В Україні існує реальна загроза зупинки систем водопостачання, що може призвести до серйозніших наслідків, ніж часті відключення електроенергії. Експерти попереджають про можливість «вотер-ауту», що в свою чергу є загрозою для санітарної безпеки країни. Про це повідомив Дмитро Новицький, президент асоціації «Укрводоканалекологія», на фоні застережень президента Володимира Зеленського про потенційні удари по водній інфраструктурі з боку Росії.
На думку фахівця, лише підсилення фізичного захисту об'єктів, таких як будівництво бетонних укриттів, не вирішить цю проблему. Основним кроком для забезпечення безпеки водопостачання є створення автономних систем, які зможуть функціонувати навіть у випадку повної втрати електропостачання. Це передбачає використання генераторів, резервних джерел енергії та когенераційних установок, які здатні підтримувати тиск у водопровідних мережах.
Проте, необхідно враховувати, що універсальних рішень не існує, оскільки кожне місто має свої технічні особливості, які вимагають індивідуального підходу. Новицький підкреслив, що відновлення водопровідно-каналізаційної системи у разі пошкодження займає більше часу, ніж відновлення енергомереж, що є критично важливим. Особливо небезпечною є ситуація з каналізацією: зупинка насосних станцій може призвести до скидання стоків, що загрожує екологічною катастрофою.
Крім фізичних загроз, існують і кіберзагрози. Новицький зазначив, що атаки на SCADA-системи, які контролюють водопостачання, можуть викликати серйозні аварії без безпосередньої фізичної шкоди. Він підкреслив необхідність посилення захисту цих систем, оскільки дистанційні атаки можуть мати катастрофічні наслідки.
Попри всі ризики, підприємства водопостачання вже вживають заходів для підвищення стійкості до зовнішніх загроз, таких як автономізація насосів у житлових секторах, створення бюветів із незалежним живленням, а також впровадження мобільних систем очищення води та гідравлічне зонування мереж.
Проте, фінансування залишається нагальною проблемою. Новицький вказав, що нинішні тарифи покривають лише 75% реальних витрат, що призводить до значних збитків. У 2024 році втрати галузі перевищать 5 мільярдів гривень, а у 2025 році можуть сягнути 12,7 мільярда гривень. У цих умовах підприємства не в змозі формувати резерви та закуповувати необхідне обладнання.
За оцінкою міжнародних партнерів, прямі збитки водної інфраструктури вже обчислюються мільярдами доларів, а для повного відновлення упродовж наступного десятиліття буде потрібно десятки мільярдів інвестицій. Багато критичного обладнання не виготовляється в Україні, що підсилює залежність від міжнародної допомоги, зокрема гуманітарних організацій.
Фахівці підкреслюють, що наразі система водопостачання в значній мірі функціонує завдяки зусиллям працівників галузі. Проте без системних реформ стабільне водопостачання в майбутньому може стати серйозною проблемою.