У Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” відбулися гучні кадрові зміни, які вже викликали публічну критику. Суд ухвалив рішення про тимчасове усунення генерального директора Олексія Лукашевича з посади через підозру в отриманні хабаря. Його обов’язки наразі виконує Марина Навальна – депутатка міськради від партії “За майбутнє”, а також родичка російського опозиціонера Олексія Навального.
30 квітня суд відсторонив Лукашевича у межах розслідування за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України – одержання неправомірної вигоди. Йому також призначили запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, заборонили контакти зі свідками та зобов’язали здати закордонні документи.
Хоча відсторонення має тимчасовий характер, у Переяславі не виключають, що до керівництва установою Лукашевич більше не повернеться. До кримінального провадження додається ще один гучний епізод – справа про завищену купівлю будівлі кафе “Старий вертеп” у 2018 році. Слідство вважає, що реальна вартість об’єкта становила близько 2,5 млн грн, тоді як заплатили майже у вісім разів більше – 19,45 млн.
Обов’язки керівника наразі виконує Марина Навальна, яка до цього очолювала науково-дослідний відділ “Музею Заповіту Тараса Шевченка”. Як стверджує сама чиновниця, з 22 квітня вона обіймає посаду заступниці гендиректора, а з 28 квітня тимчасово керує установою через лікарняний Лукашевича.
Призначення Навальної спричинило резонанс, оскільки виявилося, що вона є двоюрідною сестрою Олексія Навального – російського опозиціонера, який загинув у колонії у лютому 2024 року. Хоча сам родинний зв’язок не є підставою для дискримінації, для частини громадськості цей факт викликав обурення, зважаючи на особливу чутливість до російських зв’язків під час війни.
Оскільки заповідник має статус національного, призначення нової очільниці, ймовірно, відбулося не без участі Міністерства культури та особисто міністра Миколи Точицького. У місцевих колах впевнені: без погодження на найвищому рівні такі кадрові рішення неможливі.
Ситуація навколо “Переяслава” викликає запитання не лише щодо ефективності антикорупційної політики в культурній сфері, а й щодо прозорості механізмів призначення на керівні посади в установах національного значення.