Наука

Личаківський районний суд Львова поставив крапку в справі адвоката Маріана Цаплака, якого оперативники затримали в момент передачі коштів за схемою «допомоги» військовозобов’язаному у виїзді за кордон через систему «Шлях». Розгляд, що набув широкого суспільного розголосу, завершився перекваліфікацією обвинувачення: замість провадження щодо незаконного переправлення ухилянтів було встановлено факт шахрайства. Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 тисячі гривень, визнавши, що обіцяні юридичні послуги були способом заволодіти грошима клієнта.

Згідно з матеріалами слідства, Маріан Цаплак пропонував військовозобов’язаному «вирішити питання» з перетином кордону за суму від 4500 до 5000 доларів США. Схема передбачала оформлення чоловіка волонтером однієї з громадських організацій, внесення до системи «Шлях» та проведення низки нібито необхідних консультацій. За твердженням правоохоронців, адвокат стверджував, що має можливість забезпечити позитивне рішення завдяки своїм зв’язкам і досвіду, хоча фактично не мав законних інструментів для реалізації обіцяного.

23 червня 2023 року Цаплак отримав перший транш — 8000 гривень. 26 липня під час отримання другої частини — 4000 доларів імітаційними купюрами — його затримали працівники поліції.

У суді адвокат визнав, що справді планував заволодіти коштами, але заперечив будь-які наміри переправляти ухилянтів. Він пояснив, що потребував грошей на навчання доньки у США, а тому вигадав схему та розповідав клієнтам неправдиві історії.

Суддя Роман Головатий погодився з доводами сторін і перекваліфікував обвинувачення на шахрайство (ч. 1 ст. 190 ККУ). Вироком суду Маріана Цаплака визнано винним та призначено штраф у розмірі 34 тис. грн. Право на зайняття адвокатською діяльністю у нього наразі зупинене. Вирок може бути оскаржений в апеляції.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про звільнення прокурора прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Михайла Горощенка після масштабного корупційного скандалу, що привернув значну увагу суспільства та правоохоронних органів. Рішення комісії стало логічним продовженням подій, які розгорталися після затримання посадовця 27 травня 2025 року в Києві неподалік ресторану «Sunset Terrace». Саме там, за даними оперативників, він отримав від посередника 10 тисяч доларів, а передача відбувалася під повним контролем СБУ та Державного бюро розслідувань.

Слідство стверджує, що Горощенко вимагав кошти як плату за нібито можливість вплинути на перебіг одного з кримінальних проваджень у Київській області. Суть обіцянки, зафіксованої детективами, полягала в тому, що прокурор нібито міг домогтися перекваліфікації підозри з тяжкої корупційної статті, пов’язаної з отриманням хабара, на значно м’якшу норму. Така «послуга» відкривала б для підозрюваного шлях до уникнення суворого покарання, а також створювала ризики для подальшого розвалу справи.

Розмови про суму та погрози «реальним строком» тривали кілька тижнів до затримання. За інформацією правоохоронців, прокурор усвідомлював ризик документування та навіть радив співрозмовникам бути «конспіративнішими», однак продовжував вимагати кошти. Його пояснення про те, що гроші були нібито компенсацією за пошкодження автомобіля дружини після ДТП, комісія назвала вигаданими — жодного підтвердження такої аварії не надано.

Після повідомлення про підозру дії прокурора кваліфікували як шахрайство в особливо великих розмірах. КДКП, розглянувши дисциплінарні матеріали, дійшла висновку, що поведінка Горощенка грубо порушує стандарти доброчесності і є несумісною з перебуванням у системі прокуратури. Навіть його понад двадцятирічний стаж, який зазвичай розглядають як пом’якшувальну обставину, не вплинув на рішення.

Комісія остаточно ухвалила звільнення та направила його Генеральному прокурору для виконання. Відтепер Михайло Горощенко офіційно позбавлений посади та статусу прокурора.

Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська порушила тему, що викликала широкий резонанс: необхідність повного блокування месенджера Telegram на території України. У своїй розмові з журналістами вона наголосила, що ця платформа стала одним із головних каналів проникнення російськомовного та відверто ворожого контенту, який особливо активно впливає на українських підлітків. На переконання омбудсменки, мова йде не просто про шкідливі інформаційні потоки, а про загрозу для довгострокового культурного та мовного розвитку держави.

Івановська підкреслила, що Telegram нині є середовищем, де російська дезінформаційна інфраструктура працює найефективніше: через канали, чати та псевдомедійні майданчики поширюються меседжі, які формують ворожі наративи, підважують українську ідентичність та маніпулюють громадською думкою. На її думку, без радикальних кроків Україна не зможе ефективно протистояти цьому впливу, адже традиційні методи регулювання в інформаційній сфері часто виявляються недостатніми.

«Це необхідно зробити, як мені видається. Якщо ми думаємо про завтра, якщо ми думаємо про Україну українську… тут України не буде, якщо ми не почнемо послідовно перекривати канали поширення ворожих наративів і пропаганди», — наголосила вона.

Попри заклики до блокування, настрої суспільства не такі однозначні. Згідно з дослідженням Internews, у 2024 році 72% українців використовували Telegram для читання новин, що робить месенджер одним із ключових каналів інформування.

Разом із тим минулорічне опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що лише 9% українців підтримують повну заборону Telegram. Натомість близько 54% виступають за часткові обмеження, зокрема блокування окремих каналів, а не всієї платформи.

Дискусії щодо можливості блокування Telegram тривають і на державному рівні. Головне управління розвідки Міноборони України раніше заявляло, що месенджер становить ризики для національної безпеки, тому необхідно шукати рішення, яке б мінімізувало потенційні загрози.

Поки що остаточних рішень немає, однак заява мовної омбудсменки може посилити дискусію навколо майбутнього Telegram в Україні.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.

Поки одесити занурені у скандали, пов'язані з діяльністю міського голови Геннадія Труханова, на тлі цих подій формується набагато сильніший і значно більш впливовий тандем. Голова Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Кіпер та колишній керівник Дніпропетровської області, генерал Сергій Лисак, поступово замикають на собі ключові фінансові потоки південного регіону України. Йдеться не лише про бюджети на укриття та інфраструктурні підряди, але й про інші значущі фінансові схеми, зокрема пов’язані з активами, що потрапили під санкції.

Цей союз, хоч і неформальний, вже отримав репутацію одного з найвпливовіших центрів ухвалення рішень на південь від Києва, де обидва фігуранти мають не лише політичний, а й значний економічний вплив. Кіпер, як голова Одеської ОВА, перебуває в епіцентрі критики за свій стиль управління, що включає жорсткий ручний контроль над силовими структурами та використання адміністративних важелів для вирішення локальних проблем. Його діяльність часто розглядають через призму особистих зв'язків з бізнесом, що виводить на поверхню питання щодо прозорості витрат бюджетних коштів.

За словами місцевих депутатів та експертів, Кіпер фактично побудував власну «вертикаль» впливу. Вона охоплює тендерні комітети, керівників комунальних структур, частину суддівського корпусу та низку бізнес-груп, які працюють переважно на державних підрядах. У воєнний час така концентрація повноважень дала можливість розширити схеми, які раніше були локальними, до масштабу області.

Прихід Сергія Лисака в одеську політичну архітектуру експерти пояснюють просто: регіон потребував силового «наглядача», здатного забезпечити стабільність схем усередині вертикалі. У Дніпропетровській області Лисак уже здобув репутацію посадовця, який контролював обраних підрядників і фактично формував ринок оборонних та будівельних робіт.

На Одещині він з’явився як союзник Кіпера — і дуже швидко влився в місцеву систему. Джерела в обласних структурах стверджують: саме Лисак став ключовим комунікатором між Кіпером і підрядниками, які заходять на проєкти відбудови та будівництва укриттів. Його поява забезпечила «силове прикриття» схем і додала тандему впевненості у безкарності.

Одним із найбільших скандалів, який привів до появи дуету в медійному полі, стала історія з активами російського бізнесмена Ігоря Наумця. Після запровадження санкцій його майно мало перейти у власність держави. Натомість — відповідно до документів та матеріалів журналістських розслідувань — воно опинилося у структурах, пов’язаних із колишнім депутатом Сергієм Шапраном.

Схема виглядала класично: перереєстрація компаній, фіктивні договори, заниження вартості та судові рішення, що «очищали» активи. За інформацією джерел, частина цих операцій відбувалася за мовчазного сприяння структури Кіпера, а нові компанії, які отримували активи, надалі вели діяльність, пов’язану з російськими контрагентами. Це ставить під сумнів не лише законність, а й безпековий аспект таких оборудок.

Найбільш відчутним для мешканців області став напрям будівництва укриттів. Після повномасштабного вторгнення Одещина отримала сотні мільйонів гривень на ці потреби. Проте темпи роботи та якість об’єктів викликали все більше запитань.

Громади скаржаться на укриття, які коштують дорожче за приватні будинки, на проєкти з невиправдано великими бюджетами й на ситуації, коли завершення об’єктів затягується без видимих причин. У регіоні вже працюють кілька підрядників, які регулярно отримують великі контракти. Неформально їх пов’язують із оточенням Кіпера, хоча офіційних підтверджень немає.

Поява Лисака на цьому напрямі лише посилила підозри. За словами місцевих чиновників, саме він неформально курує частину оборонних і будівельних проєктів, забезпечуючи «потрібні рішення» на рівні силових структур.

Новий виток критики стався після оприлюднення інформації про спробу легалізувати імпорт мінеральних добрив через специфічну схему з мінімізацією податків. За даними медіа, саме Кіпер лобіював інтереси груп, які прагнули завести на ринок велику партію продукції з порушенням правил. Якщо схема буде реалізована, бюджет ризикує втратити мільярди гривень, а стратегічний сектор залишиться без контролю держави.

Цей епізод суттєво збільшив увагу до дуету Кіпер–Лисак. Антикорупційні організації вже заявляють, що мають намір передати матеріали до правоохоронних органів, хоча перспективи реального розслідування поки туманні.

Аналітики відзначають, що феномен дуету Кіпер–Лисак став можливим через слабку координацію між силовими та цивільними структурами, а також через відсутність системного контролю за регіональними витратами у воєнний час. Одещина отримує значні державні кошти, особливо на оборонні й інфраструктурні проєкти, а реальний механізм контролю за їх використанням практично відсутній.

У результаті сформувалася тіньова система ухвалення рішень, яка впливає на розподіл бюджетів, доступ до підрядів та управління стратегічними активами. І хоча публічно Кіпер і Лисак позиціонують себе як керівники, які працюють заради оборони регіону, фактична діяльність їхнього оточення викликає дедалі більше питань.

Сьогодні, 16 листопада, на Землі прогнозується магнітна буря слабкої інтенсивності, рівня G1, що є найнижчим у шкалі геомагнітних штормів. За даними Британської геологічної служби, цей геомагнітний подія є наслідком нещодавніх корональних викидів маси, що спричинили підвищення активності сонячного вітру. Хоча швидкість сонячного вітру поступово знижується, умови в космічному середовищі залишаються збуреними, і можливість подальшого посилення бурі не можна виключати.

Прогнозують, що ця магнітна буря, хоча й буде слабкою, може мати незначний вплив на роботу технічних систем, зокрема, систем зв’язку та навігації. Однак, для більшості людей такі події зазвичай не викликають серйозних порушень у повсякденному житті. Вони можуть позначитися на роботі супутникових сигналів, а також на точності навігаційних приладів, проте значний вплив на глобальні мережі, як правило, не спостерігається.

На Сонці останніми днями фіксувалася одна з найсильніших активностей цього року. За даними space.com, спалах класу X5.1, що стався 12 листопада, став найпотужнішим у 2025 році й викликав помітні радіоперешкоди в Африці та Європі. Потоки випромінювання від цього спалаху досягли Землі практично миттєво.

Найбільший викид сонячної плазми було зафіксовано 11 листопада — це наймасштабніша подія після сильного жовтневого спалаху 2024 року. Наслідки впливали на високу частоту зв’язку на денному боці планети: місцями спостерігалося затухання радіосигналів та короткочасні втрати зв’язку.

Перед цим, 9 і 10 листопада, у тій самій активній сонячній області сталася серія менших, але інтенсивних спалахів, що супроводжувалися корональними викидами маси. Вони також долетіли до Землі та спричинили появу масштабних полярних сяйв на вищих широтах.

Фахівці наголошують: хоча нинішня буря буде слабкою, період посиленої сонячної активності триває. Протягом наступних тижнів можливі нові спалахи та викиди плазми, які можуть впливати на космічну погоду й викликати коливання магнітосфери Землі.