Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський опинився в епіцентрі гучного політичного скандалу, спровокованого його суперечливими висловлюваннями щодо польської історії та діяльності українських націоналістичних рухів. Причиною гострої внутрішньополітичної кризи стало недавнє інтерв’ю керівника дипломатичного відомства, під час якого він обговорював складні сторінки спільного минулого з українським журналістом. Ця розмова миттєво викликала шквал обурення серед представників польського істеблішменту, які звинуватили міністра у зраді національних інтересів та недопустимій слабкості на міжнародній арені.
Фундаментом для дипломатичного конфлікту стала дискусія навколо постаті відомого польського політичного діяча та публіциста Романа Дмовського. Під час розмови журналіст висловив думку про те, що історична фігура Дмовського є такою ж неоднозначною, суперечливою та складною для оцінки, як і діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Замість того, щоб стати на жорсткий захист польського історичного наративу, Радослав Сікорський фактично не став заперечувати своєму співрозмовнику та погодився з подібним порівнянням, що стало справжнім шоком для консервативних кіл Варшави.
Реакція польського політикуму на такі дипломатичні кроки не забарилася і була вкрай радикальною. Віцеспікер польського Сейму Кшиштоф Босак виступив із гострою публічною критикою дій очільника МЗС, назвавши його поведінку абсолютно обурливою та неприпустимою для посадовця такого рівня. Парламентар категорично наголосив, що Роман Дмовський увійшов в історію як послідовний критик тоталітарних диктатур, переконаний антифашист та незламний борець за відновлення державної незалежності Польщі, тому будь-які спроби прирівняти його до українських націоналістів є блюзнірством. За словами політика, головне завдання польської дипломатії полягає у беззастережному захисті державних інтересів Польщі. Він підкреслив, що посадовці не мають права надавати приводи для «розмивання відповідальності за злочини проти поляків та створення культу злочинців».
Хвилю гнівних заяв підтримав і голова Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марчин Пшидач. Високопосадовець не добирав слів, відверто назвавши справжньою ганьбою повну відсутність рішучої та блискавичної реакції Сікорського на провокаційні слова преси, де намагалися провести прямі паралелі між польським діячем та учасниками повстанської армії. На думку Пшидача, така дипломатична млявість завдає непоправної шкоди іміджу країни та руйнує багаторічні зусилля польських істориків.
Цей резонансний інцидент вкотре підсвітив глибокі та болючі історичні рани, які продовжують серйозно ускладнювати двосторонні відносини між Варшавою та Києвом. Протягом багатьох років головним каменем спотикання у діалозі сусідніх держав залишається кардинально різна трактовка масових трагічних подій на Волині, у Східній Галичині та сусідніх регіонах. Конфлікт історичної пам’яті набув нового рівня ескалації ще цього літа, коли керівництво України взяло участь в урочистих заходах із перепоховання одного з лідерів ОУН, а також ухвалило рішення про присвоєння одному з бойових підрозділів збройних сил почесного найменування на честь героїв УПА. Подібні символічні кроки, помножені на необережні публічні заяви дипломатів, доводять, що тіні минулого й надалі залишаються одним із найсерйозніших викликів для сучасного стратегічного партнерства, вимагаючи від обох сторін максимальної виваженості.
