У Києві знову рахують, що станеться, якщо президентські повноваження обірвуться достроково. Стаття 112 Основного Закону прямо вказує, шо при достроковому припиненні повноважень президента їх виконання до виборів нового глави держави переходить до голови Верховної Ради. Повноваження в такого виконувача обов’язків різко урізані, він не може вносити подання про призначення міністрів оборони і закордонних справ, розпускати парламент або звертатися з посланнями. Але сам факт переходу виконавчої вертикалі до рук спікера робить парламент не просто законодавчим органом. Він стає потенційною площадкою для будь-яких документів, які вимагатимуть державної підписи в момент вакууму або зміни влади.
Саме на цьому тлі в Києві фіксують зміщення центрів впливу всередині президентської команди. Після відходу Андрія Єрмака простір навколо Володимира Зеленського заповнили кілька фігур, серед яких голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія зайняв особливе місце. Він одночасно тримає монобільшість у Раді, бере участь у переговорній групі з Росією і, за оцінками депутатів правлячої фракції, поширив свою присутність на уряд. У тій самій серпневій розмові з BBC представники монобільшості описували його роль уже не як суто парламентську. Сам Арахамія публічно формулював завдання інакше: розмовляти «з усіма, хто заходить у кабінет до Путіна» — і з офіційними особами, і з неофіційними гравцями.
Паралельно посилюється інша лінія. Заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, якого вже кілька років називають куратором силового блоку, після липневого перезавантаження Кабміну отримав додатковий важіль у Національній поліції. Земляк Татарова Максим Цуцкірідзе став виконувачем обов’язків голови Нацполіції. «Українська правда» 11 серпня описувала це як миттєве посилення позицій Татарова в системі — і одразу фіксувала застереження співрозмовників у президентській команді: Зеленський ревниво ставиться до надмірного накопичення впливу навіть у лояльних людей, тому ефект може виявитися нетривалим. Публічна картина при цьому залишає за Татаровим колишню зону. Вплив на Державне бюро розслідувань і окремі напрями в МВС, за постійної напруги з антикорупційним контуром.
Відомості, отримані редакцією від джерела, близького до силового блоку, описують поточну конфігурацію інакше, ніж публічна картина. За цією версією, Татаров сьогодні забезпечує політичну безпеку управління, яке здійснює Арахамія, а спецслужби й правоохоронці отримали можливість впливати практично на весь політичний клас. Та сама інформація вказує на домовленість навколо НАБУ і на готовність Татарова розчистити Арахамії шлях до посади спікера Верховної Ради — голоси, за оцінкою джерела, він збере.
Те саме джерело пов’язує цю перезбірку не лише з внутрішньою ієрархією. Після літніх кадрових рішень, кажуть співрозмовники в силовому контурі, у Банкової звузився простір для маневру і з суспільством, і з партнерами. Зеленський формально зберігає всю вертикаль, але його особистий ресурс усередині системи вже не виглядає безмежним. Частина впливу стікає до тих, хто тримає Раду, силовиків і переговорний трек. Саме тому, за цією логікою, навколо Арахамії і Татарова збирається запасний контур — не замість президента, а на випадок, якщо його позиція всередині країни і в зовнішніх столицях стане ще менш стійкою. Інтерес ситуації в тому, що саме парламент і його голова можуть виявитися фактичними учасниками підписання можливих домовленостей з Росією. Існує й старіший сценарій, який обговорювали ще з 2024 року. Президента за певних обставин може змінити виконувач обов’язків — голова парламенту.
Бюро і САП продовжують розслідування можливих виплат депутатам «у конвертах». Слідчі дії вже зачіпали помічника Арахамії. Сам голова фракції поки не отримав офіційного статусу підозрюваного, але сам факт інтересу антикорупційних органів до людини, від якої залежить проходження більшості законопроєктів, створює додаткову напругу. Історія Татарова з НАБУ ще довша, стара справа про квартири для Нацгвардії, судові спори з ексдиректором бюро Артемом Ситником і програна апеляція наприкінці травня 2026 року за позовом про захист честі й гідності. Конфлікт між куратором силовиків і антикорупційними інститутами залишається однією з постійних ліній напруги всередині системи.
Міжнародний контекст лише посилює внутрішню гру. Зеленський після серії кадрових рішень літа зіткнувся з відкритим невдоволенням частини суспільства і західних партнерів. Колишній міністр оборони Михайло Федоров 18 серпня публічно заговоривпро необхідність знайти законний механізм виборів навіть за затяжної війни. КМІСпісля перезавантаження Кабміну зафіксував зниження довіри до президента з 61% у травні до 55% наприкінці липня — на початку серпня. Переговори з Росією при цьому залишаються замороженими. Арахамія в цьому зв’язку виступає водночас внутрішнім менеджером і зовнішнім переговорником.
Якщо сценарій зміни спікера коли-небудь матеріалізується, конституційна конструкція автоматично підвищить ставки. Людина, яка контролює і фракцію, і потенційно крісло голови Ради, отримує не лише законодавчий інструмент, а й формальну позицію, з якої за певних обставин можна буде ставити підпис під документами державного рівня. Поки це залишається гіпотезою. Стефанчук на місці, Зеленський формально зберігає всю повноту президентської влади, а Татаров і Арахамія продовжують працювати всередині наявної конструкції. Але баланс уже змістився достатньо далеко, щоб сама можливість такого переходу перестала бути суто теоретичною.