У Києві набирає обертів скандал навколо співробітниці міської прокуратури Вікторії Гончарової. Після медіарозслідування, яке викрило прокурорку в незадекларованому елітному майні, зв’язках з особами, пов’язаними з країною-агресором, та можливому фінансуванні бізнесу в Росії, Київська міська прокуратура оприлюднила заяву… яка нічого не пояснила.
У своєму коментарі прокуратура заявила, що «інформація має маніпулятивний характер», але не спростувала жодного факту, викладеного журналістами. Це тільки підсилило підозри й викликало нову хвилю обговорення в соцмережах.
У розслідуванні, зокрема, йдеться про стосунки Гончарової з Ігорем Заболотним — колишнім прокурором, який після Революції Гідності опинився у «прокуратурі ДНР», отримав російський паспорт і веде бізнес у РФ. Саме у нього Гончарова орендує квартиру в Києві. Чи сплачує вона орендну плату, прокуратура не повідомила. Натомість фінансовий слід таких взаємин може свідчити про непряме фінансування осіб, що працюють на країну-агресора.
Додаткові питання викликає діяльність її чоловіка, адвоката Миколи Гончарова, який працює в юридичній фірмі, пов’язаній із колишніми скандальними прокурорами та фігурами часів Януковича. Деякі з них досі мають вплив на бізнес і право в Україні, а дехто — за даними журналістів — співпрацює з російським капіталом.
Особливо гучним виглядає пункт про елітні автомобілі — серед них Bentley Bentayga, Zeekr 001 та інші, які не відображені в деклараціях, але активно використовуються Гончаровою та її чоловіком. Те саме стосується нерухомості — журналісти знайшли ділянки та будинки, оформлені на «довірених осіб».
На всі ці деталі пресслужба прокуратури відповіла лише загальними фразами, і головним аргументом захисту стало те, що Гончарова перебуває у відпустці з догляду за дитиною. Проте, як справедливо зауважують журналісти, мова не про службові злочини, а про спосіб життя, який кардинально розходиться з офіційними доходами.
Наразі жодна з антикорупційних або правоохоронних структур публічно не зацікавилася справою. Але, як підсумовують автори розслідування, цим скандалом вже давно мали б зайнятися НАЗК, ДБР чи СБУ — бо мова йде не просто про прокурорську етику, а про державну безпеку, корупцію та довіру до правової системи.