У Нью-Йорку розпочинаються щорічні загальні дебати Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, які розгортатимуться в умовах небаченої за останні десятиліття кризи світового порядку. Сьогоднішня геополітична ситуація дедалі частіше характеризується як справжній «світ у вогні», де палають десятки збройних протистоянь, а сама міжнародна організація переживає найглибший інституційний занепад у своїй біографії. Статистика масштабів сучасного насильства виглядає жахаюче: лише протягом останнього року на планеті зафіксували шістдесят п’ять міждержавних конфліктів за участю тридцяти п’яти країн, що стало найвищим показником з моменту закінчення Другої світової війни у тисяча дев’ятсот сорок шостому році. Кількість загиблих у кривавих зіткненнях сягнула двохсот сорока п’яти тисяч людей, перетворивши цей період на найсмертоносніший за багато років через жорстокі війни в Україні, на Близькому Сході та в Судані.
Парадокс нинішнього історичного моменту полягає в тому, що саме тоді, коли світ найбільше потребує сильного та дієвого глобального миротворчого арбітра, Організація Об’єднаних Націй демонструє абсолютне безсилля. Робота Ради Безпеки залишається повністю паралізованою через непримиренні вето провідних держав, а систематичне скорочення фінансування змушує профільні агенції масово звільняти персонал та згортати життєво необхідні гуманітарні місії. Зменшення бюджету призвело до вимушеного скорочення кількості миротворців у гарячих точках Центральної Африки та Південного Судану, позбавляючи прихистку і захисту мільйони беззахисних людей. Ситуація додатково ускладнюється тим, що Сполучені Штати, які завжди виступали наріжним каменем цієї системи, дедалі сильніше віддаляються від принципів міжнародного права та атакують усталені правила, тоді як жодна інша держава чи блок не здатні взяти на себе тягар світового лідерства.
На тлі виступів лідерів держав та обговорення кровопролитних конфліктів у кулуарах штаб-квартири розгортається запекла дипломатична боротьба за посаду наступного генерального секретаря, оскільки каденція Антоніу Гутерреша наближається до свого логічного фіналу. Наразі у неформальних рейтингах фаворитів лідирує костариканка Ребека Грінспен, однак непрозорість та непередбачуваність закулісних переговорів тримають інтригу до останнього. Окремим викликом порядку денного стануть питання безконтрольного розвитку штучного інтелекту, регулювання якого розглядатимуть на спеціальному засіданні Ради Безпеки, а також спроби запобігти використанню новітніх комп’ютерних моделей для створення смертоносного біологічного озброєння.
Глобальна ескалація підживлюється цілим комплексом взаємопов’язаних факторів: агресивним геополітичним зіткненням великих держав, руйнуванням договорів про контроль над озброєннями та широкою доступністю дешевих військових технологій для терористичних банд. Стрімкий кліматичний колапс, смертоносні літні хвилі аномальної спеки, регрес систем шкільної освіти та викликана алгоритмами соціальних мереж деградація демократичних інститутів створюють вибухову суміш, яка підриває залишки стабільності. Безкарність авторитарних режимів породжує спокусу захиститися за допомогою ядерної зброї, що неминуче наближає світ до точки неповернення, якщо дипломатичні дебати у Нью-Йорку знову обмежаться черговими порожніми заявами.