Політика

У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news детально аналізується, яким чином продовжували діяти схеми паралельного імпорту техніки Apple до Російської Федерації та Республіки Білорусь після запровадження міжнародних обмежень. У фокусі уваги — діяльність міжнародного холдингу ASBIS, що має статус офіційного партнера Apple в Україні, а також роль пов’язаних структур у суміжних юрисдикціях.

Після початку повномасштабної війни та посилення санкційного тиску прямі канали постачання високотехнологічної продукції до РФ опинилися під пильною увагою регуляторів. У відповідь на це, як зазначається в розслідуванні, логістика була перебудована таким чином, щоб формально відповідати новим правилам, але фактично зберігати доступ російського ринку до продукції західних брендів. Україна на початковому етапі відігравала роль транзитної ланки, прикриваючи рух товарів статусом офіційного дистриб’ютора.

Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.

Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.

ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»

Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».

Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.

ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії

Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.

Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:

Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.

Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.

Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати. Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.

У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.

Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.

А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.

Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви

Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,

у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.

Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.

Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.

Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.

Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.

У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.

Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.

Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах. Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».

Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.

Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.

Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.

На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.

Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.

Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.

У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.

У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.

ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.

Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.

Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.

Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.

Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.

Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.

ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ

Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.

Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».

ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ

Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.

Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті. Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.

Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.

Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.

Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.

Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.

Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.

Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».

Окрема тема — Allmotion Group (згодом перейменована), що офіційно надає послуги активації брендів, івенти, мерчандайзинг. Слідство описує механіку «буферних» і «транзитних» підприємств (січень 2020 — серпень 2021):

ФОТО: вирізка з кримінального провадження

За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».

У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).

ФОТО: вирізка з кримінального провадження

Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.

Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.

Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.

У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.

У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.

З ПЕРШОЮ частиною нашого журналістського розслідування можна ознайомитись за посиланням: Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ

Сполучені Штати посилюють політичний і дипломатичний тиск на Україну та Росію з вимогою досягти завершення війни до літа. Такий часовий орієнтир подається як критично важливий елемент нинішньої стратегії Вашингтона, однак він не є принципово новим підходом. Подібні дедлайни вже неодноразово звучали з боку адміністрації Дональда Трампа, проте в більшості випадків вони так і не перетворювалися на реальні домовленості або стійкі результати.

Із перших місяців перебування на посаді Трамп зробив жорсткі часові рамки одним із центральних важелів своєї зовнішньої політики. Дедлайни використовувалися як спосіб примусити сторони до переговорів, прискорити ухвалення рішень і продемонструвати рішучість США на міжнародній арені. Такий підхід застосовувався у спробах врегулювати конфлікти на Близькому Сході, у складних переговорах щодо іранської ядерної програми, а також у відносинах з Північною Кореєю, де часовий тиск часто поєднувався з гучними заявами та символічними кроками.

Навіть якщо не враховувати гучну передвиборчу обіцянку завершити війну в Україні за 24 години, у перші тижні президентства команда Трампа говорила про можливу мирну угоду протягом 100 днів після інавгурації — до травня 2025 року. Згодом з’явилися нові орієнтири, зокрема вимога підписати мирну угоду до американського Дня подяки наприкінці листопада.

Однак ані Україна, ані Росія фактично не зважали на ці дедлайни. Обидві сторони продовжують розраховувати на зміну балансу сил — або на полі бою, або через внутрішнє ослаблення противника.

Західні аналітики звертають увагу, що час дедалі більше грає не на користь України. На їхню думку, нинішня стратегія Білого дому полягає у спробі вкластися в озвучені строки, і саме тому основний тиск імовірніше спрямовуватиметься на Київ, а не на Москву.

Експерти також зазначають, що щоразу, коли з’являється перспектива посилення позицій України — зокрема через можливість отримання далекобійного озброєння, — дипломатичні контакти між Вашингтоном і Москвою призводять до корекції американської позиції.

Водночас адміністрація Трампа демонструє небажання застосовувати жорсткі механізми тиску на Росію, маючи при цьому значно більше важелів впливу на Україну. Ці інструменти, за оцінками аналітиків, уже неодноразово використовувалися.

У такій ситуації можливі лише два сценарії завершення війни. Перший — Україна буде змушена погодитися на невигідні рішення через виснаження та неможливість нормального життя у містах. Другий — на Росію буде здійснено серйозний міжнародний тиск, який змусить її припинити війну на поточній лінії зіткнення.

Таким чином, новий дедлайн до літа радше продовжує вже знайому тактику Білого дому, ніж свідчить про появу принципово нового підходу до припинення війни.

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.

Адміністрація президента США Дональда Трампа запроваджує нову стратегію зовнішньої політики, в якій основну роль у міжнародних переговорах виконують не традиційні дипломати, а високопрофесійні військові керівники. Відзначаючи цей значущий крок, варто зазначити, що вперше у історії американські військові керівники активно залучаються до переговорів з ключовими геополітичними акторами, такими як Росія та Іран. Цей підхід змінює традиційну модель дипломатії, де військові та політики зазвичай мають обмежену роль у веденні міжнародних діалогів.

Трампова адміністрація розглядає такі зміни як відповідь на динамічні виклики сучасного світу, де традиційні методи дипломатії часто не дають бажаного результату. Невизначеність у міжнародних відносинах, зокрема в контексті ядерних загроз та регіональних конфліктів, вимагає від США нової стратегії, орієнтованої на швидку та рішучу реакцію, яку можуть забезпечити військові лідери з їхнім досвідом і стратегічним мисленням.

Ключову роль у контактах щодо можливого завершення війни Росії проти України відіграє міністр армії США Ден Дрісколл. Він підтримує постійний зв’язок з українською владою між раундами переговорів та фактично виконує функцію координатора між Києвом і Вашингтоном. Через нього відбувається комунікація з оточенням Трампа та спеціальними представниками Білого дому, що дозволяє зберігати безперервність переговорного процесу.

Окрему увагу привернула участь у переговорах в Абу-Дабі генерала Алексуса Грінкевича, який очолює Європейське командування США та одночасно є верховним головнокомандувачем сил НАТО в Європі. Його присутність розцінюють як спробу відновити прямий військовий контакт із Кремлем і забезпечити постійний канал спілкування між військовими структурами сторін у контексті можливого припинення бойових дій.

Паралельно Сполучені Штати вперше залучили до непрямих переговорів з Іраном командувача Центрального командування США адмірала Бреда Купера. Переговори відбулися в Омані, а поява адмірала у парадній формі стала демонстративним сигналом про готовність США посилювати військову присутність у регіоні у разі провалу дипломатичних зусиль.

Аналітики вважають, що залучення військових до переговорів замість професійних дипломатів свідчить про системний зсув у зовнішній політиці США. Білий дім робить ставку на швидкість ухвалення рішень, тиск і поєднання політичних домовленостей із силовим фактором, що різко відрізняється від традиційної дипломатичної моделі.

Черговий раунд переговорів щодо припинення війни в Україні відбувся на початку лютого в Об’єднаних Арабських Еміратах. За підсумками зустрічей сторони обговорювали механізми реалізації режиму припинення вогню та можливі формати контролю за дотриманням тиші. Водночас істотного прогресу з ключового питання — контролю над окупованими територіями Донбасу — досягти не вдалося. Єдиним практичним результатом переговорів став обмін військовополоненими.