Археологи в Китаї припускають, що масштабний царський мавзолей Шанчжаояо неподалік від міста Сіань може належати імператриці-вдові Хуаян – впливовій прийомній бабусі першого імператора Цінь Ши Хуанді. Саме завдяки її далекоглядним політичним рішенням до влади зрештою прийшла лінія, яка привела на трон майбутнього об’єднувача Китаю у 221 році до нашої ери. Дослідники оприлюднили приголомшливі результати після багаторічних кропітких робіт у цьому величезному царському некрополі. Хоча центральна гробниця ще в давнину зазнала безжального розграбування мародерами, її грандіозна архітектура, безпрецедентний масштаб та стратегічне розташування дозволяють вважати саме Хуаян найбільш імовірною власницею поховання. При цьому особливу увагу науковців привернули 45 менших за розміром могил, розташованих навколо головного мавзолею, які надали рідкісні та моторошні свідчення про життя жінок, тісно пов’язаних із двором династії Цінь.
Окреме остеологічне дослідження охопило останки людей із цих супутніх поховань, дозволивши вченим визначити біологічну стать тридцяти осіб – і всі вони виявилися жінками. Аналіз кісткових тканин продемонстрував вкрай поганий стан їхнього здоров’я, явні сліди жорсткого харчового стресу в ранньому віці та свідчення колосальних фізичних навантажень протягом усього дорослого життя. Особливо помітні дегенеративні зміни були виявлені у хребтах, плечах, ліктях та передпліччях, що є беззаперечним доказом тривалої, монотонної та виснажливої важкої праці. Просторове розташування цих могил також вказує на наявність надзвичайно жорсткої соціальної ієрархії того часу. Жінок поховали у спеціально відведеній ізольованій зоні між внутрішнім та зовнішнім захисними ровами мавзолею, що яскраво свідчить про те, як їхній низький соціальний статус визначав не лише важкі умови земного існування, але й фіксоване місце спочинку після смерті.
Археологічні роботи на цій історичній локації розпочалися ще у 2018 році, коли фахівці обстежували територію, виділену для третьої черги розширення міжнародного аеропорту Сіань-Сяньян. Тоді увагу експертів привернув добре захищений поховальний комплекс, над яким височів масивний земляний вал. Подальші поглиблені дослідження розкрили майже квадратний царський некрополь зі складною інженерною системою стін, глибоких ровів та підземних камер. Зовнішня огорожа цього монументального комплексу простягається більш ніж на 600 метрів з півночі на південь і майже на 590 метрів зі сходу на захід. У самому центрі розташована головна гробниця під земляним насипом, який і нині височіє приблизно на 10 метрів над навколишньою місцевістю, а до центральної поховальної камери, схованої на глибині понад 26 метрів, ведуть чотири похилі проходи, утворюючи велетенську хрестоподібну конструкцію.
Окрім супутніх могил, на території комплексу було виявлено десятки ритуальних ям, деякі з яких містили залишки бойових колісниць та коней, що підкреслює високий статус похованої персони. Попри тотальне пограбування центральної камери, археологам вдалося знайти 258 цінних артефактів, серед яких витончений керамічний посуд, бронзові ритуальні посудини, нефритові прикраси та стародавнє скло. Радіовуглецеве датування кісток із сусідніх могил окреслило часовий діапазон від 389 до 208 року до нашої ери, що повністю збігається з епохою домінування династії Цінь і підкріплює гіпотезу про те, що цей величний некрополь став останнім притулком легендарної імператриці-вдови.