Ситуація навколо фінансових потоків і управління портовою інфраструктурою Великої Одеси виходить далеко за межі окремого епізоду. Йдеться про масштабну конструкцію, у центрі якої — перерозподіл ключових активів та контроль над стратегічними об’єктами держави.
За інформацією журналістки Ірини Гриб, мова передусім про причали та термінали — найцінніші елементи портової системи. Саме вони становлять основу майбутніх доходів і впливають на економічну стабільність країни.
За даними обізнаних джерел, паралельно з кадровими рішеннями в системі державних портів почав формуватися механізм передачі активів у приватні руки через концесійні процедури. У цьому процесі називають кількох ключових фігурантів, які відповідають за політичний, управлінський та технічний рівні реалізації: від урядового куратора до розробників техніко-економічного обґрунтування.
Саме через цю модель просувається ідея передачі двох найбільших терміналів Чорноморського порту. Формально це виглядає як концесія, однак фактично — як підготовка заздалегідь визначеного результату конкурсу.
У 2024 році активізується підготовка техніко-економічного обґрунтування. У 2025 році відбуваються кадрові зміни в Адміністрації морських портів України та керівництві портової системи. За словами співрозмовників, це може бути частиною ширшої перебудови управлінської вертикалі під конкретні рішення.
Фінансова складова історії виглядає ще більш показово. За наявною інформацією, близько 100 млн грн планувалося залучити з порту Південний, ще приблизно 200 млн грн — через Адміністрацію морських портів України. У підсумку формується сума близько 300 млн грн, яка, за задумом, має стати ресурсом для забезпечення потрібного результату конкурсу.
Офіційно ці кошти оформлюються як допомога через Українське Дунайське пароплавство. Подальша схема передбачає часткове повернення коштів у вигляді інвестицій від переможця конкурсу, однак значна частина, за словами джерел, може залишитися поза контролем.
Окреме питання — формат самого конкурсу. Його планують провести в онлайн-режимі з обмеженим використанням системи Prozorro, що суттєво знижує рівень прозорості та ускладнює контроль за процедурою.
Ситуація з контейнерним терміналом Чорноморського порту є особливо показовою. Його потенційна економічна віддача оцінюється приблизно у 1 млрд доларів для бюджетів різних рівнів. Водночас у проєктних умовах фігурують значно менші цифри — близько 20 млн грн на рік, що викликає питання щодо відповідності умов реальній вартості активу.
На тлі цих процесів виникає і внутрішній спротив. За інформацією джерел, керівництво Чорноморського порту не підтримує реалізацію подібної моделі та не погоджується брати участь у ній. Це ускладнює просування кадрових рішень і затримує реалізацію запланованих сценаріїв.
Додатковий тиск створюють групи впливу, які очікують виконання попередніх домовленостей. Водночас триває пошук юридичних механізмів для проведення фінансових операцій, пов’язаних із розподілом коштів.
Правоохоронні органи вже відстежують розвиток ситуації. Якщо почнеться детальна перевірка всього ланцюга рішень і фінансових операцій, це може перерости з окремого епізоду у масштабне розслідування щодо контролю над портовою системою України.
