Рекордна кількість випадків самовільного залишення частини в Україні: нові виклики для армії у жовтні 2025 року

Дружина відомого телеведучого Тімура Мірошниченка, адвокатка Інна Мірошниченко, поділилася зворушливою історією про перший заробіток своїх дітей, що вразила її шанувальників. Діти Інни і Тімура — 7-річна донька Мія та 5-річний син Марко — вперше стали учасниками рекламних зйомок і отримали свої перші гонорари. Для батьків це був особливий момент, адже діти продемонстрували неабияку самостійність і відповідальність під час роботи, залишаючи своїх батьків лише на ролі супроводжуючих.

Інна розповіла, що все відбулося без її безпосередньої участі в процесі зйомок. Вона лише супроводжувала малечу на майданчик і спостерігала за їхньою працею. "Вони так чекали цієї можливості зніматися, і коли ми отримали гонорар за їхню роботу, це було справжнє свято для нас усіх. Вони не могли повірити, що за свою роботу отримали гроші, і після зйомок ми поїхали разом витрачати зароблене. Вони ніколи не були такими щасливими", — поділилася емоціями Інна.

Після зйомок сім’я вирушила до магазину іграшок, де діти вперше самостійно вирішували, як витратити свої гроші. За словами Інни, спостерігати за цим процесом було дуже цікаво: “Вони рахували, розпоряджалися, зважували, що купити — одне велике чи кілька маленьких. І навіть заклали в бюджет подарунки для брата Марселя та сестри Ангеліни”.

Інна також згадала, що свій перший заробіток отримала у 16 років, тому особливо радіє, що її діти вчаться цінувати гроші змалку.

Нагадаємо, що Тімур та Інна Мірошниченки виховують чотирьох дітей, двоє з яких — прийомні.

Українські прізвища — це набагато більше, ніж просто офіційні записи у документах. Вони зберігають у собі пам’ять поколінь, розкривають культурні взаємозв’язки та мовні впливи різних народів, які століттями проживали на українських землях. Кожне прізвище несе у собі історію роду, його соціальний статус, ремесло чи навіть характерні риси предків. Дослідження українських прізвищ дозволяє зрозуміти не лише походження конкретної родини, а й ширші процеси культурного та історичного розвитку країни.

Відомий дослідник Павло Чучка, який присвятив понад сорок років вивченню закарпатських прізвищ, зібрав численні унікальні факти про походження та значення українських імен. Його праці показують, що навіть відомі прізвища політичних діячів мають глибоке історичне коріння. Наприклад, прізвище Балога походить з угорської мови і означає «ліва рука» або «лівак». Перші письмові згадки про цей рід датуються 1717 роком, а сьогодні в Україні налічується майже три сотні носіїв цього прізвища.

Прізвище Шуфрич походить від зрумунізованої форми грецького імені Софрон — «Шуфря». Ця форма прижилася переважно на Закарпатті. Народний депутат Нестор Шуфрич родом саме з цього регіону. Нині в Україні мешкає близько 140 Шуфричів.

Прізвище Петьовка може походити як від народної форми імені «Петьо», так і від угорського слова «пітьовко» — картоплина. І сьогодні в Україні мешкає 166 людей із цим прізвищем, переважно на Закарпатті.

Прізвище Пинзеник, яке носить ексміністр фінансів Віктор Пинзеник, має кілька можливих тлумачень. За однією версією, воно походить від польського слова «пензіць» — лякати, за іншою — від угорського «пиндзі» — гроші. Символічно, що його носій став саме фінансистом.

Прізвище Турчинов має давнє походження і означає «нащадок турка». Колись слово «турчин» використовували для позначення вихідців із турецьких земель. Це прізвище зустрічається в різних регіонах України, зокрема у Центральній. Його носить і колишній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов.

Прізвище Литвин вказує на походження з території Великого князівства Литовського. Спершу так називали людей, які прибули з північних земель, і згодом воно стало поширеним етнонімом. Один із відомих носіїв — політик Володимир Литвин.

Як зазначає професор Чучка, унікальність закарпатських прізвищ зумовлена багатовіковим сусідством різних культур: угорської, польської, румунської, словацької, німецької, навіть італійської. Тут кожне ім’я — як відбиток історії.

Ономастика — це не лише наука про імена, а й спосіб пізнати власну ідентичність. Походження прізвищ таких відомих українців, як Балога, Шуфрич, Пинзеник, Турчинов чи Литвин, є частиною великої культурної мозаїки, з якої складається сучасна Україна.

З 15 вересня по 1 листопада 2023 року в Україні відбулася масштабна спецоперація під назвою «Мігрант», ініційована Державною міграційною службою України. Її основною метою стало виявлення порушників міграційного законодавства та забезпечення дотримання правил перебування іноземців на території країни. Операція охопила всі регіони України, за винятком зон активних бойових дій та тимчасово окупованих територій, де через безпекову ситуацію проведення таких заходів було неможливим.

Протягом цього періоду в рамках операції було виявлено понад 630 нелегальних мігрантів, багато з яких перебували в Україні без належних документів або з порушенням вимог міграційних норм. Це свідчить про важливість посилення контролю за міграційними потоками, особливо в умовах складної геополітичної ситуації. Окрім виявлення нелегальних мігрантів, операція мала за мету запобігти новим порушенням у сфері трудової міграції, а також зменшити ризики пов’язані з нелегальним працевлаштуванням та соціальними виплатами, які можуть бути спрямовані на осіб, що перебувають в Україні незаконно.

За даними ДМСУ:• 550 осіб зобов’язали примусово повернутися до країн походження;• 85 порушників примусово видворили за межі України;• 63 іноземців розмістили у пунктах тимчасового перебування;• 941 іноземцю заборонено в’їзд в Україну.

Найбільше серед виявлених порушників — громадяни Азербайджану (24,4%), Молдови (15,1%) та Російської Федерації (11,8%). Також до списку потрапили вихідці з Узбекистану (6,3%), Вірменії (5%), Грузії (4,6%) та Колумбії (4,3%).

Операція «Мігрант» проводилася відповідно до наказу ДМСУ від 12 вересня 2025 року №245. Участь у ній взяли представники Державної прикордонної служби, Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Державної служби з питань праці, Міністерства освіти і науки та інших органів виконавчої влади.

Завдяки взаємодії між структурами вдалося виявити масштабні схеми порушення правил перебування в Україні та забезпечити законне повернення іноземців до країн походження.

У ДМСУ наголошують, що боротьба з нелегальною міграцією є постійним завданням, особливо в умовах воєнного стану, коли безпека державного кордону та контроль за пересуванням осіб набувають особливої ваги.

Голова Вищої ради правосуддя (ВРП) Григорій Усик опинився у центрі резонансного скандалу, який обговорюють у юридичних колах та медіа. За даними Офісу очищення судової системи, посадовець нібито сприяє своєму сину Максиму Усику у спробі отримати суддівську посаду. Ця інформація викликала серйозне занепокоєння серед експертів з етики та антикорупційних організацій, оскільки конфлікт інтересів у такому випадку є очевидним.

Максим Усик, народжений 1986 року, розпочав професійну кар’єру у прокуратурі Дарницького району Києва. Там він три роки працював помічником прокурора, після чого протягом короткого періоду обіймав посаду прокурора. Згодом він перейшов у приватний сектор, де працював у кількох адвокатських об’єднаннях, серед яких “Александров і партнери”, “МГМ Лоу Груп” та “Дерев’янчук, Макаренко та партнери”. У цих компаніях він здобував досвід у представництві клієнтів, консультуванні та веденні юридичних справ, що, на думку деяких спостерігачів, могло б підготувати його до суддівської діяльності.

З початком мобілізації Усик-молодший влаштувався юрисконсультом до військової частини 3078 Національної гвардії України. Його посадовий оклад становить близько 20 тисяч гривень. Саме це рішення викликало підозри у громадськості: родину з двома дітьми на таку суму утримати складно, тож працевлаштування могло бути лише прикриттям для уникнення мобілізації.

За інформацією з неофіційних джерел, саме Григорій Усик міг посприяти тому, щоб його син отримав посаду у Нацгвардії, не потрапивши на передову. Таким чином, молодий юрист нібито отримав статус військовослужбовця без ризику опинитися на фронті.

Військова частина 3078, де працює Максим Усик, займається переважно господарською діяльністю — закупівлею консервів, овочів та інших продуктів для підрозділів Нацгвардії. Усик-молодший, за наявними даними, виконує юридичну роботу, готуючи претензії та позови про стягнення неустойок із постачальників.

Попри скромну офіційну зарплату, кар’єрні амбіції сина голови ВРП не обмежуються Нацгвардією. За інформацією антикорупційних активістів, він активно готується подати документи на конкурс до суддівського корпусу, користуючись підтримкою батька, який має ключовий вплив у системі правосуддя.

Якщо ці підозри підтвердяться, історія з “ухилянням” може перетворитися на ще один тест для прозорості судової реформи та незалежності Вищої ради правосуддя.