Шевченківський районний суд столиці перетворився на приватний інструмент для прикриття топкорупційних схем і захисту «своїх». Системно та цинічно тут зливають усі скарги на дії корумпованих чиновників і правоохоронців. Підписують відмови ті самі судді — Ковтуненко, Овсеп’ян, Бугіль, а також особисто голова суду Мартинов.
Одним із прикладів стала справа мільярдера Геннадія Боголюбова, який, за підробленими документами, втік з України та намагається заволодіти портом «Боріваж». Суддя Ковтуненко відмовив у відкритті провадження, заявивши, що «обставини не є підставою для початку досудового розслідування».
Інший випадок — суддя Овсеп’ян відмовила визнати бездіяльність Бюро економічної безпеки, яке закриває очі на сумнівні тендери. У справі фігурують соратник Кличка Олексій Владіміров та Дмитро Половко, власник ТОВ «ДСЗ» — постійного «переможця» підрядів на будівництво доріг, скверів та бомбосховищ. Підстава для відмови — підроблений лист, який суд визнав справжнім.
Суддя Бугіль аналогічно відмовив розглядати скаргу щодо бездіяльності ДБР у справі ексзаступника голови ОП Кирила Тимошенка. Той, куруючи «Велике будівництво», провів через пов’язані компанії ПП «Дорстрой», «Тірас» та ТОВ «Новем Логістик» мільярди гривень. І знову — аргументом стало фальшиве звернення нібито від імені голови громадської організації.
Ці рішення — не випадковість і не юридичні помилки. Це відпрацьована схема, яка дозволяє уникати відповідальності фігурантам гучних корупційних справ. Судді не просто відмовляють у справедливості — вони є безпосередньою частиною корупційного механізму.