За результатами підрахунку 94% виборчих бюлетенів на парламентських виборах у Швеції впевнене лідерство утримують опозиційні політичні сили. Найбільшу кількість голосів виборців отримує Соціал-демократична партія на чолі з колишньою прем’єркою Магдаленою Андерссон, проте мінімальний розрив між блоками залишає відкритим питання щодо майбутньої урядової більшості в Риксдазі.
Розклад сил за підсумками підрахунку 94% голосів
Згідно з попередніми підрахунками шведського суспільного мовника SVT, голоси виборців розподілилися наступним чином:
- Соціал-демократи (Магдалена Андерссон) — 28,1% (перше місце);
- «Помірні» (чинний прем’єр-міністр Ульф Крістерссон) — 19,9% (друге місце);
- «Шведські демократи» (правопопулісти) — 17,6% (третє місце);
- Ліва партія — 8,2%;
- Партія центру — 7,1%;
- Християнські демократи — 6,2%;
- Партія зелених — 6,1%;
- Ліберали — 5,4%.
Боротьба за Риксдаг: різниця у три мандати
За такого співвідношення сил потенційна лівоцентристська коаліція на чолі з Магдаленою Андерссон (соціал-демократи, центристи, зелені та ліві) може розраховувати на 176 депутатських крісел у 349-місному парламенті. Натомість чинна урядова коаліція — так звані партії Тідо (Tidö) у співпраці з правопопулістськими «Шведськими демократами» — попередньо отримує 173 мандати.
Ще кілька місяців тому соціологічні опитування прогнозували опозиційному блоку значно переконливішу перевагу, проте на фінішній прямій виборчої кампанії розрив між таборами суттєво скоротився.
Фактор «Шведських демократів» та коаліційні виклики
Особливістю нинішніх перегонів стала позиція чинного прем’єра Ульфа Крістерссона та його партнерів: у разі перемоги вони були готові офіційно запросити «Шведських демократів» до складу уряду. Раніше ця політсила лише підтримувала урядові ініціативи голосами в парламенті, не маючи міністерських портфелів, тож їхній повноцінний вхід до кабінету став би історичним прецедентом у шведській політиці.
Наразі остаточні результати залежать від підрахунку залишкових голосів, зокрема поданих за кордоном та поштою, які за такої мінімальної різниці здатні змінити підсумковий розподіл мандатів і визначити конфігурацію нової влади в Стокгольмі.