Ініціатива про регулярну ротацію українських військових на передовій кожні два місяці виглядає логічною з точки зору збереження боєздатності армії, однак її практична реалізація стикається з серйозними викликами. Про це відверто заявив капітан ЗСУ Данило Яковлев, коментуючи наказ головнокомандувача Олександра Сирського щодо обов’язкових ротацій.
За словами військового, головна проблема — критична нестача піхоти, яка фактично тримає лінію фронту. Саме ці підрозділи несуть найбільше навантаження, живуть у бліндажах і постійно перебувають під вогнем. Без достатньої кількості особового складу забезпечити регулярну заміну бійців на позиціях практично неможливо.
Капітан підкреслює, що для повноцінної ротації потрібен значно більший людський ресурс. І хоча щомісяця до лав армії вдається залучати приблизно 20 тисяч осіб, цього недостатньо, аби компенсувати втрати, виснаження та потреби фронту. До того ж частина мобілізованих залишає службу самовільно, що ще більше ускладнює ситуацію.
Окремо Данило Яковлев звернув увагу на психологічний фактор: значна частина військових, які тривалий час перебувають на фронті, прагнуть демобілізації. За його словами, навіть суттєві фінансові стимули не завжди працюють — люди просто фізично й морально виснажені війною.
«Не уявляю, як це робитиметься», — визнав офіцер, коментуючи можливість дотримання двомісячного циклу ротацій.
Ще один ключовий виклик — логістика. Ротація на фронті — це не просто «заміна людей», а складна військова операція. Необхідно забезпечити безпечний вихід одних підрозділів і захід інших, що в умовах постійної роботи ворожих дронів стає надзвичайно ризикованим. Саме момент переміщення військових є одним із найнебезпечніших.
За словами військових, у деяких підрозділах, зокрема в окремих корпусах, вдалося налагодити ефективну систему підтримки — за рахунок дронів, волонтерів, бізнесу та місцевих бюджетів. Це дозволяє доставляти провізію, евакуювати поранених і частково знижувати навантаження. Але така ситуація не є типовою для всієї армії — в інших підрозділах забезпечення значно слабше.
Наказ Олександр Сирський передбачає, що військові повинні перебувати на передовій до двох місяців із подальшою заміною, а також отримувати медогляд і час на відпочинок. Контроль за виконанням — жорсткий, із передбаченою відповідальністю за порушення. Водночас самі військові визнають: без системних змін це може залишитися складною для виконання вимогою.
Серед можливих рішень, які озвучують у військовому середовищі, — зміни до законодавства, залучення іноземних добровольців та розширення ролі цивільних у небойових посадах. Це дозволило б звільнити частину військових для виконання бойових завдань. Також обговорюється необхідність створення додаткових стимулів для жінок, щоб збільшити кадровий резерв.
Важливим аспектом залишається і вік військових. За словами командирів, середній вік українського піхотинця сьогодні становить близько 45 років, що також впливає на фізичну витривалість і потребу в регулярному відпочинку.
Ідея регулярної ротації є критично важливою для збереження боєздатності армії, однак її реалізація впирається у системні проблеми — нестачу людей, складну логістику та загальне виснаження військових. Без комплексних рішень на рівні держави виконати ці вимоги буде надзвичайно складно.
