На північному українському кордоні знову спостерігається підвищення напруги — українські розвідники і аналітики фіксують активізацію військової інфраструктури в Білорусі. Останнім часом там ведеться будівництво нових доріг та облаштування позицій, що викликало побоювання з приводу можливого повторного наступу, схожого на події 2022 року.
Хоча сигнали про активність викликають занепокоєння, експерти застерігають від паніки і підкреслюють, що білоруська армія має оборонний характер. Президент України Володимир Зеленський раніше звертав увагу на те, що в Білорусі триває спорудження доріг, які ведуть до кордону з Україною, а також формуються артилерійські позиції. Це може свідчити про спроби Росії втягнути Мінськ у конфлікт, що створює нові небезпеки на північному напрямку.
Проте фахівці зазначають, що активність на території Білорусі сама по собі не є показником готовності до наступу. Військовий експерт Олег Старіков зазначив, що білоруська армія дійсно боєздатна, але її структура не передбачає проведення масштабних наступальних операцій. За оцінками, Збройні сили Білорусі складаються приблизно з 60-70 тисяч військових, з потужним сухопутним компонентом, включаючи артилерійські та ракетні системи, зокрема комплекси «Полонез» і «Іскандер».
Проте, як вказує Старіков, ця чисельність недостатня для проведення великомасштабного наступу. Згідно з українською військовою класифікацією, така чисельність відповідає одному або двом армійським корпусам, що є значною силою, але не здатна самостійно реалізувати стратегічні операції на великому фронті.
Важливим аспектом є не тільки чисельність військових, а й їхнє призначення. Вся військова структура Білорусі спроектована як оборонна, і її основна мета — забезпечення захисту західного напрямку Росії, а також створення буферної зони між НАТО і Росією. «Усе, що стосується Білорусі, призначено для оборонних дій», — пояснює експерт.
Експерти також зазначають, що поки що немає очевидних ознак підготовки до війни. Для початку масштабної операції необхідні певні зміни, такі як мобілізація, переведення військ у підвищену бойову готовність, зміни в економіці та активізація резервів. Наразі в Білорусі таких ознак не спостерігається, що свідчить про відсутність підготовки до наступу з їхнього боку.
Попри це, аналітики підкреслюють, що навіть якщо Білорусь не братиме безпосередньої участі у війні, її територія може слугувати Росії як плацдарм для тиску на Україну або відволікання українських сил від інших напрямів. Цей аспект, згідно з оцінками експертів, є основним: активізація на білоруському напрямку може бути частиною більш широкої стратегії Кремля, метою якої є змусити Україну зосередити свої сили на півночі, заважаючи її діям на інших фронтах.
Політичний контекст також має значення. Рішення про військову участь Білорусі значною мірою залежить від позиції її керівництва. Експерти вважають, що пряме втягнення країни у війну має серйозні ризики для внутрішньої стабільності, зокрема через можливі втрати серед військових і негативну реакцію населення.
Таким чином, керівництво Білорусі намагається зберігати баланс, демонструючи військову активність, але уникаючи прямої участі в бойових діях. Україна ж продовжує укріплювати оборону на північному кордоні та готуватися до різних сценаріїв розвитку подій, підкреслюючи, що ризики враховуються, незважаючи на їх нинішню низьку ймовірність.
Отже, обстановка на білоруському напрямку залишається напруженою, але контрольованою. Хоча є ознаки активізації інфраструктури та інформаційного тиску, експерти вважають, що ймовірність великого наступу з Білорусі наразі залишається низькою. Основна загроза криється не в самій білоруській армії, а в можливих діях Росії, яка може використати цей напрямок для реалізації своїх стратегічних планів у війні проти України.