Пентагон готується передати керівництво Групою сприяння безпеці України — Security Assistance Group-Ukraine, або SAG-U — іншій державі-члену НАТО. Йдеться про структуру, яка з 2022 року відіграє одну з центральних ролей у координації постачання озброєння, навчання українських військових, технічного обслуговування техніки та довгострокового розвитку Збройних сил України.
Про майбутні зміни повідомило Politico з посиланням на американського посадовця та ще трьох людей, знайомих із планом. За їхніми словами, командування місією у Вісбадені в Німеччині з часом має перейти від американського генерала до офіцера однієї з європейських країн НАТО або Канади.
У Пентагоні наголошують, що SAG-U від початку розглядалася як тимчасова структура, а нинішня реорганізація має перерозподілити відповідальність між союзниками. Американська сторона пояснює зміни необхідністю краще узгодити свої ресурси з новою Стратегією національної оборони та водночас змусити європейських партнерів брати на себе більшу частину тягаря підтримки України.
Сам факт існування та роль SAG-U підтверджуються офіційними документами Міністерства оборони США. Групу створили у листопаді 2022 року як окремий штабний елемент у Вісбадені. Її завданням є координація американської безпекової допомоги Україні, навчання, постачання та оснащення українських військ, а також підтримка довгострокового розвитку ЗСУ.
SAG-U також тісно працює з натівською структурою NSATU — NATO Security Assistance and Training for Ukraine. За даними спеціального генерального інспектора США, ці дві структури розташовані разом у Вісбадені, але юридично залишаються окремими. SAG-U є американським механізмом, тоді як NSATU — багатонаціональним механізмом НАТО для координації навчання, логістики, технічного обслуговування та розвитку українських сил.
Саме тому передача командування SAG-U союзнику матиме не лише символічне значення. Йдеться про зміну ролі США в тій системі, через яку Вашингтон багато років впливав на те, як саме формуються потреби української армії, які види озброєння є пріоритетними та як має виглядати довгострокова модернізація ЗСУ.
За даними Politico, сам процес передачі може тривати до року. Джерела видання наполягають, що це не повинно призвести до зупинки роботи місії чи переривання допомоги Україні.
Американська присутність у структурі також не зникне повністю. Європейське командування Збройних сил США, як очікується, залишатиметься залученим до роботи, а одним із керівників структури буде американський заступник.
Це означає, що США не виходять повністю з системи координації допомоги, однак переходять від ролі головного командного центру до більш партнерської моделі.
У Пентагоні пояснюють цей крок ширшим перерозподілом відповідальності всередині НАТО. Один із посадовців Альянсу заявив Politico, що призначення європейського або канадського офіцера на чолі SAG-U стане ще одним прикладом того, як союзники поступово перебирають більше обов’язків, які раніше значною мірою виконували Сполучені Штати.
Ця тенденція вже простежується в інших структурах НАТО.
Адміністрація Дональда Трампа останніми місяцями послідовно просуває ідею, що європейські країни мають брати на себе більшу відповідальність за власну оборону та безпеку континенту.
У лютому США оголосили про перерозподіл частини командних посад у НАТО. Зокрема, Велика Британія має перебрати більшу роль в Об’єднаному командуванні в Норфолку, Італія — в Неаполі, а Німеччина та Польща отримують більше відповідальності в командній структурі Альянсу в Європі.
На цьому тлі передача SAG-U союзнику виглядає частиною системної політики, а не окремим рішенням, пов’язаним лише з Україною.
Ще один важливий сигнал — перегляд американської військової присутності у Європі. 28 липня Міноборони США розпочало шестимісячний аналіз розміщення своїх сил на континенті. Його результати можуть привести до зміни чисельності американських військових, їхнього розташування та функцій.
Для України це створює нову реальність: система підтримки дедалі більше переходить від моделі, де США були безумовним центром, до моделі, в якій Європа та Канада мають відігравати помітно більшу роль.
При цьому важливо, що SAG-U не є єдиним механізмом допомоги Україні.
Крім цієї структури, продовжують працювати натівська NSATU, Контактна група з питань оборони України, двосторонні програми допомоги США та окремі коаліції спроможностей, у яких європейські країни беруть на себе конкретні напрямки — від ППО та бронетехніки до авіації, морських систем і безпілотників.
Тому передача командування SAG-U сама по собі не означає припинення американської допомоги або згортання всієї системи підтримки України.
Однак політично це важливий сигнал. США демонструють, що хочуть менше концентрувати на собі операційне керівництво європейською безпекою, натомість очікуючи від союзників більшого фінансового, військового та організаційного внеску.
Для Києва головним питанням буде не те, яка саме країна очолить SAG-U, а чи збережеться безперервність поставок, навчання, ремонту техніки та довгострокового планування розвитку української армії.
Офіційні документи Пентагону показують, що SAG-U є не просто логістичним штабом. Вона координує повний спектр американської безпекової допомоги, контролює постачання, бере участь у навчанні та консультуванні українських сил і взаємодіє з десятками міжнародних партнерів.
Саме тому будь-яка зміна її командування матиме стратегічне значення.
Наразі невідомо, яка саме держава НАТО стане наступним керівником місії. Серед можливих варіантів називаються європейські союзники або Канада, однак офіційного рішення ще не оголошено.
Так само немає підтвердження, що зміна командування автоматично означатиме скорочення обсягів американської військової допомоги Україні. На цьому етапі йдеться саме про перерозподіл керівної ролі.
У найближчі місяці стане зрозуміло, хто очолить SAG-U і наскільки далеко Вашингтон готовий зайти у передачі європейцям тих функцій, які після 2022 року сам формував і контролював.
Для України ця зміна може стати ще одним тестом на здатність Європи реально перебрати на себе більшу частину військової підтримки, не допустивши пауз у поставках і не послабивши координацію в момент, коли війна залишається далекою від завершення.