Події

Українські військові, які героїчно обороняли Маріуполь і покидали "Азовсталь" відповідно до наказу, вже два роки знаходяться у полоні. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року Росія здійснила масове вбивство в Оленівці, підірвавши барак, куди попередньо перевели азовців. Ця трагедія призвела до загибелі понад 50 бійців. Близько 700 бійців полку "Азов" досі залишаються у російському полоні. Зворотний контакт із ними ускладнений через неможливість отримати інформацію про їхній стан від міжнародних організацій, зокрема "Червоного Хреста".

Українські державні структури підтримують зв'язок із родинами полонених, проте основні зусилля спрямовані на підтримку ініціатив та проектів, а не на отримання конкретної інформації про їхнє благополуччя у полоні. Розслідування теракту в Оленівці залишається закритим, і інформація про нього обмежена. Українське слідство триває, однак міжнародне розслідування, схоже, ще не розпочалося. Підготовка до подання справи до Міжнародного кримінального суду триває, але цей процес вимагає багато часу та зусиль.

Громадська організація "Спільнота родин Оленівки" організовує акції підтримки полонених у 11 країнах світу. Їхні заходи не лише вшановують пам'ять загиблих в Оленівці, але й підтримують всіх українських полонених. Творчі та культурні проекти також використовуються для підтримки полонених. "Креативна Січ" співпрацює з громадськими організаціями, розробляючи матеріали та мистецькі роботи, щоб вшанувати пам'ять про трагедію та підтримати полонених.

Участь у публічних акціях, підтримка ініціатив та розповсюдження інформації про ситуацію полонених – це ті способи, якими кожен може допомогти родинам та військовим, що перебувають у полоні. Важливо не забувати про цю трагедію, постійно нагадувати про неї та вимагати справедливості для тих, хто ще не повернувся додому.

Трагедія в Оленівці залишається болючою раною для України. Два роки потому понад 700 бійців полку "Азов" досі перебувають у російському полоні, без можливості отримати зворотний зв'язок та інформацію про їхній стан. Масове вбивство українських військових у липні 2022 року потребує ретельного розслідування та міжнародної уваги, але прогрес у цьому напрямку залишається повільним.

Робота українських владних структур та громадських організацій зосереджена на підтримці родин полонених, організації акцій пам'яті та приверненні уваги до їхньої долі на міжнародному рівні. Такі ініціативи є важливими для підтримання морального духу родин та полонених, але необхідно активізувати зусилля щодо отримання конкретної інформації про стан бійців.

Пам'ять про загиблих в Оленівці та підтримка тих, хто залишився в полоні, є моральним обов'язком кожного українця. Участь у публічних акціях, підтримка ініціатив і поширення інформації можуть сприяти поверненню полонених додому та досягненню справедливості. Необхідно продовжувати докладати всіх зусиль, щоб ця трагедія не була забута, а винні у ній були притягнуті до відповідальності.

Українські правоохоронні органи 17 травня повідомили про затримання бізнесмена Віталія Кропачова, відомого своїми активами у вугільній, газовій, енергетичній та медійній сферах. Цю інформацію підтвердило Державне бюро розслідувань (ДБР), зазначивши, що тривають подальші слідчі дії. Причини затримання наразі не розголошуються, проте правоохоронці обіцяють надати більше деталей згодом.

Віталій Кропачов є власником компанії “Укрдонінвест”, яка займається видобутком вугілля та газу. За останні роки він активно розширював свій бізнес, викуповуючи підприємства у різних секторах, включаючи машинобудівну, будівельну та транспортну сфери. Крім того, Кропачов придбав медіаактиви, зокрема телеканали та компанію-оператора цифрового мультиплексу.

Раніше правоохоронці вже розслідували його можливу причетність до схеми з контролем за державними закупівлями у вугільній промисловості, яка призвела до значних збитків для державного бюджету. Зокрема, слідство виявило переплати за обладнання на суму понад 51 мільйон гривень.

Варто також зазначити, що Фонд державного майна України оголосив про намір приватизувати ряд об'єктів, серед яких Білгород-Дністровський порт. Попередні спроби провести аукціони не були успішними через відсутність зацікавлених учасників.

Затримання Віталія Кропачова, одного з впливових українських бізнесменів, стало важливою подією, яка привернула увагу громадськості та медіа. Його арешт може мати значні наслідки для вугільної, газової, енергетичної та медійної галузей, де він активно працював та інвестував. Незважаючи на те, що причини затримання наразі не розголошуються, попередні розслідування його діяльності свідчать про можливі зловживання у сфері державних закупівель, що спричинили значні збитки для державного бюджету. Подальші слідчі дії, про які повідомило ДБР, можуть пролити світло на деталі справи та розкрити масштаби ймовірних правопорушень.

Також варто відзначити, що арешт Кропачова відбувається на тлі оголошення Фондом державного майна України про намір приватизувати ряд об'єктів, включаючи Білгород-Дністровський порт. Це підкреслює важливість прозорості та законності у проведенні приватизаційних процесів та державних закупівель. Успішне завершення слідства та справедливе судове рішення у справі Кропачова можуть сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні та зміцненню довіри до правоохоронних органів і системи правосуддя.

Скандал навколо українських посадовців, які володіють нерухомістю в Дубаї, продовжує наростати. За даними міжнародного проєкту “Dubai Unlocked”, виявлено, що декілька високопосадовців, у тому числі представники Кабінету Міністрів, КМДА та оборонного підприємства, володіють розкішною власністю в цьому ексклюзивному місті. Щоб ухилитися від обов'язку зазначення цих активів у своїх деклараціях, вони передали право власності на ім'я своїх дружин. Проте, розслідування журналістів з проєкту “Схеми” розкрило цю схему, виявивши імена посадовців. Один з них — Віталій Коблош, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики уряду України, чиє ім'я пов'язане з готелем Wyndham Dubai Marina. Виявилося, що його дружина, Наталя, придбала один з великих номерів у цьому готелі у 2018 році за 331 тисячу доларів. Коблош стверджує, що не був проінформований про цю нерухомість. Ще один посадовець, Віктор Перепелиця, керівник бюро підприємства науково-виробничого комплексу “Іскра”, також має апартаменти в Дубаї, проте вони не згадані у його деклараціях за останні роки. Третій посадовець, Дмитро Рахматуллін, виконувач обов'язків очільника автотранспортного підприємства КМДА, придбав 16 квартир в Дубаї на суму 14,5 мільйона доларів, проте ця інформація також відсутня у його деклараціях. Ці дії посадовців є порушенням антикорупційного законодавства та можуть мати серйозні наслідки, включаючи кримінальну відповідальність. Дружина Віктора Перепелиці володіє апартаментами у хмарочосі “Burj Vista Tower 1” в Дубаї від лютого 2014 року. Згідно з документами, ця нерухомість площею 84 квадратних метри оцінюється у 430 тисяч доларів. Проте у декларації посадовця вона не фігурує, так само як і дохід від оренди, який з 2018 року перевищив 154 тисячі доларів. У відповідь на запитання журналістів, Віктор Перепелиця стверджує, що не має поняття про наявність цієї нерухомості у своєї дружини. Його дружина, Ольга, також відкидає будь-який зв'язок із цією власністю. За словами їхньої дочки, вона придбала апартаменти в Дубаї за довіреністю від матері, вклавши власні кошти та не повідомивши батьків. “Моєї мами тут ніколи не було. Я купила це сама, без її знання. Я просто записала це на маму, оскільки у мене була повна довіреність на неї”, – розповіла Ольга Перепелиця.

Справа про володіння нерухомістю в Дубаї знову стала топ-темою в українському суспільстві. На цей раз у центрі уваги опинився голова комунального автотранспортного підприємства столичної мерії, Дмитро Рахматуллін. За даними, що надійшли від міжнародного проєкту “Dubai Unlocked”, він став власником нерухомості ще у 2009 році, коли придбав право власності на 16 квартир у хмарочосі “Ferretti Luxury Beach Residence” поруч з островом Джебель Алі. Однак ця будівля так і не була завершена, а Рахматуллін заперечує своє володіння цією нерухомістю, стверджуючи, що не має жодного майна, яке потребує декларування. Відповідно до його заяв, на момент придбання квартир він працював у приватній компанії в арабо-африканському регіоні, і лише з 2015 року обіймав посади у Києві, проте так і не зазначав цю власність у своїй декларації.

Нещодавно журналісти проєкту “Схеми” виявили, що нерухомість у житлових комплексах Дубая належить колишнім українським посадовцям, народним депутатам, суддям та прокурорам. Зокрема, екс-міністр екології часів Януковича Микола Злочевський, екс-президент “Мотор Січі” В’ячеслав Богуслаєв, лобіст концерну “ЄДАПС” та екс-регіонал Василь Грицак, колишній суддя Артур Ємельянов та екс-заступник прокурора Одеської області Олег Корнілов.

За дослідженням, голова Київського районного суду Одеси Сергій Чванкін, у своїй декларації не згадував про апартаменти у Маямі, що належать компанії його дружини у США, хоча нерухомість була придбана у березні 2023 року, а в декларації за 2022 рік зазначив лише 9,7 мільйонів гривень доходу.

• Українські посадовці, зокрема голова комунального автотранспортного підприємства столичної мерії Дмитро Рахматуллін, володіють нерухомістю в Дубаї, проте відмовляються визнавати своє володіння, наводячи різні аргументи для виправдання.

• Розслідування журналістів також виявило, що нерухомість в Дубаї належить колишнім українським посадовцям, народним депутатам, суддям та прокурорам.

• Ці випадки підштовхують до серйозного обговорення щодо прозорості та етичності у діяльності українських чиновників, а також до посилення контролю за їх деклараціями та майновим станом.

• Недекларована нерухомість за кордоном може свідчити про можливі порушення антикорупційного законодавства та потребує детального розслідування та відповідальності перед законом.

Протягом 2021-2023 років були виявлені численні порушення серед службових осіб ПрАТ “АК “Київводоканал”, що спричинили значні фінансові втрати. Київська міська прокуратура вжила рішучих заходів, направивши до суду чотири кримінальні провадження на загальну суму 67 мільйонів гривень. Ці провадження стосувалися недбалості, розтрати коштів та отримання неправомірних вигод. Звинувачення було висунуто проти дев’яти осіб, включаючи колишнього керівника ПрАТ “Київводоканал”, керівників відділів та департаментів, а також представників місцевої влади та підрядних компаній.

У 2023 році Київська міська прокуратура продовжила активні дії, направивши до суду ще 4 кримінальні провадження за обвинуваченням 9 осіб, серед яких були колишній керівник ПрАТ «Київводоканал», керівники департаментів та відділів, а також представники місцевої влади та підрядних компаній. У цих провадженнях загальні збитки оцінювалися у понад 67 мільйонів гривень.

Поза цим, існують ще п'ять розслідувань, що визначають відповідальність за втрати коштів у компанії. Також ведуться розслідування у відношенні двох кримінальних проваджень, де підозрюваними стали колишній генеральний директор та директор управління капітального будівництва ПрАТ “АК Київводоканал”. Всього триває три досудових розслідування щодо заволодіння коштами у сумі 322 мільйонів гривень.

На підставі проведеного розслідування прокуратурою Києва виявлено серйозні порушення у діяльності керівництва ПрАТ "АК "Київводоканал", які призвели до значних фінансових втрат. Загалом, у період з 2021 по 2023 роки були зафіксовані втрати коштів на суму понад 67 мільйонів гривень. У результаті цього, прокуратура Києва вже направила до суду чотири кримінальні провадження проти дев'яти осіб, включаючи колишнього керівника підприємства, керівників відділів та департаментів, а також представників місцевої влади та підрядних компаній.

Додатково, триває п'ять розслідувань, які визначають відповідальність за втрати коштів у компанії, та ще два кримінальні провадження, де підозрюють колишнього генерального директора та директора управління капітального будівництва підприємства. Усе це свідчить про серйозні порушення в управлінні компанією та необхідність докладних слідчих дій для встановлення правдивих обставин та відшкодування завданих збитків.

Державний департамент Сполучених Штатів Америки висловив свою критику стосовно української влади у зв'язку з порушенням принципів свободи слова під час проведення телемарафону. Під час цього заходу, який транслювався на обраних владою телеканалах, українські ЗМІ з початку війни спільно освітлювали події в країні, тоді як інші канали були відключені від ефірного мовлення. Ця ситуація з телемарафоном стала об’єктом уваги у звіті Держдепартаменту США, присвяченому ситуації з правами людини в Україні за 2023 рік. У документі наголошується, що українські закони "гарантують свободу слова та ЗМІ", але "влада не завжди дотримується цих прав". Зокрема, після введення в Україні воєнного стану влада ввела додаткові обмеження на роботу ЗМІ, стверджує Держдепартамент. Наприклад, в звіті зазначається, що загальнонаціональний телемарафон став платформою, на якій телеканали чергово представляли війну з погляду уряду, і забезпечив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами у прайм-тайм.

Автори документа вказують, що весною 2022 року деякі ЗМІ втратили контракти на телевізійне мовлення та відчували тиск з боку Офісу президента України. Крім того, журналісти-розслідувачі, які критикували владу, іноді потрапляли під негативні кампанії у соціальних мережах, а інколи такі кампанії організовували дружні до влади канали. Звіт також зауважує, що на свободу ЗМІ впливали і інші практики, включаючи самоцензуру. Автори зазначають випадки, коли влада переслідувала журналістів, а також згадують повідомлення про погрози урядовців працівникам ЗМІ.

У звіті також зазначається, що урядові чиновники іноді відмовляли журналістам у акредитації або доступі до прифронтових районів, мотивуючи це питаннями національної безпеки. Проте, за винятком деяких випадків, жителі районів, які перебувають під контролем українського уряду, мали можливість публічно і приватно висловлювати критику уряду і обговорювати громадські питання без страху переслідування з боку влади. Невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року розпочався телемарафон “Єдині новини”. У цьому марафоні об’єдналися державний канал “Рада”, Суспільне мовлення та великі комерційні канали – ICTV/СТБ, 1+1, Інтер та “Україна 24” (пізніше їх замінив канал-новачок “Ми-Україна”). Канали розподілили між собою ефірний час, розбивши його на шестигодинні слоти.

Висновки, які зробив голова Незалежної медійної ради та медіаексперт Отар Довженко, розкривають різнобічні аспекти функціонування телемарафону на початку російського вторгнення. Початково марафон відповідав на актуальні потреби суспільства та телеканалів, забезпечуючи доступ до достовірної інформації та оперативне спростування російської дезінформації. Крім того, він стимулював співпрацю телеканалів та сприяв розподілу навантаження між ними.

Проте з часом фокус марафону змінився. Після стабілізації ситуації в країні та зменшення кількості дезінформації, марафон став інструментом влади для контролю над наймасовішим медіумом – телебаченням. Ідею припинення телемарафону та повернення ринку ЗМІ до звичайного режиму пропонував Отар Довженко в квітні 2024 року. Однак не всі канали були задоволені участю у марафоні. Трієм каналів, що вважалися опозиційними до діючої влади, було заборонено брати участь у марафоні та виключено з цифрового мовлення.

Ця ситуація викликала серйозні обурення серед експертів та громадських активістів, які побоювалися, що довготривала ексклюзивність телемарафону може спричинити втрату інтересу глядачів до телебачення та негативно відобразити демократичні стандарти України у світі. Також виразили занепокоєння з боку Євросоюзу щодо медіаполітики в Україні, підтверджуючи це посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен ще у вересні 2022 року.

Звіт Держдепартаменту Сполучених Штатів Америки не обмежувався лише аналізом свободи слова в Україні, а також звертав увагу на широкий спектр інших прав людини в країні. Зазначалося, що хоча Конституція та цивільний кодекс гарантують громадянам право на свободу внутрішнього пересування та виїзд за кордон, уряд встановив обмеження під час воєнного стану, заборонивши чоловікам віком від 18 до 60 років залишати країну. Також звіт вказував на випадки зловживання правоохоронними органами, неефективність судової системи та загальну вразливість перед політичним тиском та корупцією.

Розділ звіту, приурочений корупції в уряді, висвітлює проблему існуючої кримінальної відповідальності за корупційні дії, проте також підкреслює неефективність та безкарність багатьох чиновників. Це відображає сутність проблеми, з якою стикається суспільство, коли закони існують, але їхнє виконання не гарантується на практиці.

У звіті також звертається увага на дотримання прав жінок, дітей, представників етнічних та соціальних меншин, а також на права працівників. Це важливий аспект, оскільки рівноправ'я та захист прав кожного члена суспільства є важливим показником розвиненості і справедливості держави.

Необхідною є ефективна боротьба з корупцією та забезпечення прав людини на всіх рівнях. Це стане вагомим кроком у зміцненні демократії, підвищенні довіри до влади та створенні справедливого та рівноправного суспільства.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити, що звіт відображає складну ситуацію з правами людини в Україні, включаючи свободу слова, боротьбу з корупцією та захист прав меньшин. Незважаючи на певні законодавчі гарантії, існують серйозні проблеми щодо їхнього виконання та забезпечення на практиці. Безкарність чиновників, неефективність судової системи та обмеження прав деяких груп населення залишаються актуальними проблемами.

Для покращення ситуації потрібна системна реформа, яка враховуватиме рекомендації звіту та забезпечить ефективну боротьбу з корупцією, зміцнення захисту прав людини та забезпечення рівних можливостей для всіх громадян. Тільки таким чином Україна зможе зміцнити своє демократичне спрямування та підвищити довіру громадян до влади.

Український парламент намірений провести масштабні зміни, які вплинуть на понад 300 населених пунктів по всій країні. Зміни передбачають перейменування місцевостей, символіка яких має коріння у російській імперській політиці або не відповідає стандартам української державної мови. Цю інформацію надає Рубрика, посилаючись на проект постанови №11188.

Згідно з пояснювальною запискою, місцеві органи влади отримали півроку на подання пропозицій щодо переіменування населених пунктів, районів та інших територій, чиї назви мають імперську символіку або не відповідають стандартам мови. У випадку відсутності рішення, ключовими документами для визначення є рекомендації Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови.

Комітет Верховної ради розглянув 340 пропозицій місцевих органів влади та військових адміністрацій населених пунктів. Також враховано рекомендації з інституту національної пам’яті та комісії зі стандартів державної мови щодо переіменування окремих населених пунктів та районів.

Серед пропозицій переіменування багато назв, пов’язаних з радянськими святами або символікою. Наприклад, планується змінити назви, що мають відношення до Першого Травня, такі як Перше Травня, Першотравенка, Первомайське, Першотравневе, Першотравенськ, Маївка тощо. Також планується змінити назви, які присвячені відомим московським діячам, таким як Пушкіно, Мічуріна, Максима Горького, Кутузівка, Суворове, Некрасове тощо. У планах також перейменування міст, які не відповідають нормам мови. Наприклад, село Дорожне планується перейменувати на Дорожнє, а село Кибляри — на Киблярі.

Український парламент вирішив впровадити значні зміни у назви понад 300 населених пунктів по всій країні. Це рішення має на меті усунення символіки, пов'язаної з російською імперською політикою, а також приведення назв до відповідності стандартам української державної мови. Процес переіменування ґрунтується на рекомендаціях від Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови. Рішення було прийнято після уважного розгляду пропозицій місцевих органів влади та інституцій, і спрямовано на створення більш відповідної та автентичної місцевої ідентичності в Україні.