Три фактори, які сприяють успіху Росії на українському фронті

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом’якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов’язків.

Вугледар став яскравим прикладом цієї проблеми. Після захоплення міста російські війська змогли просунутися на північ на 10 км всього за тиждень. Відзначається, що в регіоні переважає відкрита місцевість, де українські оборонні лінії фактично відсутні, що ускладнює формування сильного опору.

Експерт з фінської Black Bird Group Пасі Паройнен вказує на те, що російські війська давно пройшли стару лінію фронту та великі мінні поля, які раніше затримували наступи на Вугледар у 2023 році. Військові ЗСУ зазначають, що нещодавні успіхи РФ стали можливими через “глухий кут” на фронті, коли минулорічні неуспішні атаки поступово ослабили українську армію, в результаті чого їхні війська стали розтягнутими та не здатними утримувати всі свої позиції.

Крім того, Україна послабила свої оборонні позиції на Донбасі, перекинувши досвідчені підрозділи в Курську область Росії. Ця ситуація, за словами Паройнена, створює враження постійної гри в “бий крота”, де нові кризові точки виникають швидше, ніж з ними можна впоратися.

Фахівець французького Фонду стратегічних досліджень Венсан Турре наголошує на тому, що оборона України стає дедалі слабшою, а місцевість – все більш сприятливою для російських наступальних операцій. Він також вказує на покращення російських військових можливостей завдяки використанню керованих бомб.

Ситуація ускладнюється серйозною нестачею особового складу в українських військах, що призводить до значної чисельної переваги російських сил на полі бою.

Паройнен вважає, що нещодавнє швидке просування Росії підтверджує загальне уявлення про українські сили: резерви невеликі, багато якісних підрозділів застрягли в Курській області, а в Росії достатньо сил для використання слабких місць у українських лініях.

Схожі статті

Розслідування про можливу схему виїзду чоловіків за кордон під прикриттям гастролей артиста

Упродовж 2025 року ім’я українського співака Петра Чорного опинилося в центрі гучного журналістського розслідування, яке викликало значний суспільний резонанс. За інформацією, оприлюдненою командою Bihus.Info 2 лютого, артист нібито був пов’язаний зі схемою незаконного виїзду чоловіків призовного віку за межі України під виглядом учасників його музичного колективу.

Журналісти стверджують, що ключову роль у можливій організації цієї схеми відігравав концертний менеджер Сергій Матусов. За зібраними даними, він неодноразово подавав списки так званих «музикантів», які мали супроводжувати артиста на закордонні виступи. При цьому частина осіб, включених до документів, фактично не мала стосунку до творчої діяльності чи концертної команди.

Один із учасників схеми розповів журналістам, що за виїзд заплатив близько 5000 доларів Сергію Матусову. У червні 2025 року завдяки його листам за кордон виїхали двоє чоловіків, у липні — ще двоє, а в листопаді — один чоловік, попри скасування концерту. Петро Чорний із цими поїздками не був пов’язаний.

Матусов спростував свою участь у схемі, але не зміг пояснити, чим саме мали б займатися «музиканти» на концертах, ані на яких інструментах грали, ані чому поїздки відбувалися після скасованих заходів.

Сам співак підтвердив журналістам, що тричі виїжджав за кордон, але люди, які їздили разом із ним, до нього жодного стосунку не мають. Чорний також зазначив, що знайомий із Матусовим, проте не знає, чиї це дії. Після публікації він звинуватив журналістів у замовному матеріалі.

Петро Чорний — 53-річний український ромський співак, народився в Росії та переїхав до Києва у 1980 році. У 2000-х роках здобув популярність як виконавець романсів, ромських та українських народних пісень.

Поїздки судді до окупованого Криму: факти, пояснення та суспільний резонанс

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Ярослав Василенко за певний період здійснив 25 поїздок на територію тимчасово окупованого Криму. Ця інформація привернула значну увагу громадськості та стала предметом активного обговорення в медіапросторі, з огляду на особливий статус півострова та обмеження, встановлені українським законодавством.

Сам суддя пояснив, що його поїздки мали виключно особистий характер і були пов’язані з необхідністю лікування дружини. За його словами, саме в Криму вона проходила медичні процедури, які, на його переконання, були важливими для підтримання її здоров’я. Василенко наголошував, що не мав на меті порушувати норми закону чи ігнорувати політичний контекст ситуації.

Фактично, Василенко не поніс жодної кримінальної відповідальності за незадеклароване майно. Кримінальну справу закрили через неможливість перевірити власність дружини у РФ у зв’язку з російською агресією. Натомість суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У середу Вища рада правосуддя (ВРП) повернеться до розгляду справи, відкритої за скаргою юристів, що стосується дисциплінарної відповідальності Василенка. Очікується, що Палата ВРП ухвалить рішення: або залишить суддю без покарання, або відправить його на звільнення.

Схема зловживань на програмі “муніципальна няня”: подружжя постане перед судом

Прокурори Стрийської окружної прокуратури передали до суду обвинувальний акт щодо подружжя, якому інкримінують організацію незаконного заволодіння бюджетними коштами, виділеними в межах державної програми «муніципальна няня». Інформацію оприлюднила прокуратура Львівської області.

За матеріалами досудового розслідування, упродовж 2020–2025 років посадовиця Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації діяла у змові з близькою особою. Слідство вважає, що службове становище використовували для системного отримання виплат, на які фактично не було законних підстав. Йдеться про оформлення та супровід документів, що дозволяли спрямовувати кошти програми не за цільовим призначенням.

Жінка самостійно підшукувала осіб, які відповідали критеріям отримання виплат, та пропонувала оформити компенсацію нібито на законних підставах. Насправді фактичне надання послуг з догляду за дітьми у більшості випадків не здійснювалося. Договори про надання послуг укладалися формально або були підробленими.

Бюджетні кошти за програмою «муніципальна няня» формально перераховувалися на рахунки батьків, після чого за фіктивними договорами переказувались на рахунок ФОП — чоловіка посадовиці. Частина цих коштів надалі поверталася учасникам схеми у вигляді «відкатів».

Слідство зазначає, що дії подружжя завдали державі значної матеріальної шкоди. Судовий розгляд справи триває.

Вирок для Андрія Ф.: 6,5 років ув’язнення за порушення військової дисципліни та незаконні дії у Львові

Залізничний районний суд Львова виніс вирок Андрію Ф., який під час служби за контрактом самовільно залишив військову частину, зберігав вибухові пристрої та займався незаконним обігом наркотичних засобів у місті. За це чоловік отримав 6,5 років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Рішення суду було оголошено в лютому 2026 року, після розгляду численних доказів та свідчень.

Як йдеться у вироку, уродженець Полтави, перебуваючи на військовій службі, у січні 2025 року самовільно залишив місце служби та понад дев’ять місяців перебував поза межами військової частини. В його квартирі, яку обшукали правоохоронці після затримання в жовтні 2025 року, були виявлені вибухові пристрої, а також наркотичні та психотропні речовини. У межах слідства було встановлено, що Андрій Ф. не лише зберігав ці предмети, а й активно займався їх розповсюдженням на території міста, роблячи закладки у різних районах Львова.

Дезертира затримали після того, як він залишив кілька «закладок» з канабісом у 5-му парку Львова. Йому інкримінували дезертирство, зберігання вибухових пристроїв та зберігання з метою збуту наркотичних засобів. Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочину — у 2024 році його умовно-достроково звільнили для проходження військової служби за контрактом.

Суддя Сергій Колодяжний дослідив матеріали справи та аргументи сторін. Він визнав Андрія Ф. винним і зарахував частину невідбутого покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання становить 6,5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок ще можна оскаржити.