Повне інтерв’ю Сирського виданню The Guardian

Програма “Захист України” розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Сирський – новий український головнокомандувач. Його незавидне завдання – перемогти більшу за чисельністю російську армію. Через два з половиною роки після повномасштабного наступу Володимира Путіна він визнає, що росіяни набагато краще забезпечені ресурсами. У них більше всього: танків, бойових машин піхоти, солдатів. За словами Сирського, їхні початкові 100-тисячні сили зросли до 520 000, а до кінця 2024 року їхня чисельність має досягти 690 000 чоловік.

“Що стосується техніки, то тут співвідношення 1:2 або 1:3 на їхню користь”, – сказав він. З 2022 року кількість російських танків “подвоїлася” – з 1 700 до 3 500. Артилерійські системи потроїлися, а бронетранспортери зросли з 4 500 до 8 900. “Противник має значну перевагу у силах і засобах, – сказав пан Сирський.

“Тому для нас питання постачання, питання якості дійсно стоїть на першому плані”.

Саме ця перевага в людях і техніці пояснює останні події на полі бою. З минулої осені Збройні сили України неухильно відступають.

Одним з перших кроків Сирського, коли він прийшов на посаду в лютому 2024 року, замінивши Валерія Залужного, був наказ про виведення своїх військ зі міста Авдіївка. Відступ збігся з шестимісячною перервою у постачанні зброї з боку США.

Нещодавно постачання було відновлене. Однак росіяни все ще захоплюють поля і села на сході Донбасу, використовуючи авіабомби щоб прокласти собі шлях вперед. Вони захопили територію на північний захід від Авдіївки, в напрямку міста Покровськ, і взяли в облогу Часів Яр. У травні російські війська відкрили новий фронт у Харківській області, штурмуючи місто Вовчанськ. Україна очікувала цієї атаки.

В ексклюзивному інтерв’ю Guardian, своєму першому інтерв’ю іноземній газеті в якості головнокомандувача, Сирський визнав, що ситуація була “дуже складною”. “Російський агресор атакує наші позиції на багатьох напрямках, – сказав він. Чи можна зупинити просування Росії? Так, звичайно. Насамперед, це залежить від наших мужніх солдатів, наших офіцерів”, – сказав він. За його словами, досить часто “стійкі та героїчні” українські підрозділи перемагали більші ворожі угрупування.

Як приклад, він навів останню спробу Росії захопити Харків та сусідню Сумську область.

“Вона провалилася”, – сказав пан Сирський. Бої тривають, але, за його словами, спроба Путіна створити “так званиу буферну зону” поруч з російським кордоном і Бєлгородською областю була зірвана. Як щодо чуток про те, що Москва планує ще один наступ на півдні Запорізької області?

Якщо це станеться, “ми зможемо дати їм хорошу відповідь”, відповів він. Загалом, Сирський намагався розглянути нещодавні невдачі в контексті. Він назвав перемоги Росії “тактичними” – локальними здобутками, а не “оперативним” проривом, таким як захоплення великого міста. “В принципі, ворог не досягнув жодного значного прогресу”, – сказав він. Він додав, що довжина лінії фронту становить 3700 км. Активні бойові дії ведуться на “977 км”, що “вдвічі перевищує довжину кордону між Німеччиною і Францією”.

Успіхи Росії, тим часом, були досягнуті приголомшливою ціною людських жертв. За словами Сирського, втрати Кремля “втричі” перевищують втрати України, а на деяких напрямках – “навіть більше”. “Кількість їх загиблих набагато більша”, – підкреслив він.

У лютому Володимир Зеленський заявив, що з 2022 року загинули 31 000 українських військовослужбовців. Чи може Сирський уточнити цю цифру? Він відмовився, сказавши, що втрати є “чутливою” темою, яку може використати Москва.

Сирський протиставив свою тактику ведення бою тактиці російських командирів, які відомі тим, що жертвують величезною кількістю піхоти, щоб здобути “100-200 метрів”.

“Для нас дуже важливо зберегти життя наших солдатів. Ми не захищаємо руїни на смерть”, – сказав Сирський. Він сказав, що не бажає “досягати цілей за будь-яку ціну” або кидати своїх людей у “безглузді м’ясні штурми”. Іноді необхідно було переміщатися на “більш вигідні позиції”.

На тлі скептицизму щодо перспектив України досягти повної перемоги, Сирський відзначив різні позитивні зрушення. Винищувачі F-16 посилять протиповітряну оборону України. Вони дозволять Києву ефективніше протидіяти російським крилатим ракетам і точніше вражати наземні цілі. Однак, він підкреслив, що існують певні обмеження для того, чого можуть досягти F-16. Вони повинні залишатися на відстані “40 км або більше” від лінії фронту через ризик того, що Москва може їх збити. Росія має “кращу авіацію” і “дуже сильну” протиповітряну оборону. Через це Україна все частіше звертається до безпілотних авіаційних систем, сказав Сирський. Україна використовувала безпілотники “дуже ефективно” і випробовувала “роботизовані наземні системи” – наземних роботів, які могли б доставити боєприпаси або врятувати пораненого солдата. Було створено нове командування безпілотних систем, перше у своєму роді.

“Ми воюємо не кількістю, а якістю”, – сказав він, додавши, що безпілотники відіграють “таку ж важливу роль, як і артилерія”.

За словами Сирського, Збройні сили України успішно використовують безпілотники-камікадзе дальнього радіусу дії для нанесення ударів в глибині Росії. На сьогоднішній день вони націлені на “близько 200 об’єктів критичної інфраструктури”. Всі вони були пов’язані з “військовою логістикою” і включали заводи, паливні склади і склади боєприпасів. Тим часом морські дрони, схожі на катери, потопили близько третини російського військово-морського флоту в Чорному морі.

“Це дійсно стало для них пасткою, а для деяких [кораблів] – могилою”, – сказав Срийський.

Він додав, що Кремль був змушений “повністю вивести свої сили” з кримського порту Севастополя після серії українських атак. Удари безпілотників і ракет знищили радарні і ракетні установки. Ключовою метою України є знищення Керченської переправи, що з’єднує окупований півострів з Росією. Сирський відмовився сказати, коли це може статися. Дві попередні спроби включали підрив вантажівки та удар з безпілотника.

Він сказав, що Київ має план повернення Криму. Чи справді це можливо?

“Це реалістично. Звичайно, це велика військова таємниця”, – сказав генерал. Він продовжив: “Ми зробимо все можливе, щоб досягти міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Ми повинні перемогти… щоб звільнити наших громадян, які перебувають на окупованих територіях, які страждають”.

У віці 58 років Сирський народився у Володимирі, місті під Москвою, в тодішньому Радянському Союзі. З 1990-х років він служив у збройних силах України. Критики звинувачують його в радянському військовому мисленні. Прихильники описують його як дисциплінованого і талановитого командира, який – на відміну від свого харизматичного попередника Залужного – часто буває на передовій. У лютому 2022 року, очолюючи сухопутні війська, він керував обороною Києва. Зеленський дав йому героя України, а півроку тому призначив головнокомандувачем.

Зблизька Сирський теплий і привітний. Його рукостискання досить залізне. Зустріч із Сирським відбувалася під прикриттям таємних домовленостей і поїздки у мікроавтобусі. Кремль, як ви розумієте, прагне його вбити. Помічники побудували невелику сцену для його рідкісних виступів у ЗМІ, з камуфляжною сіткою на заднику.

Як і багато солдатів, він рідко бачиться зі своєю сім’єю. “Вони страждають без мене, тож, можливо, це проблема і для мене”, – сказав він. “Але я знаю, що ми переможемо. Я знаю, як я повинен це зробити. І я впевнений, що ми це зробимо”. Генерал каже, що не спить “багато годин”. У рідкісні хвилини відпочинку читає книги з української історії, щоб розуміти минулі “процеси”. “У нас хоробрий народ і складна історія”, – зауважив він.

Одним з найнагальніших завдань Сирського є пошук нових рекрутів на заміну загиблим і пораненим українським солдатам. Ті, хто воює в окопах, виснажені. Патріотичний запал, який навесні 2022 року спонукав багатьох піти добровольцями, вичерпався. Нещодавно уряд знизив призовний вік з 27 до 25 років. Минулого тижня набув чинності новий закон, який зобов’язує чоловіків реєструвати свої дані у ТЦК. Багато хто це зробив. Інші переховуються. Сирський зазначив, що без мобілізації неможливо створити нові резерви та бригади, які необхідні, оскільки Росія збільшує свої сухопутні війська.

“Для нас дуже важливо, щоб усі громадяни України виконали свій конституційний обов’язок”, – сказав він і закликав українців, які живуть за межами країни, також долучатися до участі. “Я сподіваюся, що після перемоги вони зможуть розповісти своїм дітям, де вони були. Де ви були, коли всі громадяни України воювали в таких запеклих боях? Ось у чому питання”.

Одна з ініціатив формується в сусідній Польщі. Незабаром українців за кордоном запросять долучитися до нового легіону. Навчання відбуватиметься в самій Польщі, що сприятиме зміцненню довіри між солдатами та офіцерами. Пізніше легіон перекинуть на фронт. Сирський віддав належне Зеленському за цей “інший підхід”. Відчувається, що стосунки між ними гармонійні. Цьому, можливо, сприяє той факт, що командир не має політичних амбіцій і є менш відомим, ніж Залужний.

Росія почала збройне захоплення України у 2014 році, коли таємно захопила частину Донецької області. Понад десять років потому здається малоймовірним, що найбільша війна в Європі з 1945 року завершиться цього року чи наступного, незважаючи на обіцянку Дональда Трампа закінчити війну за один день.

Чи може Україна перемогти? І якщо так, то скільки часу залишилося до перемоги? “Я думаю, що треба бути дуже, дуже сміливим, щоб сказати коли. Ми робимо все для того, щоб це сталося. Більш важливого завдання для нас просто не існує”, – сказав Сирський, покидаючи сцену і повертаючись до роботи.

Схожі статті

Вплив COVID-19 на покоління: нові результати експериментів на мишах

Експерименти, проведені на мишах, показали, що інфікування самців SARS-CoV-2 може не тільки змінювати склад сперми, але й викликати серйозні поведінкові зміни у їхніх нащадків. Ці результати відкривають нові питання щодо можливих довгострокових наслідків пандемії COVID-19 для наступних поколінь. Хоча дослідження було проведено на гризунах, і висновки поки що не можна безпосередньо екстраполювати на людей, вони викликають серйозні побоювання щодо впливу вірусу на генетичний і поведінковий розвиток майбутніх поколінь.

Група науковців під керівництвом професора Ентоні Ханнана провела дослідження, інфікувавши самців мишей адаптованою версією SARS-CoV-2 у різних дозах. Це дозволило з'ясувати, як інтенсивність інфекції може впливати на склад сперми та потенційні зміни в поведінці потомства. Через чотири тижні після одужання, коли вірус більше не виявлявся в організмі, самців спарували з неінфікованими самками. Підросле потомство показало суттєві зміни у поведінці та розвитку, що ставить під питання, як такі зміни можуть вплинути на людське покоління в майбутньому, якщо подібні процеси виявляться властивими і для людей.

Механізм, що стоїть за цими ефектами, дослідники пов’язують із епігенетичними змінами в спермі. COVID-19 модифікував набір малих некодуючих РНК у спермі самців, і саме ці молекули вже раніше визначали як здатні «передавати» інформацію про батьківський досвід і впливати на розвиток мозку потомства. Дослідники також отримали «пра-потомство» (друге покоління): у них помітили зниження кількості приплоду та маси мишенят, але суттєвих поведінкових відхилень у «онуків» не виявили.

Важливо підкреслити — це дослідження на мишах, і прямо переносити його на людей поки що не можна. Однак попередні дані про збереження змін сперми після SARS-CoV-2 (до приблизно 110 днів) і результати цієї роботи разом створюють підстави для додаткових досліджень у людей. Науковці закликають ретельно вивчити сперму та розвиток потомства людей, які перехворіли на COVID-19, щоб з’ясувати, чи працюють подібні механізми й у нас.

Отже, робота Ханнана та колег відкидає просту думку, що наслідки інфекції обмежуються лише хворим індивідом: у мишачій моделі батьківська інфекція може залишити «відбиток» у спермі й позначитись на наступному поколінні. Наступний крок — великі й ретельно спроєктовані клінічні та епідеміологічні дослідження, які покажуть, чи має ця тривожна перспектива практичне значення для людства.

Важлива інформація для пенсіонерів, які тимчасово перебувають за кордоном

Пенсійний фонд України звертає увагу на важливу вимогу для пенсіонерів та отримувачів страхових виплат, які тимчасово знаходяться за кордоном. Всі громадяни України, що перебувають за межами країни більше 183 днів протягом календарного року, зобов'язані пройти фізичну ідентифікацію до 31 грудня 2025 року. Це стосується не лише тих, хто постійно проживає за кордоном, а й тих, хто отримав тимчасовий захист або статус біженця у зв’язку з агресією Російської Федерації, але не оформив постійного місця проживання за кордоном.

Фізична ідентифікація є обов'язковою процедурою для тих осіб, які на момент візиту в Україну чи на її території не можуть пройти процедуру у звичний спосіб. Пенсійний фонд наголошує, що це важливий крок для забезпечення прозорості та безпеки надання пенсійних виплат. Під час ідентифікації особа повинна особисто підтвердити свою особу, що дозволить уникнути можливих зловживань та допоможе органам державної влади вести точний облік.

Пенсійний фонд пропонує три варіанти проходження фізичної ідентифікації для осіб за кордоном:

дистанційно через «Дія.Підпис» (Дія ID);

за допомогою відеоконференцзв’язку (відеоідентифікація);

через закордонні дипломатичні установи України — отримання посвідчення факту перебування особи в живих, яке надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду.

Також ПФУ запровадив оновлену онлайн-форму для запису на відеоідентифікацію пенсіонерів, які перебувають за межами країни або на тимчасово окупованих територіях. У разі сумнівів або потреби в допомозі пенсіонерам радять звертатися до територіальних органів Пенсійного фонду або до найближчої дипломатичної установи України.

Приріст статків очільника Держкомісії з запасів корисних копалин: невідомі аспекти та потенційні питання

Очільник Держкомісії з запасів корисних копалин Сергій Паюк та його родина за останні три роки війни демонструють значний приріст статків, що викликає низку питань щодо прозорості та законності їхніх фінансових надходжень. Згідно з офіційними деклараціями, у 2022 році сукупна заробітна плата Сергія Паюка, який обіймає ключові посади як у держпідприємстві «Надра України», так і в Держкомісії, досягла майже 2,5 мільйона гривень. Дружина Паюка, працівниця «Укргазвидобування», отримала близько 700 тисяч гривень на рік. Водночас родина також задекларувала наявність понад 190 тисяч доларів США готівкою, а також близько півмільйона гривень на банківських рахунках.

Проте, наявність значних сум готівки та активів викликає питання щодо їх походження. У період, коли країна переживає економічні труднощі через війну, такі фінансові досягнення не можуть не привертати увагу. Відомо, що державні посадовці зобов'язані подавати детальні звіти про свої доходи та активи, однак не всі аспекти фінансової діяльності родини Паюка можна підтвердити за допомогою відкритих даних.

У 2023 році заробіток Паюка зріс до 3,3 млн грн, а в 2024-му — до 5 млн грн. Дружина у 2024 році задекларувала 829 тис. грн доходу, у тому числі премії від профспілки; також у 2024 році сім’я поповнила готівкові заощадження ще більш ніж 50 тис. USD на ім’я дружини.

Ключова деталь — у 2025 році Сергій Паюк почав отримувати перекази від Європейської комісії (за даними джерел — з Бельгії). У Держкомісії офіційних пояснень щодо підстав таких виплат не надали, що породило запитання щодо походження частини доходів посадовця.

У підсумку, за три роки (2022–2025) офіційні доходи родини Паюків зросли приблизно втричі. Чітких пояснень щодо джерел нових надходжень немає — це викликає зацікавленість у громадськості та закликає до прозорого роз’яснення з боку посадовця або відомства.

Майбутнє Олександра Усика: думка Поля Маліньяджі про кар’єру українського чемпіона

Пол Маліньяджі, колишній чемпіон світу з боксу за версіями IBF і WBA, висловив свою думку щодо майбутнього Олександра Усика, українського чемпіона, у розмові на подкасті Карла Фроча. Маліньяджі вважає, що Усик уже досяг піку своєї кар'єри, і продовження виступів може тільки зашкодити його спадщині. На його думку, зараз Олександр не може досягти більшого і "вже нічого не може зробити, щоб стати величнішим".

Пол підкреслив, що порівняння з такими легендами, як Мухаммед Алі, є символічними, адже справжній розмір досягнень не вимірюється лише кількістю титулів чи перемог. Усик уже довів свою велич, ставши одним з найкращих у сучасному боксі, а подальші виступи можуть лише розмити ту неперевершену репутацію, яку він створив.

«Я вважаю, що він виступав відмінно і зараз йому вже нічого досягати. Ніщо вже не зробить його величнішим», — сказав Маліньяджі. Далі ексчемпіон підкреслив, що головне нині — ризики: «Ти ризикуєш стати старим уже за одну ніч. Якщо дозволиш себе побити, ти переконаєш людей у тому, що ти не найбільший. Я ніхто, щоб говорити дорослому чоловікові, що робити, але я б на його місці завершив кар’єру».

Таким чином Маліньяджі закликав оцінити баланс між бажанням продовжувати кар’єру й ризиком втратити сформовану репутацію. Позиція ексчемпіона підкреслює класичну дилему багатьох легенд спорту: коли припинити, щоб залишитися на вершині в очах публіки.