У віддалених арктичних водах біля норвезького архіпелагу Шпіцберген навесні 2026 року розгорнулася операція, подробиці якої західні країни кілька місяців не розкривали. За даними Reuters, Велика Британія, Норвегія та США відстежили російські підводні сили, які нібито тренувалися застосовувати нову секретну технологію проти критично важливих підводних кабелів. Її особливістю, за словами західних чиновників, мала бути можливість виводити інфраструктуру з ладу так, щоб не залишати очевидних слідів причетності Москви. Російським суднам і підводним апаратам зрештою не дали завершити навчання.
Про нові деталі Reuters повідомило 10 вересня, посилаючись на двох західних посадовців, знайомих з перебігом операції. Саме це застереження є принциповим: точна конструкція «секретної зброї», її назва, принцип роботи та реальні можливості публічно не розкриваються. Російське Міністерство оборони на запит агентства щодо інциденту не відповіло, тоді як Кремль раніше неодноразово заперечував звинувачення у підготовці диверсій проти країн НАТО. Тому йдеться про дані західних джерел Reuters, а не про технічні характеристики системи, підтверджені незалежно.
За інформацією агентства, операцію проводило Головне управління глибоководних досліджень Міністерства оборони Росії — структура, відома за російською абревіатурою ГУГД або англійською GUGI. Підрозділ спеціалізується на роботі на великих глибинах і вже давно перебуває під особливою увагою західних розвідок через інтерес до підводних кабелів, трубопроводів та іншої інфраструктури на морському дні.
У квітні британський міністр оборони Джон Гілі вже повідомляв про масштабну російську операцію в Північній Атлантиці. За його словами, вона включала російський ударний підводний човен класу «Акула» та одночасне розгортання двох спеціалізованих субмарин GUGI. Для стеження за ними Велика Британія залучила фрегат, авіацію та близько 500 військовослужбовців. Британські літаки провели в небі понад 450 годин, а військовий корабель пройшов кілька тисяч морських миль. Операція тривала більше місяця.
Тоді Лондон публічно говорив про російську активність біля критичної підводної інфраструктури, однак не розкривав найважливіших деталей. Лише тепер Reuters стверджує, що одним із районів протистояння були води біля Шпіцбергена, до операції долучалися США, а росіяни моделювали застосування нової технології, призначеної для пошкодження підводних комунікацій.
У центрі уваги опинилися два волоконно-оптичні кабелі, які з’єднують Шпіцберген із материковою Норвегією. Кожен маршрут простягається приблизно на 1400 кілометрів, а на окремих ділянках кабелі лежать на глибині до 2700 метрів. Саме ними передають величезні масиви даних із супутникової станції SvalSat, розташованої на архіпелазі. Reuters називає її найбільшою у світі супутниковою наземною станцією такого типу та зазначає, що вона входить до мережі NASA Near Space Network.
Оператор Space Norway пояснює, що система складається з двох фізично розділених кабелів і працює з 2004 року. Вони забезпечують не лише звичайний інтернет для мешканців Шпіцбергена, але й роботу державних структур, наукових установ, аеропорту та космічної інфраструктури. Самі кабелі мають товщину приблизно 2–3 сантиметри, містять по вісім пар оптоволокон і захищені сталевим армуванням.
Наскільки серйозними можуть бути наслідки диверсії такого типу, у НАТО пояснюють масштабами залежності сучасного світу від морського дна. За даними Альянсу, понад 95% міжнародного інтернет-трафіку передається через підводні кабелі, а близько 1,3 мільйона кілометрів таких ліній забезпечують фінансові транзакції орієнтовною вартістю $10 трлн щодня. Тому атака на кабель може бути значно небезпечнішою, ніж просто тимчасова відсутність інтернету в окремому регіоні.
Російська активність у цьому районі особливо насторожує союзників через його географію. Між Шпіцбергеном та материковою Норвегією лежить так званий Bear Gap — важливий морський простір, через який російські атомні субмарини з баз на Кольському півострові можуть виходити у напрямку Атлантики. За оцінкою джерела Reuters, у разі прямого загострення між Росією та НАТО ця зона може набути критичного військового значення.
Норвезький міністр оборони Торе Сандвік заявив Reuters, що спільна операція мала продемонструвати Москві: союзники бачать її дії і не дозволять працювати непомітно. За його словами, будь-яка спроба атакувати критичну інфраструктуру буде виявлена і матиме наслідки. Водночас Осло наголошує, що подальша ескалація на Крайній Півночі не відповідає інтересам жодної зі сторін.
Особливу увагу GUGI привертає не вперше. У квітневій спільній заяві Великої Британії, Норвегії та Нідерландів в ОБСЄ британська сторона прямо заявляла, що підрозділи цього управління створені для спостереження за підводною інфраструктурою у мирний час і можуть готуватися до її пошкодження у разі конфлікту. Серед пов’язаних із GUGI засобів Лондон називав, зокрема, розвідувальне судно «Янтар». У червні 2025 року Велика Британія внесла саме Головне управління глибоководних досліджень Міноборони РФ до санкційного списку.
Підводна лінія до Шпіцбергена вже переживала серйозний інцидент. 7 січня 2022 року одна з двох гілок вийшла з нормального режиму роботи через пошкодження на ділянці за 130–230 кілометрів від Лонг’їра. Зв’язок із материком тоді не зник завдяки резервній лінії, а Space Norway пізніше відновила пошкоджений кабель. Причина інциденту на той момент публічно встановлена не була. Тому пов’язувати саме цей випадок із Росією без додаткових доказів неправильно.
Зростання занепокоєння підводними диверсіями вже змусило НАТО значно посилити патрулювання. У січні 2025 року Альянс запустив місію Baltic Sentry після серії інцидентів із кабелями та трубопроводами у Балтійському морі. Для спостереження використовують фрегати, морську патрульну авіацію та безпілотні системи. За даними Reuters із посиланням на компанію Windward, лише у Північному морі кількість випадків, коли судна повільно рухалися над або поблизу чутливої підводної інфраструктури, торік зросла на 52% — до 13 079. Експерти розглядають систематичне картографування таких об’єктів як потенційну підготовку до дій у майбутньому.
Тема Арктики тим часом дедалі активніше переходить із площини віддаленого військового планування у реальні операції НАТО. Наприкінці серпня — на початку вересня Велика Британія, Норвегія та США провели тристоронні навчання Operation Atlantic City на норвезькому острові Ян-Маєн. Вони проходили з 26 серпня до 4 вересня у рамках посиленої активності НАТО Arctic Sentry та мали перевірити здатність союзників діяти у складних умовах Крайньої Півночі.
При цьому твердження про нібито територіальну суперечку Росії та Норвегії безпосередньо за Шпіцберген потребує уточнення. Архіпелаг є частиною Королівства Норвегія, а її суверенітет міжнародно визнаний. Шпіцбергенський договір 1920 року водночас надає громадянам і компаніям держав-учасниць, серед яких Росія, певні рівні права на господарську діяльність. Москва має поселення та економічну присутність на архіпелазі, а між сторонами виникають розбіжності щодо трактування прав у прилеглих морських просторах. Однак суверенітет Норвегії над самим архіпелагом офіційно не є предметом територіального спору.
Нові подробиці Reuters показують, чому саме підводна інфраструктура перетворюється на один із найбільш чутливих елементів протистояння Росії та НАТО. Кабелі складно постійно охороняти на сотнях і тисячах кілометрів морського дна, а встановити винуватця пошкодження значно складніше, ніж у разі відкритої ракетної або повітряної атаки. Саме тому заяви про російську технологію, здатну завдавати шкоди «без відбитків пальців», викликали таку увагу на Заході.
Водночас головна деталь цієї історії залишається засекреченою: що саме побачили союзники біля Шпіцбергена і як мала працювати нова система. Джерела Reuters відмовилися розкривати принцип її дії. Достовірно відомо лише те, що Велика Британія офіційно підтверджувала масштабне стеження за російськими підводними силами навесні, Норвегія підтверджує спільну операцію із союзниками, а Reuters тепер пов’язує її з навчаннями поблизу критичних кабелів Шпіцбергена та участю США. Самі кабелі, за даними агентства, внаслідок операції не постраждали.