У Лондоні Валерій Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії. Призначення, що відбулося у травні 2024 року, формально залишає йому ще значний термін на цій посаді. Водночас у політичних колах Києва обговорюється можливість дострокового завершення його дипломатичної місії.
Відомості, що надійшли від джерела, знайомого з настроями у вищих ешелонах влади, вказують на бажання прибрати Залужного з Лондона. Водночас ті самі кола оцінюють ризик, пов’язаний із його можливим поверненням в Україну. Генерал, який зберігає високий рівень суспільної довіри, може перейти до відкритої політичної діяльності.
За відкритими даними, Залужний залишається однією з найбільш авторитетних фігур у країні. Опитування липня–серпня 2026 року стабільно ставлять його в лідери рейтингів довіри — близько 70 відсотків респондентів висловлюють йому довіру, випереджаючи чинного президента. Ще в липні «Українська правда» з посиланням на джерела, близькі до учасників зустрічі, повідомила, що під час візиту до Києва президент безпосередньо запитав колишнього головнокомандувача, чи готовий той брати участь у виборах, якщо вони відбудуться восени. Відповідь, за словами тих самих джерел, була однозначною: «Так. Буду».
Призначення до Лондона у 2024 році багато спостерігачів тоді інтерпретували як спосіб дистанціювати популярного воєначальника від внутрішньої політики. Два роки потому конструкція виглядає менш стійкою. Залужний публічно уникає прямих заяв про свої політичні плани, наголошуючи, що будь-які розмови про особисте майбутнє можливі лише після завершення воєнного стану. Водночас його регулярні виступи з питань стратегії, НАТО та майбутнього української оборони продовжують утримувати його в центрі суспільної уваги.
Будь-яке рішення про дострокове відкликання посла з Великої Британії неминуче буде прочитане крізь призму цих рейтингів. Повернення до Києва людини, яку значна частина суспільства досі сприймає як символ військового спротиву перших років повномасштабного вторгнення, здатне змінити баланс сил усередині політичного класу. Водночас воно створює ризик ескалації конкуренції, якої частина оточення президента, судячи з усього, воліє уникати.
Офіційних заяв ані від Офісу президента, ані від Міністерства закордонних справ із цього приводу не надходило. Сам Залужний та його представники раніше спростовували чутки про швидку відставку, наголошуючи, що він продовжує роботу. Водночас сам факт обговорення варіантів виведення генерала з Лондона показує, наскільки чутливою залишається тема його можливого політичного повернення.
Ситуація навколо посла у Великій Британії відображає ширшу дилему української влади, як управляти фігурами, чия популярність зросла в умовах війни і яких уже неможливо повністю контролювати адміністративними призначеннями.