Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.
Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.
Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.
Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.
65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі
За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.
У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.
Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.
Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.
Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.
Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.
Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.
На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.
Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати
Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.
Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.
Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.
Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.
За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.
Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.
У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.
У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.
На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.
Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок
Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.
Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.
Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.
Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.
Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.
Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.
Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.
У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.
Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.
Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.
Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки
Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.
Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.
Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.
Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.
У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.
Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.
Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу
Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.
Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.
За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.
Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.
Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.
Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.
Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.
Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів
У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.
Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.
На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.
Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.
Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.
Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.
Історичні паралелі з двома світовими війнами
Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.
Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.
Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.
Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.
Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.
Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.
Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.
Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.
Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася
Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.
Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.
Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.
Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.
Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.
Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.
На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.
Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.
