Наука

Військовослужбовці в Україні мають закріплене законом право захищати свої права у випадках, коли накази, рішення або дії командування суперечать законодавству чи виходять за межі наданих повноважень. У Міністерстві юстиції підкреслюють: проходження військової служби не позбавляє людину права на правовий захист, а держава зобов’язується забезпечити ефективні механізми оскарження та доступ до безоплатної правничої допомоги.

Законодавство передбачає можливість оскарження широкого кола управлінських рішень. Зокрема, військові можуть звертатися зі скаргами щодо наказів про звільнення з військової служби, переведення до іншої частини або призначення на посаду. Також предметом оскарження можуть бути рішення, пов’язані з укладенням, продовженням чи достроковим розірванням контракту, а також питання присвоєння, пониження або позбавлення військового звання.

Серед найпоширеніших проблем, з якими звертаються військовослужбовці, — невиплата грошового забезпечення та інших належних коштів, незаконне звільнення мобілізованих, відмова у розірванні контракту, порушення процедури звільнення за станом здоров’я, ненадання соціальних виплат і допомоги.

Захист своїх прав військові можуть здійснювати кількома шляхами. Зокрема, через органи військового управління, Військову службу правопорядку, Уповноважену Президента з питань захисту прав військовослужбовців, а також через систему безоплатної правничої допомоги.

У системі безоплатної правничої допомоги фахівці надають консультації, допомагають підготувати заяви та скарги. Для ветеранів і учасників бойових дій передбачена також підготовка процесуальних документів і представництво інтересів у суді. У Мін’юсті підкреслюють, що звернення за правовим захистом є законним інструментом відновлення порушених прав і не може бути підставою для тиску чи переслідування з боку командування.

У коридорах Львівського музею історії релігії, що нині розміщується в приміщеннях колишнього домініканського монастиря, виявлено старовинні настінні розписи, походження яких фахівці відносять до кінця XVI – початку XVII століття. Виявлення цих фрагментів стало результатом тривалих досліджень і реставраційних робіт, про що повідомила реставраторка Леся Гануляк. Знахідка привернула значну увагу, адже йдеться про рідкісний зразок настінного мистецтва ранньомодерної доби, прихований під шарами пізніших ремонтів і нашарувань.

За даними Інституту Polonika, у 2025 році в монастирських коридорах проводили консерваційно-реставраційні роботи, які стали логічним продовженням досліджень, розпочатих у 2023 році. Під час детального обстеження стін спеціалісти зафіксували залишки орнаментальних і сюжетних декоративних елементів. Хоча на сьогодні збереглися лише фрагменти колись масштабної системи розпису, кожен з них демонструє високий рівень майстерності, характерний для художніх традицій того періоду.

Реставратори очистили одну стіну зали постійної експозиції, де знайшли фрагменти стінопису. Розписи були приховані понад 20 шарами пізніших перемалювань та тиньку. Виявлено два періоди створення розписів: давніший фресковий шар кінця XVI століття зображує коней, а верхній шар початку XVII століття виконаний у клейовій техніці та містить фрагменти зображень путті.

Проєкт реставрації вартістю 111 тис. злотих (майже 1,3 млн грн) фінансувало Міністерство культури Польщі, а роботи виконувала фірма Artem Renovo. Фахівці розчистили розписи, укріпили тиньк і фарбовий шар, а з нового року продовжать консерваційні роботи.

Нагадаємо, реставрація колишнього домініканського монастиря на площі Музейній у Львові триває з 2020 року. Раніше вже відреставрували монастирську трапезну та каплицю. Будівлю монастиря звели у XVI столітті на старіших спорудах, про що свідчать елементи готичної архітектури в структурі стін. У 1972 році монастир пристосували для музею.

У відкритих реєстрах з’явилися відомості з декларації заступника начальника ГУНП у Запорізькій області, керівника слідчого підрозділу Руслана Усманова. Аналіз задекларованих даних свідчить про наявність у нього значних грошових заощаджень у готівці, а також нових об’єктів нерухомості, оформлених на членів родини. Інформація викликала підвищений інтерес з боку громадських спостерігачів та антикорупційних ініціатив.

Руслан Усманов — полковник поліції, уродженець міста Первомайськ Луганської області, яке нині перебуває під тимчасовою окупацією. Після початку повномасштабної війни він мешкає та несе службу в Запоріжжі. У декларації зазначається, що у власності посадовця з 2008 року перебуває земельна ділянка площею близько 1500 квадратних метрів у селі Хрящівка Луганської області. Цей актив був набутий ще до окупації регіону та бойових дій.

За 2024 рік поліцейський офіційно отримав 1,12 млн гривень грошового забезпечення, 1000 гривень разової винагороди ветеранам та 4 тис. гривень соціальних виплат як внутрішньо переміщена особа. Інших доходів у декларації не зазначено.

Особливу увагу привертає розділ грошових активів: Руслан Усманов зберігає готівкою 40,5 тисяч доларів, тоді як на банківських рахунках у “ПриватБанку” та “Ощадбанку” знаходиться лише 30,5 тисяч гривень.

Родина поліцейського не задекларувала автомобілів, цінного рухомого майна, корпоративних прав чи інших інвестицій. Натомість у 2023 році вони придбали квартиру площею 50,6 м² у Софіївській Борщагівці під Києвом вартістю 2,62 млн гривень у спільну власність із сином та матір’ю (Валентина Усманова).

Державний реєстратор Сергій Зоткін став фігурантом резонансного розслідування, у якому йдеться про масові зловживання у сфері оформлення прав на нерухоме майно. Його діяльність, за інформацією громадських активістів та журналістів-розслідувачів, пов’язують із системним «узаконенням» самовільних забудов, коригуванням площ об’єктів без законних підстав та внесенням змін до технічних характеристик будівель, що не відповідали дійсності.

Зібрані матеріали свідчать про те, що дії реєстратора могли здійснюватися не одноосібно. У повідомленнях активістів згадуються можливі зв’язки Зоткіна з начальницею Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Свистун, а також із харківським адвокатом Валентином Мельником. За версією розслідування, саме ця співпраця начебто створила умови для перетворення державних реєстраційних процедур на механізм отримання приватної вигоди.

Одним із найпоказовіших випадків став об’єкт незавершеного будівництва в смт Пісочин. На початку лютого 2024 року нотаріус зареєстрував його продаж у стані готовності 70,5%. Але вже через півтора місяця Зоткін вніс новий запис, зареєструвавши цей самий об’єкт як повністю завершений, а його площу збільшив до 515,4 кв. м. Жодних документів про завершення будівництва, декларацій чи рішень контролюючих органів подано не було.

Схожа ситуація була зафіксована із квартирою на вулиці Кандаурова в Харкові: первинна площа становила 26,8 кв. м, але після втручання реєстратора вона «виросла» до 74,7 кв. м. Аналіз реєстраційних дій показує системність цих порушень: за заявами №62763431, №62763419 та №62763370 площі об’єктів збільшувалися у три–чотири рази виключно на підставі технічних паспортів, що законом прямо заборонено.

Джерела стверджують, що діяльність Зоткіна була неможливою без участі Ірини Свистун та адвоката Мельника, які створили неформальну «вертикаль контролю» за реєстраторами. За цією схемою робочі місця для державних реєстраторів фактично продавалися, а самі чиновники щомісяця сплачували винагороду за можливість виконувати свої обов’язки. Значна частина реєстрацій проводилася не в органах місцевого самоврядування, а в приватному офісі на вул. Сумській, 96.

Окрему роль у схемі нібито відігравав і кум адвоката Мельника — посадовець Мін’юсту Волик, який забезпечував політичний захист і впливав на кадрові рішення.

Розслідувачі наголошують, що описані дії становлять не лише адміністративні порушення, а й ознаки кримінальних правопорушень, включно зі зловживанням службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей до державного реєстру.

Осмислене формування міського середовища дедалі частіше стає ключовою умовою для гармонійного розвитку громад. Сучасні міста стикаються з численними викликами — від зростання населення та транспортного навантаження до необхідності збереження історичної спадщини й адаптації до кліматичних змін. У таких умовах важливо створювати простір, у якому поєднуються комфорт, екологічність, урбаністична логіка й повага до потреб мешканців. Саме якість підходів до планування визначає, чи стане місто зручним для життя сьогодні й стійким до викликів завтра.

Системне оновлення територій потребує комплексного бачення, у якому враховано інтереси різних груп. Добре спроєктований міський простір передбачає продуману інфраструктуру, збалансовану забудову та можливості для соціальної взаємодії. Важливу роль відіграє також доступність зелених зон, адже вони не лише зменшують рівень забруднення повітря, а й покращують психологічний стан містян. Інвестиції в озеленення, водні об’єкти та рекреаційні зони є інвестиціями у здоров’я й добробут.

«За таких погодних умов підвищується ризик пошкодження кореневої системи при різких температурних коливаннях та збільшується життєвий цикл шкідників — колорадського жука, шовкопряда та інших, які не гинуть через м’які зими», — зазначив Людвенко.

Проблему поглиблює скорочення запасів вологи у ґрунті, що стало наслідком тривалих періодів спеки та нестабільних опадів. В окремих регіонах ситуація критична через знищену або недоступну зрошувальну інфраструктуру.

За словами завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», члена-кореспондента НААН Олександра Захарчука, саме поєднання війни та потепління стало особливо руйнівним на півдні України.

«Показовим прикладом є Херсонщина, Запоріжжя та Донеччина. Підрив Каховської ГЕС, який зруйнував зрошення на 0,6 млн га, у поєднанні з різким потеплінням призвів до втрат урожайності 30–50% на площі 1,2 млн га», — наголосив науковець.

Через зміну клімату, зростання ризиків і обмежені можливості зрошення українські фермери дедалі частіше обирають ранньостиглі й посухостійкі сорти культур. Цей тренд уже помітно впливає на структуру посівів у центральних, південних і частково у східних регіонах.

Утім, навіть нові агротехнології не можуть повністю компенсувати вплив теплих зим на чисельність шкідників.

Минулого літа фермери з південних та центральних областей повідомляли про різке зменшення кількості колорадських жуків. Молодший науковий співробітник НПП «Тузлівські лимани» Євгеній Халаїм пояснив, що це була «одноразова акція» — наслідок аномальної засухи.

На півночі та заході країни, де літо було більш вологим і прохолодним, чисельність шкідника не змінилася.

Надішліть, будь ласка, повний вихідний текст, і я підготую нову унікальну розширену версію з заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Частина ділянок, які потенційно може поглинути вода, нині перебуває в окупації. Аналіз базувався на даних 2018 року, та експерти попереджають: реальні зміни стануть відчутними вже до 2100 року. Те, що ще кілька десятиліть тому вважалося віддаленою перспективою, сьогодні виглядає загрозою, яка швидко наближається.

Євгенія Засядько нагадала, що глобальна спільнота давно мала інструменти для запобігання критичним сценаріям. Паризька кліматична угода 2015 року зобов’язувала країни послідовно скорочувати викиди парникових газів кожні десять років, аби утримати потепління в межах безпечних параметрів. Однак виконання цих зобов’язань виявилося набагато менш системним, ніж передбачалося.“Нині під питанням, чи зможемо ми досягнути цілей Паризької угоди і який сценарій майбутнього стане реальністю”, — підкреслила вона.

Ситуацію ускладнює і позиція США, які є ключовим гравцем у глобальній кліматичній політиці. Вихід країни з Паризької угоди, який підписав президент Дональд Трамп, за оцінками експертів, послаблює міжнародні зусилля зі стримування наслідків глобального потепління та ускладнює координацію між державами.

Наслідки підвищення рівня моря можуть кардинально вплинути на життя мільйонів українців і змінити економіку регіонів, які залежать від прибережної інфраструктури, аграрного виробництва та транспорту. Екологи закликають уряди посилити адаптаційні плани, а також прискорити темпи скорочення викидів, аби уникнути найгірших сценаріїв.