Search here...

Політика

Переговори в Абу-Дабі: шанс на мир чи чергова дипломатична пастка

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.

Ризики мирної угоди без гарантій безпеки

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

Роль Віктора Пінчука у міжнародних зв’язках через листування Джеффрі Епштейна

Оприлюднені листування Джеффрі Епштейна, які стали доступними в межах розслідувань його діяльності та зв'язків, проливають світло на відносини українського бізнесмена Віктора Пінчука з міжнародною елітою. Зокрема, у переписці згадуються зустрічі і контакти Пінчука з ключовими фігурами світової політики та бізнесу, що мали місце в Давосі. Зазначені зустрічі часто відбувалися в рамках приватних заходів, організованих фондом Пінчука, де обговорювалися важливі питання української політики та економіки.

Листування дає змогу побачити, як впливові міжнародні кола обговорювали українські питання в контексті глобальних викликів, зокрема питання реформ, боротьби з корупцією та інтеграції України до світових економічних структур. Ці приватні обговорення часто відбувалися в закритих колах, що давало можливість лобіювати інтереси та створювати нові політичні і бізнес-стратегії.

Особливу увагу привертає період січня 2014 року. Тоді Білл Гейтс був присутній у Давосі, а листування свідчить про обговорення української теми не як частини офіційного форуму, а у форматі приватних, закритих зустрічей. У листах також згадується радник «Yuri», ймовірно Юрій Мільнер, що вказує на перетин інтересів російських і ізраїльських інвесторів із українською порядком денного.

Ще один епізод датується травнем 2019 року — за кілька місяців до смерті Епштейна. У листуванні з ним бере участь ексміністр фінансів США Лоуренс Саммерс, який обговорює форум Пінчука та зазначає, що Володимир Зеленський «потребує підтримки», а Володимир Путін «з презирством заявляє, що Зеленським керують ізраїльтяни».

Хоча жоден із цих епізодів не свідчить про порушення закону, вони демонструють тривалу практику обговорення українських питань у закритих колах, де перетинаються інтереси олігархів, західних ексчиновників, інвесторів із російськими зв’язками та оточення Епштейна. Участь Віктора Пінчука у цьому нетворкінгу підкреслює роль приватних фондів і особистих контактів у формуванні іміджу та зовнішньої політики України.

Вимога Кремля щодо Донеччини: політичний тиск і наслідки для переговорного процесу

Наполеглива вимога Росії отримати повний контроль над Донецькою областю стала одним із ключових елементів її позиції у війні проти України. Кремль послідовно наполягає на включенні всієї території регіону до сфери свого впливу, використовуючи це як інструмент політичного тиску та спробу закріпити результати воєнної агресії.

Аналітики зазначають, що Донеччина має для Росії не лише символічне, а й стратегічне значення. Регіон є важливим промисловим центром, а також відіграє роль у сухопутному сполученні між тимчасово окупованими територіями. Саме тому вимога повного контролю над областю регулярно з’являється у заявах російських посадовців та пропагандистських наративах.

Експерти наголошують: у разі передачі цих районів Україна втратить не лише стратегічну глибину оборони, а й природний бар’єр, який роками створювався ціною значних втрат. Особливе занепокоєння викликає сценарій, за якого мирна угода буде зірвана після поступок. У такому разі Росія отримає вигідні стартові позиції для нового наступу проти значно ослабленої української оборони.

Політичний аспект вимоги Кремля не менш важливий. Донеччина має для російської влади виняткове символічне значення. Саме з цього регіону у 2014 році Москва почала реалізацію проєкту так званої «Російської весни», який згодом переріс у багаторічний збройний конфлікт. Слов’янськ у російській пропаганді подається як «колиска повстання», а нездатність захопити місто протягом більш ніж десятиліття залишається болючою темою для прокремлівських сил.

Аналітики звертають увагу, що нині російські переговорники демонструють готовність знизити апетити щодо інших регіонів, на які раніше претендувала Москва. Водночас вимога щодо повного контролю над Донецькою областю залишається незмінною. У разі, якщо Україна збереже значну частину регіону, російське керівництво може зіткнутися з різкою критикою з боку радикально налаштованої частини власної аудиторії.

Окрему роль відіграє й прагматичний чинник. Окупований Донецьк уже кілька років переживає гостру водну кризу. Основне джерело водопостачання регіону знаходиться на території, яка залишається під контролем України. Контроль над північчю Донеччини дозволив би Росії вирішити цю проблему без складних інфраструктурних проєктів.

Водночас українська влада неодноразово заявляла, що готова шукати дипломатичні компроміси для завершення війни, але не ціною територіальної цілісності. Будь-які рішення щодо передачі земель вважаються політично й суспільно вибухонебезпечними. За оцінками експертів, поступка Донеччиною може стати фактором внутрішньої дестабілізації, адже йдеться про територію, за яку українські військові воювали і гинули понад десять років.

Таким чином, питання Донецької області залишається не лише ключовим елементом переговорів, а й потенційною стратегічною пасткою. Саме тому вимоги Москви щодо цього регіону розглядаються багатьма експертами як спроба досягти військових цілей дипломатичним шляхом — там, де вони не були реалізовані на полі бою.

Хмарна погода без опадів триматиметься в Україні весь наступний тиждень

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Впродовж наступного тижня погодні умови в нашій країні визначатимуться переважно полем високого тиску та антициклонами, тому суттєвих опадів не прогнозується. Лише в другій половині тижня та на вихідних малорухомі атмосферні фронти можуть стати причиною невеликих опадів, переважно у вигляді снігу та мокрого снігу. Вітер очікується слабкий, місцями можливі тумани з випадінням мряки та утворенням паморозі при від’ємній температурі повітря.

У понеділок, 2 грудня, по всій території України під впливом малорухомого антициклону опадів не прогнозується. Місцями можливі туман і паморозь. Вітер переважно південно-східний, 3 – 8 м/с, на Лівобережжі змінних напрямків. Температура повітря вночі становитиме 0…-5 °С, вдень 0…+5 °С; у Криму та на Прикарпатті до +7 °С.

У вівторок, 3 грудня, в Україні збережеться переважно без опадів погода з хмарним небом і окремими туманами. Вітер переважно південно-східний, 5 – 10 м/с, у Карпатах та на Закарпатті змінних напрямків, 1 – 6 м/с. Температура повітря вночі 0…-5 °С, вдень 0…+5 °С; у Криму, Одеській області та на Прикарпатті до +8 °С.

У середу, 4 грудня, збережеться стабільний характер погоди без опадів по всій території України. Вітер очікується змінних напрямків, 3 – 8 м/с. Температура повітря вночі -1…-6 °С, вдень -1…+4 °С; у Криму й Одеській області вночі -1…+4 °С, вдень +3…+8 °С.

У четвер, 5 грудня, по всій Україні триватиме період антициклональної погоди, тому опади не передбачається. Лише на крайньому заході вдень і ввечері місцями можливий невеликий сніг та мокрий сніг. Місцями в Україні можливий туман. Вітер південно-східної чверті, 3 – 8 м/с. Температура повітря вночі становитиме -1…-6 °С, вдень -1…+4 °С; у Криму та на Одещині вночі -1…+4 °С, вдень +2…+7 °С.

У п’ятницю, 6 грудня, під впливом малорухомого фронту оклюзії в Україні очікуються невеликий сніг, мокрий сніг, місцями мряка й туман. Тільки в південно-східній частині збережеться погода переважно без опадів. Вітер південно-східний, 5 – 10 м/с, у південно-західній половині України змінних напрямків, 3 – 8 м/с. Температура повітря вночі коливатиметься в межах -3…+2 °С, вдень -1…+4 °С; у Криму, Приазов’ї та на Одещині +3…+8 °С.

У суботу, 7 грудня, в північних, центральних, східних областях, а вдень також на крайньому заході і в Одеському регіоні очікуються невеликі опади у вигляді снігу, мокрого снігу, вдень місцями дощу та мряки. В окремих регіонах можливі тумани. Вітер південно-східний, 5 – 10 м/с, у західній частині поривчастий. Температура повітря вночі складе -4…+1 °С, вдень -1…+4 °С; у південних областях +2…+7 °С.

У неділю, 8 грудня, місцями в західних областях очікується невеликий мокрий сніг та дощ, в інших регіонах України – без істотних опадів. Місцями можливий туман. Вітер збережеться південно-східного напрямку, 5 – 10 м/с. Температура повітря вночі -3…+2 °С, вдень +2…+7 °С; у південних областях вночі 0…+5 °С, вдень до +7…+12 °С.

Зеленський і НАТО: Чи є компроміс щодо територій спробою зірвати переговори з Путіним?

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Таку думку висловив в інтерв’ю журналу Le Parisien колишній глава військової місії Франції при ООН Домінік Тренкан.

«Коли ви заздалегідь оголошуєте, чим мають завершитися переговори, наприклад, поверненням втрачених територій, ви не зможете залучити до цих переговорів пана Путіна. Це абсолютно нереалістично», – заявив відставний генерал.

За його словами, «НАТО є тією самою причиною, яку Путін використовує як виправдання війни».

Тому «залучення НАТО в обговорення тільки погіршує ситуацію для російської сторони. А для переговорів потрібні двоє».

«Хіба що метою було показати, що пан Путін не хоче вести переговори і відкидає всі пропозиції», – заявив Тренкан.

Також він характеризує заяву Зеленського як «визнання поразки та нездатність тверезо оцінити реальність і спроєктувати її на майбутнє».

Водночас «коли Зеленський каже, що хоче зупинити гарячу фазу війни, він має рацію. Не можна продовжувати в тому ж дусі, інакше українська молодь буде знищена».

При цьому Тренкан вважає, що НАТО не реагуватиме на слова українського президента, «щоб не підкреслювати помилки Володимира Зеленського».

У 2025 році війна може завершитися – Зеленський

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

“Багато чого вирішиться саме цього року”, – підкреслив Зеленський.

Президент визнав, що надання далекобійної зброї суттєво допомагає Україні, але рішення надати її ухвалили із запізненням, а кількість поставок поки що недостатня.

Більшість українців проти другого терміну Зеленського – опитування

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Лише 16% респондентів заявили, що проголосували б за переобрання Зеленського на другий термін. Близько 60% виборців висловилися проти його повторної кандидатури. Якщо Зеленський вирішить балотуватися, то у першому турі він може програти головнокомандувачу Збройних сил України Валерію Залужному, якого підтримують 27% виборців. Залужний випереджає президента більш ніж на 10%, що свідчить про суттєве падіння популярності Зеленського серед українців.

Причинами падіння популярності Зеленського є корупційні скандали та загальна втома від війни, вважають експерти. Це, на думку The Times, негативно вплинуло на його імідж. Окрім того, політична ситуація в Україні загострюється через спроби президента прийняти низку суперечливих рішень, зокрема щодо мобілізаційної політики. Одним із таких рішень є законопроект про зниження мобілізаційного віку, який президент затвердив лише після тривалих суперечок.

Згідно з повідомленням, популярність Зеленського може ще більше впасти, якщо він піде на поступки США і прийме рішення про зниження мобілізаційного віку до 18 років. Це може викликати додаткове невдоволення серед українців, оскільки таке рішення, ймовірно, матиме негативні соціальні наслідки. Як зазначає британський експерт з України Ендрю Вілсон, тема дострокових виборів активно обговорюється на тлі таких подій, і це може стати основною причиною для проведення нових виборів.

Також варто зазначити, що російська пропаганда активно працює над питанням легітимності Зеленського в очах міжнародної спільноти, зокрема серед республіканців у США. Зараз ця тема набуває популярності, і в США знову почали говорити про можливість проведення нових президентських виборів в Україні. Експерти зазначають, що це може бути частиною стратегічної гри Кремля, спрямованої на дестабілізацію політичної ситуації в Україні.

Водночас, багато експертів вважають, що для Зеленського було б краще провести вибори до того, як його популярність впаде ще сильніше. Вони вважають, що організація дострокових виборів могла б стати вигідною стратегією для того, щоб уникнути подальшого падіння рейтингу. Водночас, питання про нові вибори продовжує залишатися відкритим.

Україна чекає від союзників більшої підтримки в оснащенні армії – Зеленський

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За словами президента, українська влада понад рік зверталася до партнерів із проханням забезпечити необхідну техніку та озброєння для десяти військових бригад. Однак, через бюрократичні перешкоди та недостатню увагу до пріоритетів України, повністю укомплектувати вдалося лише малу частину запланованого.

«Хтось запитав мене про мобілізацію, і я відповів: ви хочете, щоб люди йшли на смерть без зброї?» – зазначив Зеленський, підкресливши, що справжньою проблемою є не дефіцит військових, а відсутність належного оснащення.

Президент також прокоментував заклики з боку деяких західних партнерів до зниження мобілізаційного віку до 18 років. Він наголосив, що рішення про чисельність армії ухвалюється Україною з урахуванням необхідності збереження життів.

«Якщо у європейських або американських чиновників є ідеї щодо віку мобілізації, я хочу попросити наших партнерів робити свою справу, а ми будемо робити свою», – підсумував Зеленський.

Ситуація з оснащенням українських бригад викликає занепокоєння не лише в контексті поточних бойових дій, а й у зв’язку з майбутніми планами. Представники військових підрозділів також наголошують на важливості комплексного підходу до оборони.

Старший лейтенант батальйону «Свобода» Андрій Кривущенко зазначив, що «суть боротьби України полягає не лише у збереженні територій, але й у захисті людей».

Що означає висунення Трампом Кіта Келлога спецпосланцем по Україні

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Келлог, генерал-лейтенант у відставці, має значний досвід у сфері національної безпеки. Він неодноразово заявляв про необхідність швидкого вирішення військових конфліктів через переговори та відомий своїм прагматичним підходом до розв’язання міжнародних криз.

Келлог, як ми вже писали, відомий тим, що пропонує завершення війни по лінії фронту через примус Києва і Москви до переговорів, а також зняття з порядку денного на найближчий час питання вступу України до НАТО.

І висунення Келлога вказує на те, що саме в цьому напрямку мислить і сам Трамп.

Звісно, до моменту інавгурації залишається ще майже два місяці, і за цей час може багато всього статися. І позиція Трампа також може змінитися. Тим більше, що в самій Республіканській партії є чимало прихильників іншого підходу – продовжувати підтримку України в тому самому режимі або навіть її збільшити, а не схиляти Київ до якнайшвидшого завершення війни.

Однак час, що минув з моменту виборів у США, показує, що прихильників цієї точки зору Трамп від себе якраз віддаляє. Наприклад, він прямо заявив, що колишнього держсекретаря Майка Помпео, одного з представників «партії війни» серед республіканців, на якого робила особливу ставку Банкова, в його команді не буде. Не виправдалися й очікування, які мали місце в Києві, що спецпосланцем по Україні призначать соратника Помпео Хука.

Як бачимо, наразі Трамп висуває на ключові посади, від яких так чи інакше залежатиме політика щодо України, прихильників якнайшвидшого припинення війни.

І це створює непросту дилему для української влади, яку вибрати стратегію, якщо, за підсумком, Трамп запропонує саме такий варіант, завершення війни на лінії фронту і мораторій на вступ України в НАТО.

Сьогодні ексміністр закордонних справ Кулеба заявив, що Зеленський не погодиться завершити війну по лінії фронту, фактично залишивши Росії захоплені нею території, навіть якщо США погрожуватимуть припинити допомогу, що, за оцінкою ексміністра, може призвести до обвалу фронту, про що раніше говорив і президент України.

Однак таке трактування виглядає дивно. За логікою Кулеби, виходить, що у Зеленського віддадуть перевагу «обваленню фронту», що призведе до ще більшої втрати територій, а не варіанту завершення війни за лінією фронту, за якого втрати території будуть значно меншими, ніж у разі продовження війни за умов зупинки американської допомоги.

Не зовсім зрозуміло, навіщо українській владі так чинити – з урахуванням того, що населення, судячи з останніх опитувань, дедалі сильніше схиляється до переговорів і навіть територіальних поступок заради зупинки війни. І навряд чи кинеться «зносити» президента, якщо він такий варіант затвердить.

Крім того, якщо Трамп дійсно поставить питання руба – або переговори із зупинкою війни, або припинення допомоги, – простір для маневру в Зеленського може стати зовсім невеликим, адже за відсутності американської допомоги умови завершення війни для Києва стануть набагато гіршими, ніж припинення вогню по лінії фронту.

Тому далеко не факт, що Зеленський жорстко піде у відмову, а не погодиться з пропозицією Трампа.

Щоправда, ще важливе питання – чи погодиться з цією пропозицією Кремль, офіційно заявлені умови закінчення війни якого, як і офіційні українські умови, не мають на увазі завершення війни по лінії фронту. Путін, нагадаємо, вимагає передання йому всієї території чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської.

Утім, яка конкретно буде реакція Кремля на пропозицію Трампа про завершення війни, якщо вона надійде, залежатиме від багатьох чинників. Зокрема й від позиції партнерів РФ із країн Глобального півдня, більшість із них підтримують якнайшвидше завершення війни, а також від ситуації на полі бою до моменту інавгурації президента США.

Останній момент, природно, впливатиме і на позицію Києва.

1...121122123...206сторінка 122 з 206

Контакти редакції: [email protected]