Масштабне впровадження технологій Smart Grid в українській електроенергетиці потенційно може дати економічний ефект у 60–80 млрд грн. Частина рішень уже працює в енергосистемі, а розрахунковий ефект від їх практичного застосування автори оцінюють у понад 16,2 млрд грн. Про це повідомляє на своїй Facebook сторінці Ліга енергетичного розвитку України. Йдеться не про одну програму чи застосунок, а про цілу технологічну платформу — від високоточного моніторингу магістральних мереж і цифрових підстанцій до прогнозування генерації від сонця й вітру, балансування системи та керування локальними енергомережами.
Робота має назву «Цифрова трансформація електроенергетики України та її інтеграція в європейський енергопростір». Інститут електродинаміки НАН України висунув її на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року. Проєкт зареєстрований у секції «Енергетика та енергоефективність» під номером р29. До авторського колективу увійшли науковці Інституту електродинаміки НАНУ і Вінницького національного технічного університету, представники НКРЕКП та фахівці енергетичної галузі.
10 вересня результати роботи представили на засіданні вченої ради Інституту загальної енергетики НАН України. За словами авторів, розрахункова економічна ефективність широкого запровадження «розумних мереж» становить від 60 до 80 млрд грн. Але тут важливе уточнення: це модельна оцінка потенційного ефекту, а не вже отримані державою гроші чи гарантована сума майбутньої економії.
Натомість понад 16,2 млрд грн — це оцінений авторами проєкту результат від уже впроваджених розробок. Офіційний опис роботи Інституту електродинаміки уточнює, що до цієї суми включено ефект від систем широкомасштабного моніторингу WAMS у 2010–2025 роках, оптимізації локальних електроенергетичних систем у 2024–2025 роках, а також моделей прогнозування й механізмів підтримки відновлюваної генерації у 2022–2025 роках.
Фактично ідея Smart Grid полягає в тому, щоб електромережа перестала бути лише системою проводів, підстанцій і трансформаторів. Вона має постійно збирати дані про стан системи, споживання і виробництво електроенергії, автоматично бачити небезпечні відхилення та допомагати диспетчеру швидше реагувати на них.
Урядове визначення близьке за змістом: «розумні мережі» поєднують електротехнічні та інформаційні технології, щоб підвищити якість, ефективність і надійність електропостачання. Україна має окрему Концепцію впровадження Smart Grid до 2035 року, затверджену Кабміном ще у жовтні 2022-го.
Причому потенційний ефект цифровізації уряд оцінював ще до презентації нинішнього наукового проєкту. Концепція передбачає зменшення втрат електроенергії в українських мережах із 11,6% до 7,5%. У натуральному вимірі це приблизно 6 млрд кВт·год електроенергії, які система не повинна втрачати щороку. У Міненерго порівнювали такий обсяг із приблизно 3 млн тонн вугілля, яке довелося б спалити на теплових електростанціях для виробництва відповідної електроенергії.
Ще один очікуваний результат — зниження витрат на експлуатацію мереж щонайменше на 8,3 млрд грн та радикальне скорочення тривалості аварійних відключень. Урядова концепція ставить орієнтир: показник SAIDI, який відображає середню тривалість довгих перерв в електропостачанні, має знизитися приблизно з 1700 до 100 хвилин до 2035 року.
Одна з найцікавіших частин української розробки — WAMS, або система широкомасштабного моніторингу енергосистеми. Її можна порівняти із системою датчиків, яка в режимі реального часу показує диспетчеру, що відбувається одночасно у різних точках великої електромережі.
В основі української WAMS використовувалися пристрої синхронізованих векторних вимірювань PMU «Регіна-Ч». Такі пристрої з дуже високою точністю вимірюють параметри електромережі та синхронізують інформацію в часі. Завдяки цьому система може бачити коливання, відхилення частоти, зміни фаз та інші процеси, які можуть сигналізувати про нестабільність або загрозу аварії.
В офіційному рефераті конкурсної роботи зазначено, що «Регіна-Ч» стала базовим елементом розгортання WAMS в Україні, а також використовувалася під час створення цифрових підстанцій 750 кВ «Київська» та «Каховська».
Значення таких технологій особливо зросло після переходу України до синхронної роботи з європейською енергосистемою.
16 березня 2022 року, менш ніж через місяць після початку повномасштабного вторгнення, енергосистеми України та Молдови екстрено синхронізували з континентальною Європою. ENTSO-E підтверджувала, що підготовка до цього процесу тривала ще з 2017 року, однак через російське вторгнення запланований багаторічний процес довелося різко прискорити.
Постійна синхронізація України була завершена у листопаді 2023 року після виконання необхідних технічних вимог. Відтоді українська енергосистема є частиною синхронної зони континентальної Європи, що дає можливість отримувати аварійну допомогу і торгувати електроенергією із сусідніми державами.
Єврокомісія називає цю інтеграцію одним із ключових елементів енергетичної безпеки України. Наступним етапом має стати повніше об’єднання українського ринку електроенергії з європейським: ЄС заявляв про орієнтир на market coupling України та Молдови з європейським ринком до 2027 року.
Автори конкурсної роботи стверджують, що їхні технології стали частиною технічної бази цього переходу. Водночас коректніше говорити, що синхронізація з ENTSO-E була масштабним міжнародним процесом за участю «Укренерго», європейських операторів передачі, ENTSO-E, Єврокомісії та інших структур, а українські системи моніторингу були однією зі складових внутрішньої технологічної підготовки енергосистеми. Саме ENTSO-E вказує, що ключову роль у прискореній синхронізації відіграли роки попередніх досліджень, виконання технічних вимог і додаткові заходи зі зниження ризиків.
Інший великий напрям проєкту — інтеграція відновлюваних джерел енергії.
Сонячна та вітрова генерація мають одну фундаментальну особливість: їх виробництво змінюється залежно від погоди. Якщо звичайна електростанція може у певних межах збільшити або зменшити виробництво за командою диспетчера, сонячна станція не може змусити сонце світити сильніше, а вітряк — створити вітер.
Тому в енергосистемі з великою часткою ВДЕ особливо важливими стають точні прогнози виробництва й споживання, накопичувачі енергії та автоматизоване балансування.
Українська платформа передбачає моделі прогнозування генерації, балансування локальних систем із ВДЕ, формування балансуючих груп, використання систем керування розподіленими енергоресурсами DERMS та розвиток мікромереж. У комплексі це має дозволяти підключати більше децентралізованої генерації без втрати стабільності системи.
Саме децентралізація стала особливо важливою під час війни. Велика теплова електростанція або підстанція — це концентрована інфраструктура, яку ворог може намагатися вивести з ладу одним або кількома ударами. Система з великою кількістю менших джерел генерації, накопичувачів і мікромереж теоретично має більше варіантів для перерозподілу потоків та відновлення живлення після пошкоджень.
У 2024 році Верховна Рада окремо оновила законодавство для розвитку таких технологій. Зокрема, до українського права ввели сучасні терміни «мікромережа», «користувач мікромережі», «управління попитом» та уточнили поняття «розумних мереж». У Міненерго прямо пояснювали це необхідністю наблизити українське регулювання до європейських та міжнародних стандартів.
У конкурсній роботі також заявлено про створення системи національних стандартів Smart Grid, сумісної з європейськими підходами.
Авторський колектив складається з восьми фахівців. Серед них член-кореспондент НАН України Ігор Блінов, професор Сергій Денисюк, професор ВНТУ Петро Лежнюк, науковці Володимир Мірошник та Олександр Сподинський, члени НКРЕКП Костянтин Ущаповський і Руслан Слободян та віцепрезидент Асоціації з енергоефективності та енергозбереження Олег Козачук.
Сама робота має тривалу історію. Ще у 2025 році автори видали 362-сторінкову монографію «Цифрова трансформація електроенергетики України. Реалізація в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення», де систематизували підходи до Smart Grid, цифрових підстанцій, моніторингу, роботи ВДЕ та модернізації ринку електроенергії.
У березні 2026 року вчена рада Інституту електродинаміки НАН України розглядала висунення оновленої роботи на Національну премію імені Бориса Патона, а згодом її офіційно подали на конкурс.
Тож цифра у 80 млрд грн у цій історії — не вартість самої платформи і не гроші, які завтра з’являться в бюджеті. Це верхня межа розрахованого авторами економічного ефекту від масштабного використання комплексу Smart Grid-рішень: меншої кількості втраченої електроенергії, коротших відключень, дешевшого обслуговування мереж, точнішого балансування та ефективнішої роботи розподіленої генерації.
А понад 16,2 млрд грн — оцінка ефекту від тих технологій, які вже застосовувалися у 2010–2025 роках.
На тлі війни значення таких систем виходить далеко за межі звичайної економії. Для України цифрова мережа — це ще й можливість швидше побачити аварію, оперативніше перебудувати роботу системи після пошкодження, залучити децентралізовану генерацію та краще використовувати європейські міждержавні з’єднання.
Тому головним результатом проєкту може бути не лише фінансова цифра. Йдеться про поступовий перехід від традиційної електромережі, де диспетчер переважно реагує на вже наявну проблему, до системи, яка в реальному часі бачить свій стан, прогнозує ризики й допомагає перебудуватися до того, як локальний збій перетвориться на масштабну аварію.