Сенат США перейшов до активного розгляду масштабного санкційного пакета, покликаного посилити економічний тиск не лише безпосередньо на Росію, а й на країни та компанії, які допомагають Москві заробляти на експорті нафти й газу. Законодавці розглядають документ, який передбачає первинні та вторинні санкції, обмеження проти російських банків і «тіньового флоту», а також можливість запровадження великих мит проти найбільших покупців російських енергоносіїв.
Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — санкційний законопроєкт, який отримав широку двопартійну підтримку. Його просування стало одним із найсерйозніших за останній час сигналів Конгресу про готовність тиснути на джерела фінансування російської війни проти України.
Лідер демократичної меншості в Сенаті Чак Шумер під час обговорення наголосив, що одних попереджень Кремлю вже недостатньо. За його словами, російський президент Володимир Путін оцінює не риторику Заходу, а його реальні кроки. Саме тому санкційний пакет має показати, що підтримка України та економічний тиск на Москву мають довгостроковий характер.
Сенат уже продемонстрував потужну підтримку
Нинішній етап розгляду не починається з нуля.
Наприкінці липня Сенат провів ключове процедурне голосування щодо просування документа. За продовження роботи над санкційним пакетом проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Такий результат показав рідкісний для нинішнього американського Конгресу рівень двопартійної згоди.
Законопроєкт підтримують сенатори від обох партій, серед яких Річард Блументаль, Кеті Брітт, Джин Шахін, Роджер Вікер та Джим Ріш.
Його головна логіка полягає в тому, щоб ударити не тільки по російських компаніях, які безпосередньо отримують прибуток від продажу енергоносіїв, а й по міжнародній системі, що дозволяє Кремлю обходити обмеження.
Це принципово відрізняє новий пакет від значної частини попередніх санкцій.
Під санкціями можуть опинитися банки, олігархи та «тіньовий флот»
У погодженій сенаторами редакції законодавство передбачає первинні й вторинні санкції проти Росії та осіб, які підтримують її війну.
До потенційних цілей належать російські посадовці, олігархи та пов’язані з ними особи, банки і фінансові установи, а також судна так званого «тіньового флоту», через який Москва продовжує експортувати нафту попри західні обмеження.
«Тіньовий флот» став одним із головних інструментів російського санкційного обходу після запровадження нафтового ембарго та цінової стелі.
Росія використовує сотні старих танкерів, часто зі складними структурами власності, змінами прапора та страхуванням поза традиційними західними системами.
Саме тому санкціонування окремих російських компаній уже не вважається достатнім. Вашингтон дедалі більше зосереджується на посередниках, судах, фінансових структурах та покупцях російської сировини.
Найболючіша частина — мита для покупців російської нафти
Одним із найсильніших інструментів законопроєкту є можливість карати найбільших покупців російських енергоносіїв.
У нинішній версії документа президент США отримує право запроваджувати цільові тарифи на товари з країн, які входять до числа найбільших покупців російської нафти або газу чи допомагають обходити енергетичні санкції. Законопроєкт обмежує механізм п’ятьма найбільшими покупцями та п’ятьма державами, що найбільше сприяють обходу обмежень.
Axios повідомляє, що тариф може сягати 100%. Такий механізм фактично дасть Білому дому окрему законодавчу основу для економічного тиску на держави, які продовжують масштабно купувати російську енергію.
Раніші версії ініціативи Грема та Блументаля були ще жорсткішими й передбачали можливість тарифів до 500%. Саме через це в медіа законопроєкт часто називали «пекельними» або «нищівними» санкціями. У попередніх заявах автори прямо називали серед потенційних адресатів таких заходів Китай, Індію та Бразилію — великі економіки, які продовжують купувати російські енергоресурси.
Чому ключова ставка зроблена саме на нафту
Нафтовий експорт залишається одним із найважливіших джерел валютних доходів Росії.
Навіть після введення масштабних санкцій Москва змогла перенаправити значну частину потоків із Європи до Азії. Насамперед російську нафту купують Китай та Індія.
Тому американські законодавці намагаються змінити саму економіку таких закупівель.
Якщо країна отримує дешеву російську нафту, але натомість ризикує зіткнутися з великими митами при експорті своїх товарів до США, вигода від співпраці з Москвою може різко зменшитися.
Саме в цьому полягає логіка вторинних санкцій: змусити треті держави самостійно обирати між доступом до американського ринку та масштабною економічною співпрацею з РФ.
Трамп отримає сильніший юридичний інструмент
Окреме значення законопроєкту полягає в тому, що він може розширити можливості президента США щодо тарифної політики.
Адміністрація Дональда Трампа вже використовувала мита як інструмент зовнішньополітичного тиску. Однак такі рішення нерідко ставали предметом юридичних суперечок.
Axios зазначає, що новий закон може надати Білому дому значно чіткішу законодавчу основу для запровадження тарифів проти покупців російської енергії. Це посилить позиції президента не лише політично, а й юридично.
Для України це особливо важливо, оскільки санкції в такому разі не залежатимуть виключно від президентських указів, які наступна адміністрація потенційно може швидко переглянути.
Закон, ухвалений Конгресом, створює значно стійкіший механізм.
Законопроєкт одночасно стосується Ірану
Документ має ще один великий напрям — Іран.
Сенатори погодилися продовжити санкційні повноваження, які обмежують фінансування іранського енергетичного та військового секторів.
Це особливо актуально на тлі поглиблення військової співпраці між Москвою й Тегераном та загальної нестабільності на Близькому Сході.
Таким чином Вашингтон фактично об’єднує тиск на дві держави, які розглядає як взаємопов’язані безпекові загрози.
Чому санкції просувають саме зараз
У Конгресі дедалі більше занепокоєні тим, що Росія продовжує війну, попри багаторічні санкції та дипломатичний тиск.
Одночасно в американському політичному середовищі зростають побоювання щодо ширших планів Кремля.
Шумер під час сенатських дебатів послався на оцінки потенційних загроз для країн НАТО та заявив, що Путін продовжує перевіряти межі готовності Заходу до протидії.
Звідси й аргумент прихильників закону: якщо Кремль не реагує на попередження, потрібно бити по економічній основі російської військової машини.
Європа також може піти слідом
Для Києва важливо не тільки безпосереднє запровадження американських санкцій.
Рішення Вашингтона може спричинити ланцюгову реакцію серед союзників.
США мають найбільший фінансовий ринок світу і контроль над значною частиною міжнародних доларових операцій, тому американські вторинні санкції часто змушують компанії та банки змінювати поведінку навіть у країнах, які формально не приєдналися до санкцій.
Саме тому потенційний пакет розглядається як можливість підштовхнути до нових кроків Європейський Союз, країни G7 та інших партнерів України.
Раніше Грем прямо закликав європейські країни посилити тиск, заявляючи, що численні санкційні пакети ЄС не дали достатнього ефекту без потужнішого удару по покупцях російської енергії.
Але голосування — ще не кінець процесу
Навіть якщо Сенат остаточно схвалить документ, він ще має пройти весь законодавчий шлях.
Для набуття чинності закон необхідно погодити з Палатою представників та передати президенту США на підпис.
Крім того, практичний вплив санкцій залежатиме від того, наскільки активно Білий дім застосовуватиме надані йому повноваження.
Саме ця президентська гнучкість була одним із ключових елементів переговорів навколо документа.
Прихильники санкцій намагалися одночасно дати президентові потужний «економічний молот» і залишити достатньо простору для дипломатичних домовленостей.
Для Москви головна небезпека — не черговий список прізвищ
Якщо закон буде ухвалений у нинішньому вигляді, його потенційна сила полягає не стільки в появі чергових російських банків чи олігархів у санкційних списках.
Найсерйознішим ударом може стати зміна поведінки третіх країн.
Росія зуміла пережити значну частину санкційного тиску саме тому, що після втрати європейського ринку знайшла нових великих покупців в Азії.
Якщо Вашингтон зробить співпрацю з російським нафтовим сектором занадто дорогою для цих держав, Кремль може зіткнутися із зовсім іншим рівнем тиску на доходи.
Саме тому законодавці й роблять ставку на вторинні санкції.
І результат процедурного голосування 86 проти 12 показує, що ідея такого підходу має надзвичайно широку підтримку в американському Сенаті.
Тепер ключове питання — чи перетвориться ця підтримка на остаточно ухвалений закон і наскільки швидко новий механізм почне впливати на головних покупців російської нафти.