У Дніпрі ліквідували міжнародну шахрайську мережу

Минуло чотири роки від початку повномасштабного вторгнення Росії, і війна в Україні перетворилася на затяжний конфлікт із колосальними людськими втратами, глибокими економічними потрясіннями та болісними демографічними наслідками. Лінія фронту залишається нестабільною, однак масштабних проривів не відбувається: сторони ведуть виснажливу боротьбу за окремі населені пункти, логістичні вузли та стратегічні висоти. Попри періодичні локальні контрнаступальні операції українських сил, Росія продовжує утримувати близько п’ятої частини території України, використовуючи чисельну перевагу, масовані обстріли та тактику поступового тиску.

Війна дедалі більше набуває ознак конфлікту ресурсів. На перший план виходять питання оборонного виробництва, постачання боєприпасів, розвитку безпілотних технологій і систем протиповітряної оборони. Україна активно нарощує власний оборонно-промисловий потенціал, інтегруючи інновації та співпрацюючи з міжнародними партнерами. Росія, зі свого боку, мобілізує економіку під потреби фронту, переорієнтовує промисловість і шукає підтримки серед держав, готових допомагати в обхід санкцій.

Перший сценарій — затяжний тупик. За цим варіантом війна залишатиметься конфліктом на виснаження, де жодна зі сторін не зможе досягти вирішального перелому. Відставний генерал ВПС США Філіп Брідлав зазначає, що, попри утримання частини територій, Росію складно назвати переможцем. За його словами, масштаби втрат і відсутність стратегічного прориву свідчать про те, що жодна зі сторін не здобула остаточної переваги.

Другий сценарій передбачає зміну динаміки на користь України. Окремі успіхи українських сил, зокрема швидке повернення позицій на певних ділянках фронту, можуть вплинути на переговорні позиції сторін. На думку частини експертів, якщо Україна збереже темп і отримає стабільну підтримку Заходу, це може змінити баланс за столом переговорів та змусити Москву переглянути свої розрахунки.

Виконавча директорка аналітичної структури Vandenberg Coalition Керрі Філіпетті вважає, що останні події на фронті демонструють вразливість російської військової машини. Вона наголошує: динаміка бойових дій часто прямо впливає на дипломатію, і успіхи на полі бою можуть стати аргументом у перемовинах.

Третій сценарій пов’язаний із ризиком ескалації або втоми Заходу. Колишня представниця Держдепартаменту США Хізер Науерт наголошує, що конфлікт виходить далеко за межі територіального питання і стосується ідентичності, свободи та майбутнього України. На її думку, будь-які мирні ініціативи мають бути підкріплені реальною силою та гарантіями безпеки.

Відставний генерал-лейтенант Річард Ньютон також підкреслює, що стримування залишається ключовим фактором. За його словами, мир можливий лише тоді, коли ціна агресії для Росії стане неприйнятною. Непослідовна або слабка підтримка України може, навпаки, затягнути війну або створити умови для посилення позицій Москви.

Філіп Брідлав застерігає, що самі по собі переговори не змінять ситуації, якщо не будуть підкріплені рішучими діями. Він вважає, що без чіткої і довгострокової підтримки Україна може опинитися у ще складнішому становищі.

Таким чином, у п’ятий рік великої війни подальший розвиток подій залежатиме від поєднання військової динаміки, рівня міжнародної підтримки та політичної волі сторін. Експерти сходяться в одному: наступна фаза конфлікту може стати визначальною не лише для України, а й для всієї системи європейської безпеки.

Питання про оптимальний вік для народження дитини давно викликає жваві дискусії серед майбутніх батьків та медиків. Традиційні уявлення про «ідеальний» час материнства поступово змінюються: сучасна медицина акцентує увагу не на числі років, а на фізичному та психологічному стані жінки. Стереотипи про «занадто раннє» чи «надто пізнє» материнство втратили абсолютну силу, адже кожен організм має власні характеристики та ресурси для вагітності.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, оптимальний період для народження першої дитини зазвичай розташовується між 20 і 35 роками, проте цей показник є лише орієнтиром. Ураховуються фактори здоров’я репродуктивної системи, наявність хронічних захворювань, психологічна готовність до батьківства та соціальні обставини. Також важливим є партнерський аспект: стабільність відносин, підтримка родини та можливість створити безпечне і комфортне середовище для дитини.

Водночас лікарі наголошують, що сам по собі вік не є вирішальним чинником. У сучасних умовах багато жінок народжують після 35 років і проходять вагітність без серйозних ускладнень. Розвиток медицини дозволяє контролювати більшість потенційних ризиків за умови планування вагітності та регулярного медичного нагляду.

Після 35 років поступово зменшується оваріальний резерв, що може ускладнювати природне зачаття. Також з віком зростає ймовірність певних акушерських і генетичних ризиків. Однак фахівці підкреслюють: важливу роль відіграють спосіб життя, наявність або відсутність хронічних захворювань, рівень фізичної активності, харчування та психоемоційний стан.

Психологи додають, що батьківство — це не лише фізіологічний процес. Емоційна готовність, стабільні стосунки, фінансова спроможність і внутрішня зрілість не менш важливі, ніж біологічні показники. Дитина потребує часу, ресурсу та стабільного середовища, а тому оптимальний вік для народження часто визначається сукупністю факторів.

Сучасні тенденції свідчать, що жінки дедалі частіше відкладають материнство через здобуття освіти, кар’єрні плани або бажання досягти фінансової незалежності. Медики у відповідь радять незалежно від віку проходити повне медичне обстеження перед плануванням вагітності та консультуватися з лікарем.

Таким чином, універсальної цифри, яка б гарантувала «ідеальний» момент для народження дитини, не існує. Найкращий вік — це поєднання фізичного здоров’я, психологічної готовності та соціальної стабільності, помножене на відповідальне ставлення до власного організму.

Аналітики Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області успішно зупинили потенційне неправомірне використання майже 5 мільйонів гривень державних коштів під час закупівлі послуг із будівництва промислового газопроводу. У процесі системного моніторингу публічних закупівель спеціалісти встановили, що одна з державних установ визначила переможцем тендеру приватне підприємство та уклала з ним договір, який мав ознаки порушення законодавства.

Детальний аналіз документації показав наявність ризиків, пов’язаних із завищенням вартості робіт та непрозорими умовами тендеру. Завдяки вчасному втручанню фахівців вдалося призупинити процедуру та запобігти витраті державних коштів, які могли бути використані з порушенням фінансової дисципліни.

Згідно з вимогами законодавства у сфері публічних закупівель, замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо протягом останніх трьох років той притягувався до відповідальності за подібні порушення. Незважаючи на це, контракт із підприємством було підписано.

У БЕБ наголосили, що ігнорування таких норм підриває принципи прозорості, добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів. У зв’язку з виявленими ризиками територіальне управління направило відповідні рекомендації замовнику та Державній аудиторській службі.

Після проведення перевірки аудитори підтвердили факт недотримання вимог законодавства у сфері закупівель та зобов’язали розірвати укладений договір. Контракт було достроково припинено, що дозволило уникнути потенційної розтрати державних коштів.

У Бюро економічної безпеки зазначають, що посилення контролю за тендерними процедурами залишається одним із ключових напрямів роботи, особливо в умовах воєнного стану, коли питання ефективного використання бюджетних ресурсів набуває особливої ваги.

Державне бюро розслідувань оголосило про підозру депутату Закарпатської обласної ради від політичної сили «За майбутнє» Іван Барна. Слідство вважає, що посадовець, який паралельно обіймає керівну посаду в Ужгородському надлісництві, міг бути причетним до погодження або сприяння забудові земель державного лісового фонду всупереч вимогам законодавства.

За інформацією правоохоронців, ідеться про дві лісові ділянки сумарною площею понад 8,5 гектара. На цих територіях, за версією слідства, розпочалося спорудження готельно-рекреаційного комплексу. Таке використання земель могло відбуватися з порушенням цільового призначення, що передбачає їх збереження та охорону як частини лісового фонду держави.

У ДБР вважають, що через бездіяльність керівництва надлісництва держава фактично втратила можливість повноцінно розпоряджатися цими ділянками. Орієнтовна вартість земель оцінюється у понад 150 мільйонів гривень.

Слідство також перевіряє інформацію про можливу причетність до схеми інших осіб. За попередніми даними, кінцевим бенефіціаром підприємств, яким належить майно комплексу, може бути народний депутат Нестор Шуфрич. У справі фігурує і керівник комплексу Андрій Опаленик, колишній помічник парламентаря. Йому інкримінують самовільне захоплення земельних ділянок та незаконне будівництво.

Розслідування у цьому провадженні триває з листопада 2025 року. Наразі правоохоронці встановлюють усі обставини використання державних земель і роль кожного з фігурантів. Сам Нестор Шуфрич нині перебуває під вартою за іншими кримінальними провадженнями.

У ДБР наголошують, що перевіряють законність рішень та дій посадових осіб лісового господарства, а також можливі збитки, завдані державі.