що будуть відкриті кримінальні провадження за надуманими звинуваченнями у невиконанні бойових приписів. Командири та бійці готові відстоювати свою честь та гідність у законний спосіб, однак вони виконують всі накази командування. Залишається незрозумілим, чому прийнято рішення про ослаблення боєздатного підрозділу, який є ключовим у відповіді на агресію. ЗМІ повідомляють, з посиланням на джерела в командуванні напрямку, що військове керівництво цікавилося причинами “просідання” бригади під Часовим Яром. Встановлено, що керівництво бригади більше довірило тим, хто вже був у складі, аніж новобранцям, що приєдналися пізніше. Це викликало нестабільність і, в кінцевому підсумку, втрати на фронті. Повідомляється, що корінь проблеми полягає в складнощах переформатування колишнього добровольчого підрозділу в регулярну бригаду Збройних сил. Нагадаємо, що “Добровольчий український корпус” (ДУК) був сформований у 2014 році “Правим сектором” під час війни на Донбасі. Цей корпус протягом тривалого часу не входив до складу офіційних силових структур України, що породжувало питання щодо його статусу.
Загалом, зазначена стаття свідчить про серйозні зміни в структурі та керівництві “Добровольного українського корпусу” у зв’язку з втратами на фронті та намаганнями влади переорганізувати цей підрозділ. Перевірки та переведення командирів та військових у інші підрозділи свідчать про напружену ситуацію в рядках самого корпусу та спробу влади змінити його структуру. На фоні цього виникають різні гіпотези щодо мотивів таких дій, від намірів ослабити корпус до зусиль забезпечити його ефективне функціонування у складі Збройних сил України. Водночас, з’являються питання щодо дисципліни в самому корпусі та ставлення керівництва до різних груп військових. Крім того, акцентується проблематика переформатування добровольчих підрозділів у регулярні частини ЗСУ, що може вимагати додаткових заходів з координації та адаптації.