У Верховній Раді поки не розуміють, як можна буде переглянути вже ухвалені рішення щодо російської мови та церкви, якщо Україна перейде до реальних домовленостей про завершення війни. Джерело, знайоме з обговореннями всередині парламенту, говорить, що це питання вже доводиться враховувати під час обговорення можливого врегулювання. За його словами, Росія відносить російську мову та церкву до головних і необговорюваних умов майбутніх домовленостей, тому українській стороні в будь-якому разі доведеться вирішувати, що робити з уже ухваленими рішеннями.
Йдеться про кілька різних законодавчих рішень. Закон про забезпечення функціонування української мови як державної діє з 2019 року, освітні квоти — ще з 2017-го. Обмеження для релігійних організацій, пов’язаних із державою-агресором, Верховна Рада ухвалила окремим законом уже після початку повномасштабної війни. Просто відмовитися від цих норм одним рішенням не вийде — для їхньої зміни знадобиться нова законодавча процедура.
Питання стало однією з причин конфлікту Гончаренка з «Євросолідарністю». 5 жовтня фракція заявила, що його позиція щодо завершення війни розходиться з партійними установками. Серед принципових для «Євросолідарності» питань окремо вказані українська мова та незалежна українська церква, а також сильна армія і курс до ЄС та НАТО.
Сам Гончаренко пропонує обговорювати ці теми інакше. У своїй публічній позиції він допускає нейтральний статус України за умови збереження армії та співпраці з НАТО, питання російської мови пропонує розглядати через європейські норми захисту мов меншин, а релігійну сферу — у межах майбутніх домовленостей. Водночас він не пропонує просто скасувати чинні норми, а говорить про можливі зміни в рамках ширшої угоди щодо завершення війни.
Тут виникає політична проблема. Будь-яка зміна чинних правил щодо мови чи релігійної сфери потребуватиме рішень усередині самої України, тоді як їхнє можливе включення до переговорів означатиме ще й необхідність пояснити такі кроки суспільству та парламенту. Поки в Раді, за словами джерела, не розуміють, як саме це можна буде оформити.
Після виключення Гончаренка з «Євросолідарності» ці розбіжності отримали вже не лише змістовне, а й політичне продовження. Напередодні виключення, відповідаючи на запитання «Радіо Свобода» про можливість такого рішення, Гончаренко заявив, що насамперед відповідає перед своїми виборцями, і додав: «Я переконаний: те, що я говорю, підтримує більшість моїх виборців». Він обирався до Верховної Ради як самовисуванець в Одеській області та залишався безпартійним. Інші поступки, на думку Гончаренка, можуть бути в питаннях мови і віри: «Якщо люди хочуть собі говорити російською, хай говорять… Якщо є з десяток людей, які хочуть ходити до російської православної церкви, – хай ходять. Головне – контролювати, щоб там говорили про Бога, а не про зраду Батьківщини».
5 жовтня «Європейська солідарність» оголосила про його виключення з фракції, пояснивши рішення ідеологічними розбіжностями щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України. Наступного дня українські ЗМІ повідомили про появу картки Гончаренка в базі «Миротворця». У профілі його звинувачують, зокрема, у діях, які автори ресурсу трактують як спрямовані на деморалізацію суспільства та зрив мобілізаційних заходів. Водночас «Миротворець» є недержавним ресурсом, тому його твердження не є встановленими судом фактами.
За даними джерела, навколо Гончаренка найближчим часом може сформуватися власна неформальна група. До її обговорення, за словами співрозмовника, вже закладаються і питання мови, церкви та можливих домовленостей про завершення війни. Саме тому суперечка, яка почалася всередині однієї фракції, може вийти за її межі та стати частиною нової конфігурації депутатів у Раді.