Над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС розташована одна з найбільших інженерних споруд, коли-небудь переміщених суходолом, — сталева арка заввишки з 35-поверховий будинок. Її дві половини збирали поруч із реактором, після чого за допомогою гідравлічних домкратів пересунули рейками над об’єктом «Укриття». У будівництві залучили близько 10 тисяч працівників із 40 країн, з яких 5 тисяч — українці. Вартість самого Нового безпечного конфайнмента (НБК) становила близько 1,5 млрд євро, а загальна вартість програми на майданчику — приблизно 2,1 млрд євро. Споруду проєктували зі строком експлуатації сто років.
Конфайнмент мав забезпечити безпечні умови для демонтажу нестабільних конструкцій старого саркофага, зведеного після аварії 1986 року. Його будували приблизно 200 днів (206 днів за даними) в умовах радіаційної небезпеки, без можливості повноцінно дотримуватися звичайних будівельних норм. Розрахунковий строк експлуатації становив 20–40 років, однак споруда простояла близько чотирьох десятиліть, і її конструктивну стабільність ніколи не вважали гарантованою на тривалий період.
За даними ЄБРР, усередині зруйнованого реактора залишається близько 190 тонн діоксиду урану. У нижніх приміщеннях розташовані застиглі паливовмісні маси, які утворилися під час аварії та нагадують лаву. Для роботи з конструкціями старого «Укриття» під аркою встановили два дистанційно керовані крани. Вони мали поступово демонтувати найбільш небезпечні елементи саркофага. Підготовку до цього етапу вже завершували, коли в лютому 2025 року конфайнмент зазнав удару безпілотника.
У ніч проти 14 лютого 2025 року ударний дрон із бойовою частиною влучив у зовнішню оболонку арки. Українська сторона заявила, що це був російський «Шахед». Москва заперечила причетність до атаки. За словами президента Володимира Зеленського, безпілотник летів на висоті близько 85 метрів, імовірно, щоб залишатися поза зоною виявлення радарів. Вибух утворив отвір площею приблизно 15 кв. м і пошкодив ще близько 200 кв. м панелей, кріплень і з’єднань.
Директор департаменту ядерної безпеки ЄБРР Бальтазар Ліндауер пояснював, що саме механічне пошкодження оболонки не становило б найбільшої проблеми: отвір можна було б відносно швидко закрити. Значно серйознішими виявилися наслідки пожежі. Вогонь поширився між шарами обшивки, а тління ізоляційних матеріалів тривало кілька тижнів.
Для ліквідації прихованих осередків горіння рятувальники зробили у зовнішній оболонці близько 330 отворів діаметром 30–50 см. Роботи проводили на висоті за температури нижче мінус 10 градусів. Через радіаційні обмеження персонал працював короткими змінами: працівників виводили із зони, щойно вони отримували встановлену допустиму дозу опромінення.
Щоб зрозуміти масштаб пошкоджень, потрібно враховувати конструкцію НБК. Його оболонка складається із зовнішніх і внутрішніх металевих панелей, між якими розміщені теплоізоляція, герметична мембрана та міжшаровий простір. Вентиляційна система підтримує в ньому відносну вологість нижче 40% і невеликий перепад тиску. Це обмежує корозію металевих елементів і створює додатковий бар’єр для поширення радіоактивного пилу.
Пожежа пошкодила значну частину мембрани, зокрема в місці з’єднання двох половин арки та в стиках із фундаментами. Вентиляційне обладнання залишилося справним, однак система більше не забезпечує належного режиму роботи: через пошкоджену оболонку всередину потрапляє вологе зовнішнє повітря. Дистанційні крани під аркою також не працюють. За словами Ліндауера, наразі немає остаточного підтвердження, чи пошкодив їх безпосередньо удар.
У грудні 2025 року місія Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) завершила оцінювання споруди. Агентство дійшло висновку, що конфайнмент утратив основні функції безпеки, зокрема здатність до локалізації. Водночас інспектори не виявили незворотних пошкоджень несучих конструкцій і систем моніторингу. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі зазначив, що основний каркас арки зберіг цілісність, тоді як пошкодження стосуються передусім допоміжних систем і герметичності.
Радіаційний фон на майданчику залишився в межах контрольних показників, а радіоактивних викидів не зафіксували. Проте пошкодження оболонки унеможливлює повноцінне виконання проєктних функцій конфайнмента. Демонтаж старого саркофага відклали до відновлення герметичності.
Приховані пошкодження захисної арки
Пошкодження конфайнмента створює не лише проблему герметичності, а й довгостроковий ризик для металевих конструкцій. Вентиляція міжшарового простору мала підтримувати вологість на рівні, за якого корозія розвивається повільно. Тепер волога проникає крізь пошкоджену оболонку, а без відновлення системи захисту корозійні процеси можуть стати критичними до кінця десятиліття.
Звичайний спосіб оновлення антикорозійного покриття — роботи промислових альпіністів на зовнішній поверхні конструкції — у Чорнобилі практично непридатний. Арка затримує радіоактивний пил, але не захищає від гамма-випромінювання. Високі радіаційні поля на вершині споруди суттєво обмежують тривалість робіт і вимагають спеціальних методів захисту персоналу.
За оцінкою ЄБРР, пошкодження конфайнмента підвищило ризик корозії сталевої арки, а без відновлення його основних функцій конструкція може зазнати подальшої деградації. Банк оцінює вартість ремонту щонайменше у €500 млн і наполягає, що основні роботи необхідно завершити до 2030 року. Для цього фінансування потрібно забезпечити до кінця 2027-го, щоб розпочати повноцінний ремонт у 2028 році. Якщо корозія пошкодить несучі елементи, відновлення конфайнмента може стати значно складнішим і дорожчим.
Відновлення конфайнмента передбачає кілька послідовних кроків. Спочатку необхідно було закрити найбільший пролом в оболонці. До зими 2025 року його накрили захисним щитом. Це рішення дозволяє тимчасово обмежити потрапляння води, однак не відновлює повноцінну герметичність конфайнмента.
Наступне завдання — проміжний ремонт вартістю 5–10 млн євро. Його фінансування Україна залучає від донорів. Роботи передбачають закриття невеликих отворів і відновлення частини мембрани. Контракт на їх виконання отримала українська компанія UTEM-Engineering.
Повноцінне відновлення основних функцій НБК буде значно складнішим. Пошкоджена мембрана розташована всередині багатошарової оболонки. Доступ до неї обмежують радіаційні поля над зруйнованим реактором, а необхідний матеріал має специфічні характеристики й не належить до тих, які можна швидко замінити звичайними будівельними рішеннями. За словами Ліндауера, ремонт знадобиться як із зовнішнього, так і з внутрішнього боку конструкції.
ЄБРР вирішив не обмежуватися локальним латанням старої обшивки навколо пролому. Замість цього банк розглядає можливість накриття більшої площі додатковим захисним шаром. Роботи проводитимуть із використанням спеціального екранування та обмеженням тривалості перебування працівників у небезпечних зонах.
Відновлення потребує координації між кількома установами. Державне підприємство «Чорнобильська АЕС», яке очолює Сергій Тараканов, є замовником робіт і отримувачем грантів. ЄБРР управляє донорськими коштами та координує проєкт. Для оцінювання пошкоджень банк залучив французькі компанії Bouygues Travaux Publics і VINCI Construction Grands Projets — учасників консорціуму Novarka, який проєктував і будував конфайнмент. Тараканов вважає, що найкраще з ремонтом упораються саме фахівці, які створювали споруду.
Українські органи ядерного регулювання контролюють дотримання вимог безпеки. Державна інспекція ядерного регулювання заборонила планові роботи, які могли б створити додаткові радіаційні ризики. Демонтаж конструкцій старого «Укриття» не відновлять, доки конфайнмент не поверне необхідних функцій.
У квітні 2026 року донори погодили поетапний підхід до підготовки повноцінного ремонту. Спочатку потрібно зібрати технічні дані, потім розробити інженерні рішення разом із регулятором і лише після цього готувати детальні закупівлі. Виняток становитимуть матеріали та обладнання з тривалим строком виготовлення, які можна замовити заздалегідь. Така послідовність має знизити ризик помилок у проєктуванні й повторних витрат. На підготовчі роботи виділили 30 млн євро, однак у ЧАЕС наголошують: ці кошти призначені для збору технічних даних і розроблення рішень, а не для повного ремонту.
МАГАТЕ не фінансує відновлення і не має мандата на збір донорських коштів. Водночас агентство рекомендує посилити контроль вологості, переглянути програму моніторингу корозії та модернізувати автоматизовану систему спостереження за старим «Укриттям».
Оцінки вартості ремонту суттєво зросли протягом року. Влітку 2025-го ЄБРР допускав, що аварійні роботи можуть коштувати понад 100 млн євро. Навесні 2026 року йшлося вже щонайменше про 500 млн євро. Рено-Бассо не виключає подальшого збільшення суми після завершення детального технічного аналізу. Остаточна вартість поки невідома, оскільки повний масштаб прихованих пошкоджень можна буде встановити лише в процесі обстеження та ремонту.
Окремо потрібно оцінити стан споруд, які не входять до периметра конфайнмента. Частини турбінного залу та деаераторної етажерки залишаються поза його межами. Наприкінці лютого 2026 року ЧАЕС замовила проєкт їх підсилення, що свідчить про необхідність додаткових робіт за межами самої арки.
Незакритий рахунок за безпеку Чорнобиля
Механізм міжнародної підтримки Чорнобильської АЕС почав формуватися ще в 1990-х роках. Після меморандуму 1995 року між країнами G7, Європейською комісією та Україною щодо закриття станції міжнародні експерти підготували План реалізації заходів на об’єкті «Укриття». У травні 1997 року документ був розроблений, а влітку того ж року на саміті G7 у Денвері лідери країн та ЄС оголосили про початкове фінансування в розмірі 300 млн доларів. Із цієї суми 100 млн доларів мала надати Європейська комісія.
Для акумулювання коштів ЄБРР створив окремий Чорнобильський фонд «Укриття». Перша конференція донорів відбулася в Нью-Йорку в листопаді 1997 року, а перші внески надійшли 12 грудня. Надалі фінансування збирали під час конференцій у Берліні у 2000 році, Лондоні у 2005-му, Києві у 2011-му та Лондоні у 2015-му.
За майже чверть століття фонд акумулював близько 1,6 млрд євро від 45 країн. Ще приблизно 480 млн євро ЄБРР надав із власних ресурсів. Проте початкові розрахунки виявилися недостатніми. У 2015 році дефіцит фінансування становив 615 млн євро. Його намагалися скоротити під час окремої конференції в Лондоні під головуванням Німеччини в G7. Країни-учасниці та Європейська комісія додатково пообіцяли 165 млн євро. Тодішня міністерка довкілля Німеччини Барбара Хендрікс пояснювала важливість внесків необхідністю зберегти довіру до міжнародних домовленостей у межах «Сімки».
Арку насунули на четвертий енергоблок у листопаді 2016 року, а в експлуатацію ввели влітку 2019-го. У жовтні 2020 року фонд закрили. Його керівник Ганс Бліх тоді заявив, що проєкт допоміг усунути небезпеку, яка десятиліттями залишалася над регіоном. За даними Financial Times, серед початкових донорів будівництва була також Росія.
Після завершення будівництва міжнародна підтримка Чорнобильської АЕС не припинилася остаточно. Нині фінансування координує Міжнародний чорнобильський кооперативний рахунок (ICCA), яким управляє ЄБРР.
Європейський Союз залишається одним із ключових міжнародних партнерів у фінансуванні ядерної безпеки України. За даними Єврокомісії, на будівництво Нового безпечного конфайнмента вона спрямувала €423 млн. США також фінансували спорудження арки, а міжнародні внески через механізми ЄБРР забезпечували реалізацію чорнобильських проєктів протягом десятиліть. Після російського удару по конфайнменту міжнародним партнерам доводиться шукати додаткові ресурси вже не лише для підтримки ядерної безпеки, а й для відновлення пошкодженої конструкції.
За станом на 15 жовтня 2026 року публічно оголошені внески та зобов’язання донорів виглядають так. 29 квітня США заявили про намір надати до 100 млн доларів — близько 20% від орієнтовної потреби у 500 млн євро за оцінками G7 — і закликали партнерів долучитися до фінансування. У червні Європейська комісія пообіцяла 75 млн євро грантової допомоги. Норвегія оголосила про внесок у 100 млн крон, що становить трохи більше ніж 9 млн євро.
Після зустрічі міністра довкілля Німеччини Карстена Шнайдера з Денисом Шмигалем 18 серпня Берлін повідомив про намір спрямувати на рахунок ICCA 50 млн євро. За повідомленням Welt, ішлося про суму до 50 млн євро у 2026 році. Франція ще у 2025-му внесла 10 млн євро. 15 жовтня Велика Британія оголосила про надання 17 млн фунтів стерлінгів, або приблизно 22–23 млн доларів.
Сумарно ці оголошення відповідають приблизно 250 млн євро, тобто половині попередньо оціненої потреби. Це орієнтовний підрахунок за публічними повідомленнями, а не остаточний підтверджений баланс: частина сум заявлена як гранична, деякі внески залежать від додаткових погоджень, а валютні курси змінюються. Під час квітневого інтерв’ю Рено-Бассо значних нових зобов’язань від донорів іще не було.
Окремим джерелом фінансування залишаються українські бюджетні кошти. Уряд виділяв кошти на подолання наслідків удару. Законопроєкт № 15513 передбачає продовження державної програми зняття ЧАЕС з експлуатації до 2036 року та визначення необхідних обсягів фінансування.
Остаточний міжнародний пакет досі не погоджений. ЄБРР продовжує переговори з G7 та ЄС щодо фінансування, яке може сягнути пів мільярда євро. Банк наполягає на необхідності отримати чіткі зобов’язання до кінця 2027 року, щоб не відкладати ремонт до моменту, коли корозійні пошкодження вимагатимуть значно дорожчих робіт.
У цій ситуації важлива й історична роль Росії. Москва була серед учасників попередньої системи міжнародної співпраці, яка фінансувала будівництво конфайнмента. Тепер Україна звинувачує російські війська в ударі, що пошкодив цю споруду, тоді як російська влада заперечує причетність. Водночас витрати на відновлення знову лягають переважно на міжнародних партнерів України. Це змінює політичний контекст донорської системи, яка спочатку створювалася для спільного подолання наслідків аварії, а не для ремонту об’єкта після воєнного удару.
Наслідки російської агресії для ядерної безпеки ЧАЕС
Російські війська захопили Чорнобильську АЕС 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення. Персонал станції майже місяць працював без повноцінної ротації, а першу часткову зміну провели лише 20 березня. Місто Славутич, де мешкає значна частина працівників ЧАЕС, опинилося в оточенні російських військових колон.
Під час окупації російська військова техніка пересувалася через Рудий ліс — одну з найбільш забруднених ділянок зони відчуження. Там також копали окопи. «Енергоатом» заявляв, що військові могли отримати значні дози опромінення. МАГАТЕ не підтвердило повідомлення про гостре радіаційне ураження, а деякі фахівці сумнівалися, що перебування в окопах могло спричинити гостру променеву хворобу. Водночас рух важкої техніки порушував забруднений верхній шар ґрунту, що супроводжувалося локальними підвищеннями радіаційного фону.
Наприкінці березня російські військові письмово передали станцію українському персоналу та відступили в напрямку Білорусі. 26 квітня 2022 року Рафаель Гроссі відвідав Чорнобильську АЕС і назвав ситуацію, що склалася під час окупації, «дуже, дуже небезпечною».
Окупація продемонструвала, що чинні міжнародні механізми ядерної безпеки недостатньо пристосовані до війни. Після аварії 1986 року правила та інфраструктуру безпеки розробляли передусім з огляду на технічні несправності, помилки персоналу й природні катастрофи. Сценарії тривалого військового контролю над атомним об’єктом або ударів по його інфраструктурі не були повноцінно враховані.
У відповідь МАГАТЕ розширило свою присутність на українських ядерних об’єктах. Із січня 2023 року постійна місія агентства працює на Чорнобильському майданчику. У травні того ж року Гроссі представив Раді Безпеки ООН п’ять принципів захисту ядерних об’єктів. Вони передбачають, зокрема, заборону атак на атомні станції та використання їх як військових баз. Проте обов’язкового міжнародного рішення, яке забезпечувало б виконання цих принципів, ухвалено не було. Тому їх реалізація залежить від дотримання сторонами відповідних зобов’язань.
Удар по конфайнменту в лютому 2025 року знову виявив обмеженість міжнародних механізмів реагування. МАГАТЕ підтвердило пошкодження захисної оболонки, однак не зафіксувало викидів радіонуклідів понад установлені межі. Україна звинуватила Росію в атаці, Москва заперечила причетність. Агентство задокументувало наслідки удару, але не встановлювало, хто за нього відповідає.
Це розмежування принципове: МАГАТЕ оцінює стан ядерних об’єктів, рівень радіації та ризики для ядерної безпеки. Встановлення обставин атаки й юридичної відповідальності за неї потребує окремого розслідування та доказів, які можуть бути використані в суді.
Чорнобильська зона розташована на повітряному напрямку, яким російські ракети та безпілотники можуть рухатися до Києва. За словами директора ЧАЕС Сергія Тараканова, ворожі апарати пролітають над зоною майже щодня й щоночі. Частина з них може відхилятися від маршруту, зокрема через дію засобів радіоелектронної боротьби, водночас керівник станції не виключає й навмисного спрямування безпілотників у цей район.
Тараканов попереджає, що ударна хвиля поблизу конфайнмента може вплинути на нестабільні конструкції старого саркофага. Водночас це оцінка керівника станції, а не підтверджений висновок незалежної інженерної експертизи. МАГАТЕ окремо повідомляло, що основний каркас арки після удару зберіг цілісність.
Війна впливає і на енергетичну інфраструктуру, від якої залежить робота ЧАЕС та життя її персоналу. У жовтні 2025 року Гроссі повідомляв, що лінія електропередачі напругою 330 кВ до Славутича залишається відключеною, через що місто, де живуть працівники станції, залежить від дизельних генераторів. Пізніше, 7 червня 2026 року, безпілотник пошкодив будівлю приймання контейнерів на майданчику чорнобильського сховища ядерних відходів. Там виникла пожежа, яку вдалося загасити.
Усі ці епізоди свідчать про те, що ядерні об’єкти та пов’язана з ними інфраструктура залишаються вразливими до воєнних дій. Конфайнмент проєктували для захисту від вологи, радіаційного впливу, високих температур і торнадо третього класу. Масштабну війну з регулярними ракетними та дроновими атаками не розглядали як основний сценарій, який споруда мала витримувати. Як зазначає Financial Times, міжнародні донори не передбачали повномасштабної війни такого масштабу.
Тепер до витрат на ядерну безпеку додалися ремонт після обстрілів, додатковий моніторинг воєнних ризиків і захист інфраструктури. Витрати на ці роботи несуть Україна та міжнародні партнери, які раніше фінансували будівництво конфайнмента. ЄБРР називає міжнародну співпрацю навколо Чорнобиля однією з найбільших колективних ініціатив у сфері ядерної безпеки та попереджає, що пошкодження споруди поставило під загрозу результати багаторічної роботи.
Відповідальність Росії за пошкодження конфайнмента
Фінансування ремонту та відшкодування збитків Росією — два окремі процеси. Перший потрібно завершити в найближчі роки, щоб зберегти конструкції конфайнмента та відновити його функції. Другий залежить від міжнародних механізмів встановлення відповідальності й компенсації, які ще формуються.
Механізм компенсації збитків складається з кількох взаємопов’язаних інструментів, однак наразі повноцінно працює лише один із них. Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, створили на саміті Ради Європи в Рейк’явіку в травні 2023 року, а приймати заяви він почав у Гаазі 2 квітня 2024-го. Категорії заяв відкривали поступово, їхня кількість сягнула 43. За даними Ради Європи, кількість поданих заяв перевищила 150 тисяч, а в пізніших повідомленнях ішлося приблизно про 195 тисяч. Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе називає Реєстр юридичною пам’яттю цієї війни.
Реєстр охоплює шкоду, завдану з лютого 2022 року, тому удар по конфайнменту 14 лютого 2025 року відповідає часовим критеріям. Однак у відкритих джерелах не вдалося знайти підтвердження, що щодо пошкодження арки вже подали окрему заяву або що для такого об’єкта передбачена спеціальна категорія. Це питання потребує додаткового юридичного уточнення.
Наступною ланкою має стати Міжнародна комісія з розгляду заяв щодо України. Конвенцію про її створення 16 грудня 2025 року в Гаазі підписали 35 держав і Європейський Союз. Комісія зможе розпочати роботу після 25 ратифікацій за умови достатнього фінансування. У липні 2026 року конвенцію ратифікувала, зокрема, Молдова.
Для здійснення виплат необхідно також створити компенсаційний фонд. Наразі він не функціонує. Конвенція не встановлює автоматичного обов’язку держав-учасниць фінансувати компенсації. Генеральний секретар Міністерства закордонних справ Естонії Йонатан Всевіов закликав знайти дієвий механізм фінансування майбутнього фонду.
Окреме питання — використання заморожених російських активів. У Європейському Союзі заблоковано близько 210 млрд євро російських резервів, значна частина яких зберігається в бельгійському депозитарії Euroclear. 11–12 грудня 2025 року країни ЄС кваліфікованою більшістю погодили безстрокове збереження обмежень на ці активи. Це усунуло потребу кожні шість місяців продовжувати їх блокування одностайним рішенням.
Однак на саміті 18–19 грудня 2025 року лідери ЄС не змогли погодити так званий репараційний кредит, забезпечений замороженими російськими активами. Бельгія вимагала гарантій на випадок російських судових позовів, а Центральний банк Росії вже подав позов проти Euroclear у Москві.
Натомість ЄС погодив безвідсотковий кредит Україні на 90 млрд євро на 2026–2027 роки. Україна має повертати його лише після отримання репарацій від Росії. Якщо Москва не виплатить компенсацію, Євросоюз залишає за собою можливість використати заморожені активи для погашення позики. Переговори щодо репараційного кредиту не припинилися, однак прямого механізму спрямування російських резервів на ремонт Чорнобильської АЕС наразі немає.
Це створює часову невідповідність між потребами ремонту та формуванням механізму компенсацій. ЄБРР потрібні кошти у 2027–2028 роках, тоді як міжнародна комісія ще не почала працювати, а компенсаційний фонд не створений. Тому банк розраховує передусім на добровільні внески донорів, розглядаючи можливе відшкодування збитків Росією як окремий, триваліший процес.
Теоретично Україна може подати заяву до Реєстру збитків. Проте наразі немає визначеності, чи зможуть міжнародні донори вимагати компенсації власних внесків із російських активів. Це аналітичне припущення, а не офіційна позиція ЄБРР або урядів-донорів: вони публічно не заявляли, що внесені на ремонт кошти мають бути відшкодовані саме в такий спосіб.
Наслідки пошкодження конфайнмента важливі не лише для України. Основне призначення арки — стримувати поширення радіоактивного пилу, а не гамма-випромінювання. Керівництво ЧАЕС попереджає, що за несприятливого розвитку подій пошкодження старого саркофага може призвести до викиду радіоактивного пилу через негерметичну оболонку. Тараканов заявляв, що вітер може рознести трансуранові елементи за межі зони відчуження, зокрема в інші країни Європи. Державний департамент США також називав потенційним ризиком витік високорадіоактивних матеріалів у Європі, а британський уряд наголошував, що без ремонту корозія може поставити під загрозу результати багаторічних міжнародних інвестицій.
Водночас радіаційний фон на майданчику залишається стабільним, а ознак безпосередньої радіаційної аварії не зафіксовано. Нинішнє завдання полягає в тому, щоб відновити захисні функції конфайнмента до того, як корозія почне серйозно впливати на його конструкції. Для Росії ця ситуація має два виміри. Перший — відповідальність за наслідки воєнних дій, якщо причетність російських сил до удару буде належно встановлена.
Українська сторона називає безпілотник російським, але Москва заперечує причетність, а МАГАТЕ не встановлювало винуватця. Другий — ширше питання компенсації збитків, завданих українській інфраструктурі внаслідок повномасштабного вторгнення. Навіть якщо відповідальність за конкретний удар буде юридично доведена, це не означає, що механізм виплат запрацює достатньо швидко, аби профінансувати ремонт конфайнмента в необхідні строки.
Міжнародна система, яка забезпечила будівництво арки, створювалася для спільного розв’язання проблеми ядерної спадщини Чорнобиля. Тепер її учасникам доводиться фінансувати відновлення споруди після воєнного удару, тоді як інструменти встановлення відповідальності й компенсації залишаються незавершеними. МАГАТЕ може оцінити стан конструкцій і радіаційні ризики, але не визначає винуватців атак. Реєстр збитків може зафіксувати шкоду, але сам не здійснює виплат. Заморожені російські активи залишаються предметом політичних і юридичних переговорів.
ЄБРР наполягає, що фінансування необхідно забезпечити до кінця 2027 року, аби повноцінні роботи розпочалися у 2028-му. Від цього залежить, чи вдасться відновити конфайнмент без значно дорожчої перебудови. Потребу в коштах уже частково підтвердили міжнародні партнери, але остаточного пакета фінансування немає. Водночас відкладати технічні рішення до завершення юридичних процедур не можна, стан конструкцій погіршуватиметься незалежно від темпів переговорів про компенсації.