Сьогодні село Білий Камінь на Львівщині приваблює туристів своїм ренесансним костелом, але мало хто знає, що колись тут височів укріплений замок, збудований родом Вишневецьких. Ця фортеця колись вражала масштабами, архітектурною витонченістю і статусом своїх господарів.
Будівництво замку розпочав 1611 року князь Юрій Вишневецький, представник старовинного руського роду, який, задля кар’єри в Речі Посполитій, перейшов у католицизм. Маєток згодом перейшов до його племінника Яреми Вишневецького – одного з найзаможніших магнатів тієї доби. Саме за його участі замок досягнув найбільшого розквіту.
Існує легенда, що саме в цьому замку 31 липня 1640 року народився син Яреми – Михайло Вишневецький, який згодом став королем Речі Посполитої. Маєток, якому не соромно було приймати польських королів, мав стратегічне розташування біля Західного Бугу, а навколо замку розташовувались штучне озеро, парк, рови з водою і потужні вали.
Архітектурно замок був споруджений у ренесансному стилі — прямокутна форма з восьмигранними вежами на кожному куті, портал із білого каменю, аркади на внутрішньому дворі, різьблення на вікнах та дверях. Житлові приміщення розташовувались у прибудованому палаці та в товщі муру нижнього ярусу.
Після Вишневецьких замок перейшов до роду Радзивіллів, але відсутність спадкоємців призвела до його продажу. Нові власники не мали ні коштів, ні зацікавлення в утриманні фортеці. Замок почав занепадати ще у XVIII столітті. З приходом австрійської влади частину мурів розібрали, а камінь використали для будівництва цукрового заводу та пивоварні.
Остаточний удар нанесла радянська влада, яка знищила залишки споруди задля організації на її місці колгоспного стадіону. До наших днів не збереглося жодної вежі чи стіни, лише фотографії руїн, зроблені краєзнавцем Мечиславом Орловичем у 1919 році.
Архітектурознавці припускають, що за стилем замок у Білому Камені міг бути подібним до збереженого замку в Баранові Сандомирському, адже будувалися вони одночасно і належали родичам.