Наше джерело в Генштабі розповіло, що зараз найбільша проблема ЗСУ – відсутність мотивації та падіння морального духу. Більшість військових не розуміють, яка реальна мета України, а найголовніше – які в нас є ресурси для затяжної війни проти російської армії, яка продовжує посилюватися.
Восени 2023 року переважна більшість експертів сходилися на думці, що Росія так само, як і в попередній опалювальний сезон, сконцентрується на ударах по енергетичній інфраструктурі. Втім, одразу цього не сталося.
У зимові місяці РФ била здебільшого по промислових об’єктах та підприємствах ОПК. А коли опалювальний сезон вже добігав завершення, російська армія раптово змінила тактику та всерйоз взялася за енергетику.
Чому так трапилося?
На фоні проблем з постачанням західного озброєння, зокрема зенітних ракет, з початку 2024-го Росія активно почала виснажувати українські засоби ППО. Майже щоденні кружляння “Шахедів” ледь не по всій території України мали на меті не так враження певних цілей, як розтягування уваги ППО.
З огляду на те, що ще влітку минулого року Росія налагодила збирання “Шахедів” у Татарстані і планує до літа 2025 року випустити 6000 одиниць БПЛА, говорити про їхній можливий дефіцит не випадає.
Паралельно із запуском “іранських мопедів”, окупанти активно полювали й на самі засоби ППО.
Для цього вони використовували ракети оперативно-тактичного класу (на кшталт Х-31 чи Х-59). Ці типи снарядів хоч і мають відносно невелику дальність застосування (в різних модифікаціях від 100 до 300 км), але спрямовані насамперед на враження засобів ППО, зокрема радіолокаційних станцій, які необхідно знешкодити перед або під час завдавання масованих ударів.
“Х-31 – типова антирадарна ракета, а Х-59 росіяни можуть застосовувати ледь не з усіх типів своїх літаків серії Су, тому при нагоді використовують їх по прифронтових містах”, – пояснює в розмові з УП аваційний експерт Валерій Романенко.
Якщо на початку минулого року удари ракетами оперативно-тактичного класу можна було рахувати на пальцях, то з січня цього року росіяни використали понад 100 одиниць лише Х-59.
Зрештою вищезгадані фактори та дефіцит західних поставок снарядів для протиповітряної оборони дався взнаки на початку весни. І, по суті, якраз це й оголило енергетику.
Піком кризи можна вважати удар по Трипільській ТЕС. Тоді президент Володимир Зеленський прямим текстом сказав, що станцію повністю знищено, бо для її захисту закінчилися ракети ППО.
