15 травня Україна пережила один з найзворушливіших моментів з початку повномасштабної війни, коли на батьківщину повернулися 205 українських військових та четверо цивільних. Багато з них провели в російському полоні понад чотири роки, починаючи з оборони Маріуполя та заводу "Азовсталь".
Перші кадри з Чернігівщини, де відбулася зустріч звільнених, уже встигли отримати статус історичних. Військові з'являлися з автобусів із прапорами на плечах, з очима, сповненими сліз, та телефонами в руках, щоб нарешті почути голос своїх рідних. "Матусю, я вдома. Я дуже сильно тебе люблю", — ці слова одного з військових стали символом цього дня.
Серед тих, хто повернувся, були морські піхотинці, десантники, прикордонники, нацгвардійці та офіцери, серед них 54 офіцера, що є одним з найбільших показників за весь час обмінів, за повідомленням Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Загалом з моменту початку війни вдалося повернути більше 9 тисяч українців.
Автобуси з захисниками в'їжджали на територію зустрічі під вигуки "Слава Україні!" та оплески, без сирен і сигналів. Емоції були настільки сильними, що багато присутніх не могли стримати сліз. Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна зазначила, що перші хвилини після повернення були надзвичайно зворушливими — військові одразу телефонували своїм родинам, намагаючись заспокоїти їх.
Серед звільнених були також захисники "Азовсталі", які з 2022 року перебували в російських колоніях. Дехто з них пережив етапування через різні тюрми та тривалу ізоляцію. Один з них, Олександр Єгоров, колишній пресофіцер, провів у неволі чотири роки, один місяць і один день. "Все буде Україна", — сказав він, тримаючи в руках яблуко, яке стало символом свободи для тих, хто роками страждав від нестачі їжі.
Зворушливою була історія військового Сергія, який повернувся в день свого 36-річчя. Побратими влаштували йому привітання прямо в автобусі, співаючи "З днем народження". Звільнені військові підкреслювали, що найскладнішим було не стільки фізичне виснаження, як розлука з рідними і невідомість.
Коли звільнені військові поверталися, у автобусах звучав Гімн України, а потім вони заспівали пісні, які не могли виконувати в неволі. Євген Жук, один із захисників, який писав вірші під час полону, прочитав свою поезію вже на рідній землі: "Що не губить нас — робить лиш сильніше".
Серед звільнених була жінка 1940 року народження, а наймолодшому захиснику виповнилося лише 21 рік. Після повернення військові пройдуть тривалу реабілітацію, медичне обстеження та психологічну підтримку, оскільки багато з них мають серйозні проблеми зі здоров'ям через умови утримання.
Президент Володимир Зеленський подякував усім, хто працює над поверненням українців з полону, підкресливши, що Україна продовжує свою боротьбу за кожного громадянина. Родини тих, хто ще залишається в полоні, сподіваються, що цей обмін відкриє нову хвилю повернень.