Війна, зруйновані міста і села, тисячі людей з інвалідністю, чотири повітряні тривоги лише в день голосування за бюджет, мільярди допомоги від закордонних партнерів. В цей час місто Київ, попри супротив громади, приймає бюджет, в якому не пріоретизовано розбудову безбарʼєрного Києва, створення мережі укриттів, інвестиції в критичну інфраструктуру і, головне, підтримку ЗСУ.
Місто отримало класичний бюджет мирного часу. Бюджет розвʼязок, бруківки і асфальту.
Акценти та пріоритети можете оцінити самі:
23,8 млрд на транспортну галузь міста. Тут нові розвʼязки і дороги: на вул. Дегтярівській та Богатирській, Броварському проспекті та на Оболоні (окружна). Передбачено продовження будівництва найдорожчого в історії людства Подільсько-Воскресенський мосту і метро на Виноградар, яке вже стало міським мемом.
50 млн грн на реконструкцію парків. Не дивуйтеся: знову парк Наталка і Орлятко, ніби інших в Києві немає
14,3 млн грн на міську цільову програму з розвитку туризму
Кошти на ЗСУ – 763 млн грн – закладені в бюджеті Департаменту муніципальної безпеки, Правкою мер додав ще 1 млрд грн. Важливо: немає розуміння, на що саме будуть використані ці кошти. Чи адекватна ця сума – ні.
Може скластися враження, що Київ живе в окремому від країни світі, коли, нівелюючи вимоги часу, потреби громади і елементарну людську гідність, ті, хто роками “ділить бюджет, так і не зрозуміли, що ворог – не лише сусід, але і корупція, з якою потрібно так само відчайдушно битися.
Кажуть, погані звички важко вмирають. Головна погана звичка влади в Києві – “освоювати” податки містян, виходячи зі свого, абсолютно невідповідного ситуації не лише в країні, але й у світі, бачення та особистих інтересів.
А в цей час люди не мають можливості знайти прихисток в укриттях, їх недостатньо, або стан незадовільний, киян висаджують з громадського транспорту під час повітряної тривоги, залишаючи 2 варіанти: мерзнути на вулиці, або пересідати у маршрутки, які розвалюються під час руху, закривають людей з інвалідністю вдома, адже вони не можуть вільно пересуватися містом.
Чомусь тих, хто підтримав цей бюджет, не хвилює, як людина, що втратила кінцівки внаслідок цієї жахливої війни, буде користуватися заповненим вщент громадським транспортом, через аварії в метро, які є результатом відсутності адекватного інвестування в експлуатацію та заохочення агресивної забудови, потрапляти в маршрутку, або просто переходити вулицю, що дає одну можливість – підземний перехід. Чому мера не хвилює, яка взагалі в місті ситуація з безбар’єрністю? Бюджет міста не вирішує ситуацію із вшануванням та поховання загиблих захисників та захисниць, їх реабілітацією та психологічною підтримкою.
Це знову бюджет, який звикли між собою ділити представники та представниці депутатського корпусу і які продовжують перебувати в ілюзорній реальності, думаючи, що війна десь далеко і ніяк не зачіпає їх інтереси. Чи врятує Київ нова розвʼязка і дорога, яка руйнує екопарк Осокорки Київ від ворога? Чи справді цього хочуть платники податків, які формують бюджет?
Замість заповідних територій в наступному році на нас можуть чекати кілометри доріг і бетонні джунглі, серед яких кожен і кожна, хто підтримав цей бюджет, житимуть своїм безтурботним життям, доки хтось буде мерзнути в окопі, на мітингу в захист екопарку Осокорки, чи стояти в черзі до старої, жовтої маршрутки.
За особистої підтримки мера, адже нічого в цьому місті не відбувається без його згоди, столична влада наріжним каменем для себе зробила поверхневий блиск міста, проголосувавши за свою реальність під акомпанемент сирен повітряної тривоги.
Мер і більшість Київської міської ради обрали не спільну перемогу у війні, частиною якої має стати місто Київ, а персональну на виборах та традиційне збагачення.
Що на нас чекає далі? Мітинги під стінами Київради, які збиратимуть усе більше киян, моя важка робота, моїх колег та колежанок, які, як і я, не підтримати цей ганебний бюджет, над тим, щоб його змінити під час коригувань. І сумніви, сумніви партнерів щодо доцільності фінансової підтримки країни, яку не хоче підтримувати її столиця.
Київ міг би бути прикладом для інших міст, як бути складовою перемоги, а став прикладом того, який бюджет не можна приймати під час війни.
“Міста мають жити своїм життям” – такою фразою Володимир Прокопів, голова фракції “Європейська солідарність”, пояснив доцільність такого бюджету. Не думаю, що з цим погоджуються кияни! Міста мають жити життям, в якому головне – перемога, бо без неї не буде міст!
