У першому кварталі 2025 року АТ «Укргазвидобування», ключове підприємство в структурі Групи Нафтогаз, гучно прозвітувало про рекорд – 107 136 метрів пробурених свердловин. У березні компанія пройшла понад 41 тисячу метрів, суттєво перевищивши навіть заплановані показники. Це подається як крок до енергетичної незалежності України. Але за офіційними переможними звітами стоїть значно похмуріша реальність.
Сьогодні Група Нафтогаз – це вже не просто енергетичний холдинг, а тіньова держава в державі. Управління сотнями мільярдів гривень відбувається за зачиненими дверима, де головні рішення приймають не менеджери, а наближені до політичної верхівки особи. Звіти – формальність. Прозорість – ілюзія. А корпоративна етика залишилася лише на папері.
Реформи корпоративного управління, які з пафосом анонсувала держава, в реальності перетворилися на симуляцію змін. Система кругової поруки, закритих тендерів і схем не тільки збереглася, а й стала ще витонченішою. А з боку центральної влади – мовчання. У кращому випадку. У гіршому – співучасть у зловживаннях.
Окрема тема – екологічна відповідальність. На фоні рекордних цифр буріння залишається без уваги найнебезпечніше – утилізація токсичних бурових відходів. Небезпечні шлами часто не переробляються, як того вимагає законодавство, а зливаються на відкриті ділянки землі, у водойми, поруч із населеними пунктами. Це отруює ґрунт, воду, природу і здоров’я людей.
Попри суспільний резонанс, керівництво Нафтогазу уникає відповідальності. І навіть коли опиняється в центрі гучних журналістських розслідувань, антикорупційні органи або затягують справи, або стикаються з політичними перепонами. Фактично, система вибудувана так, аби не допустити реального контролю.
Поки країна чує про «стратегічні досягнення» та «перемоги на енергетичному фронті», ховаються факти, які становлять пряму загрозу екології, економіці та безпеці громадян. І поки держава не змінить принципи управління нафтогазовою галуззю – жоден буровий рекорд не означатиме справжнього поступу.