П’ять головних загроз від “мирної” спецоперації Кремля у Стамбулі

Кремль знову йде в атаку — цього разу не ракетами, а переговорами. Політолог Андрій Миселюк попереджає: за лаштунками гучних заяв про мир Путін готує нову спецоперацію — спеціальну переговорну операцію (СПО). Її мета — не досягти компромісу, а нав’язати світу кремлівський сценарій завершення війни. І ключовим майданчиком для реалізації цього плану має стати Стамбул.

На тлі можливого повернення Трампа до Білого дому російський диктатор намагається ще раз використати його слабкості, як це вже сталося у 2018-му в Гельсінкі. Тоді світ побачив приниженого американського президента, а Путін вийшов із зустрічі переможцем. І тепер він готовий до реваншу — вже проти всього Заходу, з Україною на передовій цієї спецоперації.

ПУТІН РОЗПОЧИНАЄ СПО — СПЕЦІАЛЬНУ ПЕРЕГОВОРНУ ОПЕРАЦІЮ

Для того, щоб зрозуміти масштаб цих небезпек, треба з самого початку розуміти ключове: це історія не про дипломатію, Путін в Стамбулі готує масштабну спецслужбістську операцію. Завдання цієї операції — роз’єднати головних противників (Україна, США, Європа), унеможливити їхню скоординовану протидію Москві й нав’язати ключовому актору — президентові Трампу — свої підходи до завершення війни в Україні. З подальшою реалізацією цих підходів на практиці.

Про те, за допомогою яких інструментів й засобів Путін буде перегравати Трампа і на які точки вразливості американського президента буде тиснути, свого часу я по полицях розклав перед їхньою зустріччю у Гельсінкі у 2018 році. Так воно й вийшло – тоді їхній спаринг закінчився ганебною поразкою для Трампа.

З того часу досвідчений гебіст Путін ще краще вивчив Трампа зі всіма його вразливостями та слабкими сторонами. Й, поза всяким сумнівом, до нового спарингу з ним (й до особистого, й до заочного) у Стамбулі готовий. З тим, щоб повторити стосовно нього свій успіх в Гельсінкі.

Але для нас зараз важливіше те, які серйозні загрози виникли перед нашою країною після раптових і невідворотних прямих переговорів з РФ про умови миру цього четверга в Стамбулі.

Після побачення з Путіним у Гельсінкі Трамп виглядав жалюгiдноFullscreen
Після побачення з Путіним у Гельсінкі Трамп виглядав жалюгiдно
Фото: NBC News

Отже, ось перелік п’яти таких найбільших загроз.

  1. Загроза опинитися у переговорах з Москвою сам на сам без дієвої підтримки європейських союзників.
  2. Одночасний тиск на президента Зеленського з боку Путіна і Трампа з тим, щоб в узгодженні шляху на закінчення “гарячої фази” війни й війни в цілому Україна швидко погодилась на прийнятний для Росії (й проблемний для України) компроміс без отримання надійних гарантій безпеки.
  3. Згода США на часткове зняття санкцій проти РФ у якості винагороди за добру волю й “миротворчість” Путіна, готовність російського президента піти на не принципові для РФ гуманітарні поступки (обмін полоненими, доступ представників окремих міжнародних організацій на лінію фронту тощо) до того, як будуть зафіксовані умови миру й визначений чіткий механізм моніторингу можливих порушень цих умов Росією.
  4. Згода адміністрації Трампа на припинення або суттєво обмеження підтримки України у якості винагороди за готовність Путіна підтримати введення режиму припинення вогню – із тим, щоб ця згода почала діяти відразу після початку дії режиму припинення вогню.
  5. Реалізація росіянами в Стамбулі серії провокацій для різкого зриву процесу переговорів одночасно з проведенням масштабних пропагандистської та медійної кампаній зі звинуваченням України у зриві цих переговорів.

Це, звичайно, не вичерпний перелік серйозних загроз і викликів, які виникли перед нашою країною після того, як минулими вихідними Путін і Трамп у чотири руки протиснули стамбульський переговорний трек 15 травня.

Час для підготовки ефективних відповідей на них — дуже обмежений.

Враховуючи наявність в офіційного Києва багаторічного досвіду відстоювання інтересів України в умовах війни з Росією (починаючи з 2014 року), є підстави сподіватися, що нашим перемовникам у Стамбулі удасться зірвати нехай грамотну, але все ж таки шаблонно-трафаретну чергову спеціальну операцію спецслужбіста Путіна радянської школи.

Так само як нашим Силам оборони за підтримки всього суспільства вдалося зірвати його спеціальну військову операцію.

Схожі статті

Трамп про Україну: корупція як головна перешкода та обережний оптимізм

Під час останнього публічного виступу колишній Президент США Дональд Трамп висловив чергову оцінку ситуації в Україні, поєднавши критику з певним оптимізмом щодо майбутнього. Він знову наголосив на проблемі корупції, яку неодноразово називав головною перепоною для ефективної взаємодії між державами та міжнародними партнерами. За його словами, в Україні існують «серйозні проблеми», а «корупційна ситуація не йде на користь країні», що, на думку Трампа, гальмує розвиток державних інститутів та ефективну підтримку з боку міжнародної спільноти.

Ексглава Білого дому підкреслив, що покращення ситуації потребує радикальних змін у підходах до управління та контролю фінансових потоків, а також активного залучення антикорупційних механізмів. Він зазначив, що ефективна боротьба з корупцією здатна значно підвищити довіру міжнародних партнерів і полегшити реалізацію реформ.

Втім, поруч із критикою пролунали й стримані сигнали щодо можливостей дипломатичного поступу. Президент США заявив, що, попри проблеми, бачить «хороший шанс» на укладення певної угоди. Про яку саме угоду йдеться — Трамп не уточнив, однак у політичних колах США це висловлювання розцінили як натяк на можливе мирне врегулювання або новий формат домовленостей щодо підтримки України.

Його слова прозвучали в момент, коли українсько-американські відносини перебувають під пильною увагою. З одного боку, Києву важливо демонструвати прогрес у боротьбі з корупцією, а з іншого — будь-які заяви Вашингтона одразу стають приводом для політичних дискусій як всередині України, так і на міжнародній арені.

Трампова модель комунікації одночасно створює тиск і залишає простір для переговорів. Його новий сигнал може вплинути на дипломатичні позиції та очікування щодо подальшого розвитку подій.

Розлучення Олени та Тараса Тополі: збереження взаємоповаги та фокусу на дітях

Українська співачка Олена Тополя повідомила в Instagram про завершення 12-річного подружнього життя з лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею. Попри завершення сімейного союзу, вони наголосили, що між ними зберігаються вдячність, повага та взаєморозуміння. Найголовнішим пріоритетом для пари залишається спільне виховання дітей — 12-річного Романа, 10-річного Марка та 5-річної Марії.

Олена підкреслила, що тепер вони будуть взаємодіяти не як подружжя, а як партнери у вихованні дітей, надаючи їм любов, підтримку та стабільність. Такий підхід дозволяє мінімізувати негативні наслідки розлучення для малечі, зберігаючи гармонійні стосунки між батьками й забезпечуючи безпечне середовище для розвитку дітей.

Артисти також уточнили, що всі майнові та фінансові питання були вирішені заздалегідь чесно та гідно. Вони вирішили не коментувати подробиці розлучення та не відповідати на подальші запитання.

У своїй заяві Тарас Тополя наголосив, що Олена залишається для нього неймовірною жінкою та люблячою мамою. У відповідь Олена відзначила, що Тарас — приклад гідності та чудовий батько.

Пара була разом із 2013 року, одружилася після народження первістка в 2015 році. У 2020 році в них народилася донька Марія. Тепер вони починають окремі життєві сторінки, залишаючись єдиними у вихованні дітей.

Суддівські декларації та розрив між статками та доходами: виклик для української правосудної системи

Декларація судді П’ятого апеляційного адміністративного суду Андрія Бойка вкотре показала, наскільки серйозною залишається проблема непрозорості фінансового стану представників судової влади в Україні. Її аналіз демонструє значну диспропорцію між офіційними доходами суддів та обсягом задекларованого майна, що викликає суспільне занепокоєння та підриває довіру до судової системи. Подібні випадки підкреслюють необхідність посилення контролю, удосконалення законодавчих норм та розвитку механізмів прозорості в судовій сфері.

Огляд декларації Андрія Бойка свідчить про значні активи, які не завжди можуть бути логічно пояснені рівнем його офіційного заробітку. Це явище не є поодиноким — у попередні роки кількість подібних випадків лише зростала, і громадські організації, експерти та медіа постійно звертають увагу на цю проблему. Вона ставить під сумнів принцип рівності перед законом і демонструє потенційні ризики корупційних практик у судовій системі.

Офіційні прибутки подружжя за 2024 рік становили 2,75 млн грн у судді та 1,88 млн грн у його дружини. У цілому цифри чималі, але вони аж ніяк не пояснюють наявність десятків тисяч доларів і євро, кількох квартир, будинків та значного автопарку.

Нерухомість і будинки в різних локаціях

У власності та користуванні родини — одразу кілька об’єктів житла. Зокрема, квартира 126,3 м² в Одесі, оформлена на Віолету Борисівну Бойко, яку суддя та його дружина використовують безоплатно. Придбана вона була у 2014 році за 1,03 млн грн.

Є також ділянка в одеському дачному кооперативі та будинок 78,2 м², оформлені у частковій власності судді, його дітей та ще однієї родички. Вартість покупки у 2020 році — 410 тис. грн за землю й 1,4 млн грн за будинок.

Окремо дві доньки проживають у будинку площею 114,6 м² у Лиманці, який належить Чернявському Олександру Миколайовичу — ймовірно, родичу дружини.

На саму дружину оформлена квартира в Одесі площею 56 м², куплена у 2021 році за 660 тис. грн.

Автопарк, гідний бізнесмена, а не державного службовця

Родина володіє щонайменше п’ятьма автомобілями.Серед них:• Toyota Tundra 5.7 (2012), придбана суддею у 2019 році за 512,5 тис. грн• Lexus NX300h (2020), куплений дружиною в 2021-му за 671 тис. грн• Mercedes-Benz Viano (2007)• УАЗ 31514 (1998)• Toyota Corolla (2001), що належить матері судді, але використовується ним

Такий набір авто теж складно узгодити з рівнем офіційних доходів, зазначених у деклараціях.

Системні питання без відповіді

Суддя Бойко і його родина демонструють класичний для української системи дисбаланс: високі зарплати суддів не пояснюють ані багаторівневої нерухомості, ані майже 10 мільйонів гривень готівки, ані автопарк, який більше пасує великому підприємцю, а не державному службовцю.

З огляду на роль, яку відіграють судді апеляційних інстанцій у формуванні законності в країні, такі декларації ставлять під сумнів прозорість та доброчесність системи загалом.

Ми продовжуємо збирати інформацію щодо способу життя та статків Андрія Бойка. Якщо маєте додаткові факти або дані — надсилайте, і ми обов’язково перевіримо та опублікуємо їх у рамках подальшого розслідування.

У кабінеті голови Шевченківської РА виявили приховану камеру

У службовому кабінеті голови Шевченківської районної адміністрації Ірини Джурик знайшли прослуховувальний пристрій із вбудованою камерою. Інформацію про інцидент 1 грудня оприлюднила Львівська міська рада. Посадовиця одразу звернулася до правоохоронців, щоб забезпечити безпечне вилучення пристрою та розслідувати обставини його встановлення.

За даними ЛМР, пристрій виявили минулого тижня під час ремонтних робіт із фарбування приміщення. Він був схований під стельовим карнизом і зафарбований, що робило його майже непомітним для сторонніх осіб. Попередньо встановлено, що камера перебувала у кабінеті вже певний час, фіксуючи дії та розмови посадовців, що ставить під сумнів безпеку робочого середовища адміністрації та конфіденційність службової інформації.

Ірина Джурик пояснила, що останній косметичний ремонт у кабінеті проводили у 2020 році, і, ймовірно, саме тоді камеру могли встановити. «Вона була дуже добре схована і акуратно зафарбована, тож помітити її було нереально», — зазначила посадовиця.

На посаді голови Шевченківської РА Ірина Джурик перебуває з 2023 року. До цього район очолювала Надія Банах з 2017 року. Правоохоронці наразі займаються встановленням усіх обставин інциденту та походження прихованого пристрою.