Search here...

Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

COFCO у центрі фінансового скандалу: звинувачення у фіктивних зернових операціях та офшорних схемах

Китайська компанія COFCO, яка вважається одним із ключових гравців на українському зерновому ринку, опинилася під хвилею гучних звинувачень, що можуть мати серйозні наслідки для аграрної галузі та державних фінансів. За словами адвоката Кирила Яковця, діяльність структури має ознаки масштабних фінансових маніпуляцій, пов’язаних із проведенням фіктивних операцій із зерном, через які щорічно бюджет України нібито втрачає десятки мільярдів гривень.

Юрист заявив, що за лаштунками цього бізнесу стоїть розгалужена мережа впливу, яка охоплює посадовців Міністерства аграрної політики, Державної податкової служби, митних органів та навіть окремих представників судової системи. Саме вони, за його словами, забезпечують прикриття для сумнівних операцій, що дозволяє компанії уникати реального контролю та відповідальності.

Після оприлюднення цих заяв генеральний директор українського офісу COFCO Володимир Осадчук подав проти адвоката позов до суду, звинувативши його у поширенні неправдивої інформації. Сам Яковець називає позов спробою тиску й наголошує, що надав факти, які потребують офіційного розслідування.

Керівництво COFCO публічно не коментувало обвинувачення. Державні органи, які згадуються у заяві, також поки не оголосили про перевірку.

Жіночі можливості на ринку праці в 2025 році: ключові сфери розвитку

2025 рік відкриває для жінок нові горизонти у професійному світі, де головними стають фінансова стабільність, гнучкий графік та швидке навчання новим компетенціям. Сучасний ринок праці стимулює розвиток у напрямках, де поєднуються технології, креативність та аналітичне мислення. Серед них виділяють п’ять ключових сфер, які формують тенденції та перспективи.

На першому місці – ІТ та технології. Тут можливості безмежні: розробка програмного забезпечення, тестування, аналітика даних, кібербезпека та UI/UX-дизайн. Важливо, що для старту в цій індустрії не обов’язково мати профільну освіту — достатньо проходження спеціалізованих курсів, онлайн-академій та інтенсивних буткемпів. Зростання цієї галузі продовжує стимулювати попит на молодих спеціалістів, а дистанційна робота дозволяє поєднувати кар’єру з особистим життям.

Медичний сектор і біотехнології демонструють стійкість попиту: телемедицина, генетичні та нейробіологічні дослідження, управління медичними системами поєднують технології з турботою про пацієнта і дають зрозумілу траєкторію кар’єрного зростання. Паралельно зростає «зелена» економіка — від відновлюваної енергетики до еко-консалтингу та управління ресурсами: ці напрями відповідають і на бізнес-запити, і на суспільний запит сталості. П’яту позицію посідає освіта та розвиток особистості — онлайн-викладання, коучинг, авторські тренінги дають гнучкий графік і можливість монетизувати експертизу.

Три тренди формують вибір професії у 2025-му: поширення дистанційної роботи, прискорена інтеграція автоматизації та ШІ, а також чіткіший запит на баланс між роботою й особистим життям. Фахівчиням радять відштовхуватися від власних інтересів, звірятися з попитом на ринку й інвестувати у короткі програми навчання та сертифікації — це дозволяє швидко підтвердити компетенції і залишатися конкурентними без довгих академічних траєкторій. Підсумок очевидний: професії майбутнього потребують не лише технічних навичок, а й емпатії, креативності та гнучкого мислення — якостей, які дедалі частіше визначають успіх у командах і продуктах.

Укрзалізниця між політикою та економікою: криза, яку замовчують

Укрзалізниця опинилася в епіцентрі подвійного тиску — фінансового та політичного. Популістичні ініціативи на кшталт «3000 кілометрів безкоштовних подорожей» для громадян створюють привабливу картинку для політичних рейтингів, однак у реальності вони поглиблюють фінансову прірву. За підсумками 2024 року пасажирські перевезення принесли компанії близько 18 мільярдів гривень збитків, а у 2025 році цей показник може перевищити вже 22 мільярди.

Традиційно ці втрати компенсувалися прибутками від вантажних перевезень, проте й цей сегмент демонструє спад. Експортні потоки скорочуються, логістичні ланцюги ускладнені, а внутрішній ринок не може забезпечити потрібних обсягів. Таким чином, головне джерело фінансової стабільності поступово виснажується.

Додатковий пресинг — відновлення інфраструктури після ударів РФ і валютні борги з часів Євро-2012. Уже у 2026 році залізниця має сплатити близько 34 млрд грн за зовнішніми зобов’язаннями. Без цільової підтримки держави, модернізації управління та системної антикорупційної роботи компанія ризикує не витримати нинішнього навантаження.

На цьому фоні дискусії викликає липневий контракт УЗ із ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на 398 млн грн: ціна одного вагона — до 98 млн грн, що вдвічі дорожче за попередні закупівлі. При цьому компанія виплатила 58% авансу (понад 277 млн грн), тоді як виготовлення вагонів заплановано на 2026 рік. В умовах дефіциту ліквідності та зростання боргового навантаження така структура контракту виглядає щонайменше ризикованою.

Ключова дилема для УЗ — баланс між соціальною функцією й фінансовою стійкістю. Без перегляду тарифної політики, адресних дотацій на «соціальні кілометри» та прозорішого підходу до капітальних закупівель залізниця й надалі дотуватиме пасажирів коштом падаючого вантажного бізнесу — із усіма наслідками для стабільності перевізника.

Словаччина може знизити тариф на транзит газу для України: умови та перспективи

Словаччина готова розглянути можливість зменшення тарифу на транзит природного газу до України за умови укладання довгострокових імпортних контрактів з «Нафтогазом». Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко зазначила, що цей крок є частиною стратегії здешевлення постачання газу на український ринок, що має безпосередній вплив на економічну доступність ресурсу для споживачів.

За словами Свириденко, ключовим фактором для Братислави є гарантія стабільних багаторічних угод на імпорт газу. Це означає, що транзитний тариф може бути переглянутий лише за умов наявності чітких і довгострокових домовленостей, які забезпечують передбачуваність постачань. В «Нафтогазі» вже активно готують такі контракти, орієнтуючись на зниження собівартості ресурсу та додаткову стабілізацію ринку.

Потенційне зниження словацького тарифу може стати важливою частиною стратегії диверсифікації маршрутів та джерел постачання газу до України — на тлі коливань європейських цін і потреби у прогнозованих умовах імпорту на опалювальні сезони. У публікаціях також зазначається, що нинішній тариф у Словаччині є вищим, ніж у сусідніх напрямках, тож перегляд ставки здатний поліпшити економіку поставок.

Раніше довкола словацько-української газової співпраці виникали напруження, однак нинішні сигнали з Братислави свідчать про прагматичний пошук взаємовигідної моделі транзиту для імпорту в Україну. Подальші рішення залежатимуть від параметрів та строків підготовлюваних «Нафтогазом» контрактів.

Глобальні зсуви 2025 року: як п’ять чинників формують нову архітектуру ринку праці

У 2025 році світовий ринок праці переживає фундаментальні перетворення під впливом одразу кількох потужних чинників. Поєднання технологічного прориву, кліматичних викликів, демографічних змін та політичної фрагментації створює безпрецедентний тиск на економічні системи. Найдинамічніше розвиваються напрями, пов’язані з інформаційними технологіями, аналізом даних, кібербезпекою та управлінням штучним інтелектом, тоді як традиційні, рутинні професії поступово зникають або трансформуються.

Фахівці Erasmus University Rotterdam виокремлюють п’ять головних рушіїв цих змін. Перший — технологічні зсуви: автоматизація процесів, масове впровадження ШІ та роботизація промисловості. Другий — «зелений» перехід, що охоплює розвиток сталої енергетики, скорочення викидів і формування циркулярної економіки. Третій чинник — демографічні процеси: старіння населення в розвинених країнах і збільшення трудової міграції у глобальному масштабі. Четвертий — геополітична фрагментація, що призводить до нових бар’єрів у торгівлі, перерозподілу виробничих ланцюгів та регіоналізації ринків. П’ятий — економічна невизначеність, яка підживлюється інфляційними ризиками, коливаннями валют і зміною споживчих моделей.

За оцінками World Economic Forum, до 2030 року у світі може з’явитися близько 170 млн нових робочих місць. Найбільш помітний приріст очікується у спеціальностях, пов’язаних із даними (Big Data), фінтех-інженерією, штучним інтелектом і машинним навчанням, а також розробкою програмного забезпечення. Водночас під найбільшим ризиком — касири, адміністративні помічники та оператори вводу даних: їхні функції швидко автоматизуються.

Для працівників і бізнесу це означає поступову «переупаковку» компетенцій. Попит зростає на аналітичне мислення, цифрову грамотність, роботу з великими даними, кібербезпеку, управління продуктом і «зелені» навички — від енергоаудиту до проєктування низьковуглецевої інфраструктури. Компанії, які швидко інвестують у перепідготовку, виграють у конкуренції за таланти, а працівники, що першими опанують нові інструменти ШІ та аналітики, підвищують стійкість кар’єри.

Новий етап пілотного проєкту з базової соціальної допомоги: що змінилося

Міністерство соціальної політики 3 листопада оголосило про старт нового етапу пілотного проєкту з базової соціальної допомоги, який розширює доступ до державної підтримки для домогосподарств по всій Україні. Тепер долучитися можуть усі, хто відповідає встановленим критеріям, незалежно від того, чи отримували вони попередньо інші соціальні виплати.

Базова соціальна допомога створена для заміни одразу п’яти різних програм: підтримки малозабезпечених сімей, допомоги одиноким матерям, забезпечення багатодітних родин, тимчасової допомоги дітям у випадках, коли батьки ухиляються від сплати аліментів або їхнє місце перебування невідоме, а також соціальної підтримки людей, які не мають права на пенсію, та осіб з інвалідністю. Такий підхід дозволяє значно спростити процедуру отримання допомоги та зменшити бюрократичне навантаження для громадян.

Допомогу не призначать, якщо у складі сім’ї є працездатні дорослі, які понад три місяці не працюють, не навчаються і не стоять на обліку в центрі зайнятості (виняток — догляд за людиною з інвалідністю чи втрата працездатності). Підставою для відмови також є великі покупки або набуття майна за останній рік понад 100 тис. грн, понад 100 тис. грн на рахунках чи в облігаціях, друга квартира/будинок (із визначеними винятками) або наявність більш ніж одного авто віком до 15 років.

Базою для розрахунку є 4500 грн: 100% — першому члену сім’ї (уповноваженому заявнику), 100% — кожній дитині до 18 років і особам з інвалідністю I–II групи, 70% — кожному наступному дорослому члену сім’ї. Сума допомоги визначається як алгебраїчний підсумок цих часток (з урахуванням умов програми).

За задумом Мінсоцполітики, об’єднання кількох виплат у «базову» має спростити доступ до підтримки, зробити її зрозумілішою та адреснішою.

1...363738...222сторінка 37 з 222

Контакти редакції: [email protected]